Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 32
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.
1
И Іа́ковъ и́де въ пу́ть сво́й. И воззрѣ́въ ви́дѣ по́лкъ Бо́жій воополчи́вшійся: и срѣто́ша єго́ А́нгели Бо́жіи.
2
Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.
2
Рече́ же Іа́ковъ, єгда́ ви́дѣ и́хъ: по́лкъ Бо́жій се́й. И прозва́ и́мя мѣ́сту тому́ Полки́.
3
І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,
3
Посла́ же Іа́ковъ послы́ предъ собо́ю ко Иса́ву бра́ту своєму́ въ зе́млю Сиі́ръ, въ страну́ Єдо́мъ,
4
і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;
4
и заповѣ́да и́мъ глаго́ля: та́ко рцы́те господи́ну моєму́ Иса́ву: та́ко глаго́летъ ра́бъ тво́й Іа́ковъ: у Лава́на обита́хъ и уме́длихъ да́же до ны́нѣ:
5
і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.
5
и бы́ша ми́ воло́ве и ослы́ и о́вцы, и раби́ и рабы́ни: и посла́хъ повѣ́дати господи́ну моєму́ Иса́ву, дабы́ обрѣ́лъ ра́бъ тво́й благода́ть предъ тобо́ю.
6
І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.
6
И возврати́шася послы́ ко Іа́кову, глаго́люще: ходи́хомъ ко бра́ту твоєму́ Иса́ву, и се́, са́мъ и́детъ во срѣ́теніє тебѣ́, и четы́риста муже́й съ ни́мъ.
7
Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани.
7
Убоя́ся же Іа́ковъ зѣло́ и въ недоумѣ́ніи бѣ́: и раздѣли́ лю́ди су́щыя съ собо́ю, и волы́ и велблю́ды и о́вцы на два́ полка́,
8
І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.
8
и рече́ Іа́ковъ: а́ще пріи́детъ Иса́въ на єди́нъ по́лкъ и изсѣче́тъ и́, бу́детъ вторы́й по́лкъ во спасе́ніи.
9
І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!
9
Рече́ же Іа́ковъ: Бо́гъ отца́ моєго́ Авраа́ма и Бо́гъ отца́ моєго́ Ісаа́ка, Го́споди Бо́же, Ты́ рекі́й ми́: иди́ въ зе́млю рожде́нія твоєго́, и бла́го тебѣ́ сотворю́:
10
Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.
10
довлѣ́єтъ ми́ от всея́ пра́вды и от всея́ и́стины, ю́же сотвори́лъ єси́ рабу́ Твоєму́: съ жезло́мъ бо си́мъ преидо́хъ Іорда́нъ се́й, ны́нѣ же бѣ́хъ въ два́ полка́:
11
Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.
11
изми́ мя от руки́ бра́та моєго́, от руки́ Иса́ва: я́ко бою́ся а́зъ єго́, да не когда́ прише́дъ убіє́тъ мя́ и ма́терь съ ча́ды:
12
Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.
12
Ты́ же ре́клъ єси́: бла́го тебѣ́ сотворю́ и положу́ сѣ́мя твоє́ я́ко песо́къ морскі́й, и́же не изочте́тся от мно́жества.
13
І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:
13
И спа́ та́мо но́щи тоя́, и взя́, я́же имя́ше да́ры, и посла́ Иса́ву бра́ту своєму́:
тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.
15
велблю́довъ дойны́хъ, и жребя́тъ и́хъ три́десять, воло́въ четы́редесять, юнцо́въ де́сять, осло́въ два́десять и жребя́тъ де́сять:
16
І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.
16
и даде́ и́хъ рабо́мъ свои́мъ, [ко́єждо] ста́до осо́бо, и рече́ рабо́мъ свои́мъ: иди́те предо мно́ю, и разстоя́ніє твори́те между́ ста́домъ и ста́домъ.
17
І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?
17
И заповѣ́да пе́рвому глаго́ля: а́ще тя́ сря́щетъ Иса́въ бра́тъ мо́й и вопро́ситъ тя́ глаго́ля: чі́й єси́, и ка́мо и́деши, и чія́ сія́, я́же предъ тобо́ю и́дутъ?
18
то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].
18
рече́ши: раба́ твоєго́ Іа́кова: да́ры посла́ господи́ну моєму́ Иса́ву: и се́, са́мъ за на́ми [и́детъ].
19
Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його;
19
И заповѣ́да пе́рвому, и второ́му, и тре́тієму, и всѣ́мъ предъиду́щымъ вслѣ́дъ ста́дъ си́хъ глаго́ля: по словеси́ сему́ глаго́лите Иса́ву, єгда́ обря́щете єго́ вы́,
20
і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.
20
и рцы́те: се́, ра́бъ тво́й Іа́ковъ и́детъ за на́ми: рече́ бо: укрощу́ лице́ єго́ дара́ми предъиду́щими єго́, и посе́мъ узрю́ лице́ єго́: не́гли бо пріи́метъ лице́ моє́?
21
І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.
21
И предъидя́ху да́ры предъ лице́мъ єго́, са́мъ же преспа́ тоя́ но́щи въ полцѣ́.
22
І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;
22
Воста́въ же тоя́ но́щи, поя́ о́бѣ жены́ [своя́] и о́бѣ рабы́ни и єдинона́десять сыно́въ свои́хъ, и пре́йде бро́дъ Іаво́къ:
23
і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
23
и взя́ и́хъ, и пре́йде пото́къ, и преведе́ вся́ своя́.
24
І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі;
24
Оста́ся же Іа́ковъ єди́нъ. И боря́шеся съ ни́мъ Человѣ́къ да́же до у́тра.
25
і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.
25
Ви́дѣ же, я́ко не мо́жетъ проти́ву єму́: и прикосну́ся широтѣ́ стегна́ єго́: и отерпе́ широта́ стегна́ Іа́ковля, єгда́ боря́шеся съ Ни́мъ.
26
І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.
26
И рече́ єму́: пусти́ Мя: взы́де бо заря́. О́нъ же рече́: не пущу́ Тебе́, а́ще не благослови́ши мене́.
27
І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.
27
Рече́ же єму́: что́ ти и́мя є́сть? О́нъ же рече́: Іа́ковъ.
28
І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.
28
И рече́ єму́: не прозове́тся ктому́ и́мя твоє́ Іа́ковъ, но Ісра́иль бу́детъ и́мя твоє́: поне́же укрѣпи́лся єси́ съ Бо́гомъ и съ человѣ́ки си́ленъ бу́деши.
29
Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там.
29
Вопроси́ же Іа́ковъ и рече́: повѣ́ждь ми́ и́мя Твоє́. И рече́: вску́ю сіє́ вопроша́єши ты́ и́мене Моєго́? Є́же чу́дно є́сть. И благослови́ єго́ та́мо.
30
І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.
30
И прозва́ Іа́ковъ и́мя мѣ́сту тому́ Ви́дъ Бо́жій: ви́дѣхъ бо Бо́га лице́мъ къ лицу́, и спасе́ся душа́ моя́.
31
І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє.
31
Возсія́ же єму́ со́лнце, єгда́ пре́йде Ви́дъ Бо́жій: о́нъ же хрома́ше стегно́мъ свои́мъ.
32
Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.