Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
1
Ви́дѣвши же рахи́ль, ꙗ҆́кѡ не родѝ і҆а́кѡвꙋ, и҆ поревнова̀ рахи́ль сестрѣ̀ свое́й и҆ речѐ і҆а́кѡвꙋ: да́ждь мѝ ча̑да: а҆́ще же нѝ, оу҆мрꙋ̀ а҆́зъ.
2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
2
Разгнѣ́вавсѧ же і҆а́кѡвъ на рахи́ль, речѐ є҆́й: є҆да̀ вмѣ́стѡ бг҃а а҆́зъ є҆́смь, и҆́же лиши́ тѧ плода̀ оу҆тро́бнагѡ;
3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
3
Рече́ же рахи́ль і҆а́кѡвꙋ: сѐ, раба̀ моѧ̀ ва́лла: вни́ди къ не́й, и҆ да роди́тъ на колѣ́нахъ мои́хъ, и҆ ча́до сотворю̀ и҆ а҆́зъ ѿ неѧ̀.
4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
4
И҆ дадѐ є҆мꙋ̀ ва́ллꙋ рабꙋ̀ свою̀ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀: и҆ вни́де къ не́й і҆а́кѡвъ.
5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
5
И҆ зача̀ ва́лла раба̀ рахи́лина и҆ родѝ і҆а́кѡвꙋ сы́на.
6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
6
И҆ речѐ рахи́ль: сꙋди́ ми бг҃ъ и҆ послꙋ́ша гла́са моегѡ̀, и҆ даде́ ми сы́на. Сегѡ̀ ра́ди прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ да́нъ.
7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
7
И҆ зача́тъ є҆щѐ ва́лла раба̀ рахи́лина и҆ родѝ сы́на втора́го і҆а́кѡвꙋ.
8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
8
И҆ речѐ рахи́ль: под̾ѧ́ мѧ бг҃ъ, и҆ сравни́хсѧ съ сестро́ю мое́ю, и҆ возмого́хъ. И҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀ нефѳалі́мъ.
9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
9
Ви́дѣ же лі́а, ꙗ҆́кѡ преста̀ ражда́ти, и҆ взѧ̀ зе́лфꙋ рабꙋ̀ свою̀ и҆ дадѐ ю҆̀ і҆а́кѡвꙋ въ женꙋ̀: и҆ вни́де къ не́й.
10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
10
И҆ зача́тъ зе́лфа раба̀ лі́ина и҆ родѝ і҆а́кѡвꙋ сы́на.
11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
11
И҆ речѐ лі́а: бла́го мнѣ̀ слꙋчи́сѧ. И҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ га́дъ.
12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
12
И҆ зача́тъ є҆щѐ зе́лфа раба̀ лі́ина и҆ родѝ і҆а́кѡвꙋ сы́на втора́го.
13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
13
И҆ речѐ лі́а: блаже́на а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ оу҆блажа́тъ мѧ̀ жєны̀. И҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆си́ръ.
14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
14
И҆́де же рꙋви́мъ въ де́нь жа́твы пшени́цы и҆ ѡ҆брѣ́те ꙗ҆́блѡка мандраго́рѡва на по́ли, и҆ принесѐ ѧ҆̀ къ лі́и ма́тери свое́й. Рече́ же рахи́ль къ лі́и сестрѣ̀ свое́й: да́ждь мѝ ѿ мандраго́рѡвъ сы́на твоегѡ̀.
15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
15
Рече́ же лі́а: не дово́лно ли тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ взѧла̀ є҆сѝ мꙋ́жа моего̀; є҆да̀ и҆ мандраго́ры сы́на моегѡ̀ во́змеши; Рече́ же рахи́ль: не та́кѡ: да бꙋ́детъ сеѧ̀ но́щи съ тобо́ю за мандраго́ры сы́на твоегѡ̀.
16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
16
Прїи́де же і҆а́кѡвъ съ по́лѧ въ ве́черъ, и҆ и҆зы́де лі́а во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: ко мнѣ̀ вни́деши дне́сь: наѧ́ла бо тѧ̀ є҆́смь за мандраго́ры сы́на моегѡ̀. И҆ бы́сть съ не́ю тоѧ̀ но́щи.
