Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
1
Ви́дѣвши же Рахи́ль, я́ко не роди́ Іа́кову, и поревнова́ Рахи́ль сестрѣ́ своє́й и рече́ Іа́кову: да́ждь ми́ ча́да: а́ще же ни́, умру́ а́зъ.
2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
2
Разгнѣ́вався же Іа́ковъ на Рахи́ль, рече́ є́й: єда́ вмѣ́сто Бо́га а́зъ є́смь, И́же лиши́ тя плода́ утро́бнаго?
3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
3
Рече́ же Рахи́ль Іа́кову: се́, раба́ моя́ Ва́лла: вни́ди къ не́й, и да роди́тъ на колѣ́нахъ мои́хъ, и ча́до сотворю́ и а́зъ от нея́.
4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
4
И даде́ єму́ Ва́ллу рабу́ свою́ єму́ въ жену́: и вни́де къ не́й Іа́ковъ.
5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
5
И зача́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ Іа́кову сы́на.
6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
6
И рече́ Рахи́ль: суди́ ми Бо́гъ и послу́ша гла́са моєго́, и даде́ ми сы́на. Сего́ ра́ди прозва́ и́мя єму́ Да́нъ.
7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
7
И зача́тъ єще́ Ва́лла раба́ Рахи́лина и роди́ сы́на втора́го Іа́кову.
8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
8
И рече́ Рахи́ль: подъя́ мя Бо́гъ, и сравни́хся съ сестро́ю моє́ю, и возмого́хъ. И прозва́ и́мя єго́ Нефѳалі́мъ.
9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
9
Ви́дѣ же Лі́а, я́ко преста́ ражда́ти, и взя́ Зе́лфу рабу́ свою́ и даде́ ю́ Іа́кову въ жену́: и вни́де къ не́й.
10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
10
И зача́тъ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Іа́кову сы́на.
11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
11
И рече́ Лі́а: бла́го мнѣ́ случи́ся. И нарече́ и́мя єму́ Га́дъ.
12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
12
И зача́тъ єще́ Зе́лфа раба́ Лі́ина и роди́ Іа́кову сы́на втора́го.
13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
13
И рече́ Лі́а: блаже́на а́зъ, я́ко ублажа́тъ мя́ жены́. И прозва́ и́мя єму́ Аси́ръ.
14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
14
И́де же Руви́мъ въ де́нь жа́твы пшени́цы и обрѣ́те я́блока мандраго́рова на по́ли, и принесе́ я́ къ Лі́и ма́тери своє́й. Рече́ же Рахи́ль къ Лі́и сестрѣ́ своє́й: да́ждь ми́ от мандраго́ровъ сы́на твоєго́.
15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
15
Рече́ же Лі́а: не дово́лно ли тебѣ́, я́ко взяла́ єси́ му́жа моєго́? Єда́ и мандраго́ры сы́на моєго́ во́змеши? Рече́ же Рахи́ль: не та́ко: да бу́детъ сея́ но́щи съ тобо́ю за мандраго́ры сы́на твоєго́.
16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
16
Пріи́де же Іа́ковъ съ по́ля въ ве́черъ, и изы́де Лі́а во срѣ́теніє єму́ и рече́: ко мнѣ́ вни́деши дне́сь: ная́ла бо тя́ є́смь за мандраго́ры сы́на моєго́. И бы́сть съ не́ю тоя́ но́щи.
17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
17
И послу́ша Бо́гъ Лі́ю, и заче́нши роди́ Іа́кову сы́на пя́таго.
18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
18
И рече́ Лі́а: даде́ ми Бо́гъ мзду́ мою́, зане́ да́хъ рабу́ мою́ му́жу моєму́. И прозва́ и́мя єму́ Іссаха́ръ, є́же є́сть мзда́.
19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
19
И зача́тъ єще́ Лі́а и роди́ сы́на шеста́го Іа́кову.
20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
20
И рече́ Лі́а: дарова́ ми Бо́гъ да́ръ до́бръ въ ны́нѣшнеє вре́мя: возлю́битъ мя́ му́жъ мо́й: роди́хъ бо єму́ ше́сть сыно́въ. И прозва́ и́мя єму́ Завуло́нъ.
21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
21
И посе́мъ роди́ дще́рь, и прозва́ и́мя є́й Ді́на.
22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
22
Помяну́ же Бо́гъ Рахи́ль, и услы́ша ю́ Бо́гъ, и отве́рзе утро́бу єя́:
23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
23
и заче́нши, роди́ Іа́кову сы́на. И рече́ Рахи́ль: отъя́ Бо́гъ укори́зну мою́.
24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
24
И нарече́ и́мя єму́ Іо́сифъ, глаго́лющи: да прида́стъ ми́ Бо́гъ сы́на друга́го.