17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
17
И҆ послꙋ́ша бг҃ъ лі́ю, и҆ заче́нши родѝ і҆а́кѡвꙋ сы́на пѧ́таго.
18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
18
И҆ речѐ лі́а: даде́ ми бг҃ъ мздꙋ̀ мою̀, занѐ да́хъ рабꙋ̀ мою̀ мꙋ́жꙋ моемꙋ̀. И҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆ссаха́ръ, є҆́же є҆́сть мзда̀.
19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
19
И҆ зача́тъ є҆щѐ лі́а и҆ родѝ сы́на шеста́го і҆а́кѡвꙋ.
20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
20
И҆ речѐ лі́а: дарова́ ми бг҃ъ да́ръ до́бръ въ нн҃ѣшнее вре́мѧ: возлю́битъ мѧ̀ мꙋ́жъ мо́й: роди́хъ бо є҆мꙋ̀ ше́сть сынѡ́въ. И҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ завꙋлѡ́нъ.
21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
21
И҆ посе́мъ родѝ дще́рь, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆́й ді́на.
22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
22
Помѧнꙋ́ же бг҃ъ рахи́ль, и҆ оу҆слы́ша ю҆̀ бг҃ъ, и҆ ѿве́рзе оу҆тро́бꙋ є҆ѧ̀:
23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
23
и҆ заче́нши, родѝ і҆а́кѡвꙋ сы́на. И҆ речѐ рахи́ль: ѿѧ̀ бг҃ъ оу҆кори́знꙋ мою̀.
24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
24
И҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆ѡ́сифъ, глаго́лющи: да прида́стъ мѝ бг҃ъ сы́на дрꙋга́го.
25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
25
Бы́сть же ꙗ҆́кѡ родѝ рахи́ль і҆ѡ́сифа, речѐ і҆а́кѡвъ лава́нꙋ: ѿпꙋсти́ мѧ, да и҆дꙋ̀ на мѣ́сто моѐ и҆ въ зе́млю мою̀:
26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
26
ѿда́ждь мѝ жєны̀ моѧ̑ и҆ дѣ́ти моѧ̑, и҆́хже ра́ди рабо́тахъ тебѣ̀, да ѿидꙋ̀: ты́ бо вѣ́си рабо́тꙋ, ю҆́же рабо́тахъ тѝ.
27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
27
Рече́ же є҆мꙋ̀ лава́нъ: а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ тобо́ю: оу҆смотри́хъ бо, ꙗ҆́кѡ блгⷭ҇ви́ мѧ бг҃ъ прише́ствїемъ твои́мъ:
28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
28
раздѣлѝ мздꙋ̀ свою̀ оу҆ менє̀, и҆ да́мъ тѝ.
29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
29
Рече́ же і҆а́кѡвъ: ты̀ вѣ́си, ꙗ҆̀же рабо́тахъ тебѣ̀, и҆ коли́кѡ бѣ̀ скота̀ твоегѡ̀ оу҆ менє̀:
30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
30
ма́лѡ бо бѣ̀ є҆ли́кѡ твоегѡ̀ оу҆ менє̀ и҆ возрастѐ во мно́жество: и҆ блгⷭ҇ви́ тѧ гдⷭ҇ь прише́ствїемъ мои́мъ: нн҃ѣ оу҆̀бо когда̀ сотворю̀ и҆ а҆́зъ себѣ̀ до́мъ;
31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
31
И҆ речѐ къ немꙋ̀ лава́нъ: что́ ти да́мъ; Рече́ же є҆мꙋ̀ і҆а́кѡвъ: не да́си мѝ ничто́же: а҆́ще сотвори́ши мѝ глаго́лъ се́й, па́ки пастѝ и҆́мамъ ѻ҆́вцы твоѧ̑, и҆ сохраню̀:
32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
32
ѡ҆б̾идѝ всѧ̑ ѻ҆́вцы твоѧ̑ нн҃ѣ и҆ разлꙋчѝ ѿтꙋ́дꙋ всѧ́кꙋю ѻ҆́вцꙋ пеле́сꙋю во ѻ҆вца́хъ, и҆ всѧ́кꙋ бѣлова́тꙋю и҆ пе́стрꙋю въ коза́хъ, бꙋ́детъ мѝ мзда̀ (и҆ бꙋ́детъ моѐ):
33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
33
и҆ послꙋ́шаетъ менѐ пра́вда моѧ̀ во оу҆́трешнїй де́нь, ꙗ҆́кѡ є҆́сть мзда̀ моѧ̀ пред̾ тобо́ю: всѐ є҆́же а҆́ще не бꙋ́детъ пестро̀ и҆ бѣлова́тое въ коза́хъ, и҆ пеле́со во ѻ҆вца́хъ, за оу҆кра́деное бꙋ́детъ мно́ю.