25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
25
Бы́сть же я́ко роди́ Рахи́ль Іо́сифа, рече́ Іа́ковъ Лава́ну: отпусти́ мя, да иду́ на мѣ́сто моє́ и въ зе́млю мою́:
26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
26
отда́ждь ми́ жены́ моя́ и дѣ́ти моя́, и́хже ра́ди рабо́тахъ тебѣ́, да отиду́: ты́ бо вѣ́си рабо́ту, ю́же рабо́тахъ ти́.
27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
27
Рече́ же єму́ Лава́нъ: а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ тобо́ю: усмотри́хъ бо, я́ко благослови́ мя Бо́гъ прише́ствіємъ твои́мъ:
28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
28
раздѣли́ мзду́ свою́ у мене́, и да́мъ ти́.
29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
29
Рече́ же Іа́ковъ: ты́ вѣ́си, я́же рабо́тахъ тебѣ́, и коли́ко бѣ́ скота́ твоєго́ у мене́:
30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
30
ма́ло бо бѣ́ єли́ко твоєго́ у мене́ и возрасте́ во мно́жество: и благослови́ тя Госпо́дь прише́ствіємъ мои́мъ: ны́нѣ у́бо когда́ сотворю́ и а́зъ себѣ́ до́мъ?
31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
31
И рече́ къ нему́ Лава́нъ: что́ ти да́мъ? Рече́ же єму́ Іа́ковъ: не да́си ми́ ничто́же: а́ще сотвори́ши ми́ глаго́лъ се́й, па́ки пасти́ и́мамъ о́вцы твоя́, и сохраню́:
32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
32
объиди́ вся́ о́вцы твоя́ ны́нѣ и разлучи́ отту́ду вся́кую о́вцу пеле́сую во овца́хъ, и вся́ку бѣлова́тую и пе́струю въ коза́хъ, бу́детъ ми́ мзда́ [и бу́детъ моє́]:
33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
33
и послу́шаєтъ мене́ пра́вда моя́ во у́трешній де́нь, я́ко є́сть мзда́ моя́ предъ тобо́ю: все́ є́же а́ще не бу́детъ пестро́ и бѣлова́тоє въ коза́хъ, и пеле́со во овца́хъ, за укра́деноє бу́детъ мно́ю.
34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
34
Рече́ же єму́ Лава́нъ: бу́ди по словеси́ твоєму́.
35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
35
И разлучи́ въ то́й де́нь козлы́ пе́стрыя и бѣлова́тыя, и вся́ ко́зы пе́стрыя и бѣлова́тыя, и все́ є́же бѣ́ пеле́со во овца́хъ, и все́ є́же бя́ше бѣ́лоє въ ни́хъ: и даде́ въ ру́цѣ сыно́мъ свои́мъ:
36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
36
и разста́ви путе́мъ тре́хъ дні́й, и между́ и́ми и между́ Іа́ковомъ: Іа́ковъ же пася́ше о́вцы Лава́новы оста́вшыяся.
37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
37
Взя́ же Іа́ковъ себѣ́ же́злъ стиракі́новъ зеле́ный, и орѣ́ховъ, и я́воровый: и острога́ я́ Іа́ковъ пестре́ніємъ бѣ́лымъ, сострога́я кору́: явля́шеся же на жезла́хъ бѣ́лоє, є́же острога́, пестро́.
38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
38
И положи́ жезлы́, я́же острога́, въ пои́лныхъ коры́тѣхъ воды́: да єгда́ пріи́дутъ о́вцы пи́ти, предъ жезлы́ прише́дшымъ и́мъ пи́ти, зачну́тъ о́вцы по жезло́мъ:
39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
39
и зачина́ху о́вцы по жезло́мъ, и ражда́ху о́вцы бѣлова́тыя и пе́стрыя и пепелови́дныя пе́стрыя.
40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
40
А́гницы же разлучи́ Іа́ковъ и поста́ви пря́мо овца́мъ овна́ бѣлова́таго, и вся́коє пе́строє во а́гнцахъ: и разлучи́ себѣ́ стада́ по себѣ́, и не смѣси́ си́хъ со овца́ми Лава́новыми.
41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
41
Бы́сть же во вре́мя, въ не́же зачина́ху о́вцы во чре́вѣ пріє́млющя, положи́ Іа́ковъ жезлы́ предъ овца́ми въ коры́тѣхъ, є́же зачина́ти и́мъ по жезло́мъ:
42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
42
єгда́ же ражда́ху о́вцы, не полага́ше: бы́ша же неназнамена́ныя Лава́новы, а знамена́ныя Іа́ковли.
43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
43
И разбогатѣ́ человѣ́къ зѣло́ зѣло́: и бы́ша єму́ ско́ти мно́зи, и воло́ве, и раби́, и рабы́ни, и велблю́ды, и ослы́.