34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
34
Рече́ же є҆мꙋ̀ лава́нъ: бꙋ́ди по словесѝ твоемꙋ̀.
35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
35
И҆ разлꙋчѝ въ то́й де́нь козлы̀ пє́стрыѧ и҆ бѣлова̑тыѧ, и҆ всѧ̑ ко́зы пє́стрыѧ и҆ бѣлѡва́тыѧ, и҆ всѐ є҆́же бѣ̀ пеле́со во ѻ҆вца́хъ, и҆ всѐ є҆́же бѧ́ше бѣ́лое въ ни́хъ: и҆ дадѐ въ рꙋ́цѣ сынѡ́мъ свои̑мъ:
36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
36
и҆ разста́ви пꙋте́мъ тре́хъ дні́й, и҆ междꙋ̀ и҆́ми и҆ междꙋ̀ і҆а́кѡвомъ: і҆а́кѡвъ же пасѧ́ше ѻ҆́вцы лава́нѡвы ѡ҆ста́вшыѧсѧ.
37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
37
Взѧ́ же і҆а́кѡвъ себѣ̀ же́злъ стѷракі́новъ зеле́ный, и҆ ѻ҆рѣ́ховъ, и҆ ꙗ҆́воровый: и҆ ѡ҆строга̀ ѧ҆̀ і҆а́кѡвъ пестре́нїемъ бѣ́лымъ, сострога́ѧ корꙋ̀: ꙗ҆влѧ́шесѧ же на жезла́хъ бѣ́лое, є҆́же ѡ҆строга̀, пестро̀.
38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
38
И҆ положѝ жезлы̀, ꙗ҆̀же ѡ҆строга̀, въ пои́лныхъ коры́тѣхъ воды̀: да є҆гда̀ прїи́дꙋтъ ѻ҆́вцы пи́ти, пред̾ жезлы̑ прише́дшымъ и҆̀мъ пи́ти, зачнꙋ́тъ ѻ҆́вцы по жезлѡ́мъ:
39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
39
и҆ зачина́хꙋ ѻ҆́вцы по жезлѡ́мъ, и҆ ражда́хꙋ ѻ҆́вцы бѣлѡва́тыѧ и҆ пє́стрыѧ и҆ пепелови̑дныѧ пє́стрыѧ.
40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
40
А҆́гницы же разлꙋчѝ і҆а́кѡвъ и҆ поста́ви прѧ́мѡ ѻ҆вца́мъ ѻ҆вна̀ бѣлова́таго, и҆ всѧ́кое пе́строе во а҆́гнцахъ: и҆ разлꙋчѝ себѣ̀ стада̀ по себѣ̀, и҆ не смѣсѝ си́хъ со ѻ҆вца́ми лава́новыми.
41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
41
Бы́сть же во вре́мѧ, въ не́же зачина́хꙋ ѻ҆́вцы во чре́вѣ прїе́млющѧ, положѝ і҆а́кѡвъ жезлы̀ пред̾ ѻ҆вца́ми въ коры́тѣхъ, є҆́же зачина́ти и҆̀мъ по жезлѡ́мъ:
42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
42
є҆гда́ же ражда́хꙋ ѻ҆́вцы, не полага́ше: бы́ша же неназнамена̑ныѧ лава́нѡвы, а҆ знамена̑ныѧ і҆а̑кѡвли.
43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.
43
И҆ разбогатѣ̀ человѣ́къ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀: и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ ско́ти мно́зи, и҆ воло́ве, и҆ рабѝ, и҆ рабы̑ни, и҆ велблю́ды, и҆ ѻ҆слы̀.