Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.
1
Всели́ся же Іа́ковъ въ земли́, идѣ́же обита́ Ісаа́къ, оте́цъ єго́, въ земли́ Ханаа́ни.
2
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.
2
Сі́и же ро́ди Іа́ковли. Іо́сифъ же бя́ше седмина́десяти лѣ́тъ, пасы́й о́вцы отца́ своєго́ съ бра́тією своє́ю, ю́нъ сы́й, съ сынми́ Ва́ллы и съ сынми́ Зе́лфы, же́нъ отца́ своєго́: нанесо́ша же на Іо́сифа злу́ клевету́ ко Ізра́илю отцу́ своєму́.
3
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.
3
Іа́ковъ же любля́ше Іо́сифа па́че всѣ́хъ сыно́въ свои́хъ, я́ко сы́нъ въ ста́рости єму́ бы́сть: и сотвори́ єму́ ри́зу пе́стру.
4
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.
4
Ви́дѣвше же бра́тія єго́, я́ко лю́битъ єго́ оте́цъ па́че всѣ́хъ сыно́въ свои́хъ, возненави́дѣша єго́ и не можа́ху глаго́лати къ нему́ ничто́же ми́рно.
5
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
5
Ви́дѣвъ же Іо́сифъ со́нъ, повѣ́да и́ бра́тіи своє́й
6
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:
6
и рече́ и́мъ: послу́шайте сна́ сего́, єго́же ви́дѣхъ:
7
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.
7
мнѣ́хъ ва́съ вя́жущихъ снопы́ средѣ́ по́ля: и воста́ мо́й сно́пъ и ста́ пря́мо, ва́ши же снопы́ обрати́вшеся поклони́шася моєму́ снопу́.
8
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.
8
Рѣ́ша же єму́ бра́тія єго́: єда́ ца́рствуя ца́рствовати бу́деши надъ на́ми, или́ госпо́дствуя госпо́дствовати бу́деши надъ на́ми? И приложи́ша єще́ ненави́дѣти єго́ сно́въ ра́ди єго́ и ра́ди слове́съ єго́.
9
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.
9
Ви́дѣ же со́нъ другі́й и повѣ́да єго́ отцу́ своєму́ и бра́тіи своє́й, и рече́: се́, ви́дѣхъ другі́й со́нъ: а́ки бы со́лнце и луна́ и єдинона́десять звѣ́здъ покланя́хуся мнѣ́.
10
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
10
И запрети́ єму́ оте́цъ єго́ и рече́ єму́: что́ со́нъ се́й, єго́же єси́ ви́дѣлъ? Єда́ прише́дше пріи́демъ а́зъ и ма́ти твоя́ и бра́тія твоя́ поклони́тися тебѣ́ до земли́?
11
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.
11
Позави́дѣша же єму́ бра́тія єго́: оте́цъ же єго́ соблюде́ сло́во сіє́.
12
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.
12
Отидо́ша же бра́тія єго́ пасти́ о́вцы отца́ своєго́ въ Сихе́мъ.
13
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.
13
И рече́ Ізра́иль ко Іо́сифу: єда́ бра́тія твоя́ не пасу́тъ въ Сихе́мѣ? Гряди́, да послю́ тя къ ни́мъ. Рече́ же єму́: се́, а́зъ.
14
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
14
Рече́ же єму́ Ізра́иль: ше́дъ, ви́ждь, а́ще здра́вствуютъ бра́тія твоя́ и о́вцы, и повѣ́ждь ми́. И посла́ єго́ от юдо́ли Хевро́ни. И пріи́де въ Сихе́мъ:
15
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?
15
и обрѣ́те єго́ человѣ́къ заблужда́юща на по́ли: вопроси́ же єго́ человѣ́къ глаго́ля: чесого́ и́щеши?
16
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
16
О́нъ же рече́: бра́тіи моєя́ ищу́: повѣ́ждь ми́, гдѣ́ пасу́тъ.
17
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.
17
Рече́ же єму́ человѣ́къ: отидо́ша отсю́ду: слы́шахъ бо и́хъ глаго́лющихъ: по́йдемъ въ Доѳаі́мъ. И и́де Іо́сифъ вслѣ́дъ бра́тіи своєя́ и обрѣ́те я́ въ Доѳаі́мѣ.
18
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.
18
Предузрѣ́ша же єго́ издале́че, пре́жде приближе́нія єго́ къ ни́мъ, и злѣ́ умы́слиша уби́ти єго́:
19
І сказали один одному: ось, іде сновидець;
19
рече́ же кі́йждо къ бра́ту своєму́: се́, снови́децъ о́ный и́детъ:
20
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.
20
ны́нѣ у́бо пріиди́те, убіє́мъ єго́ и вве́ржимъ єго́ во єди́нъ от рво́въ, и рече́мъ: звѣ́рь лю́тъ снѣде́ єго́: и у́зримъ, что́ бу́дутъ со́нія єго́.
21
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.
21
Слы́шавъ же Руви́мъ, отъя́ єго́ изъ ру́къ и́хъ и рече́: не убіє́мъ єго́ на души́.
22
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.
22
Рече́ же и́мъ Руви́мъ: не пролі́йте кро́ве, вве́рзите єго́ во єди́нъ от рво́въ си́хъ, и́же въ пусты́ни, руки́ же не возложи́те на него́: [тща́шеся бо] я́ко да изы́метъ єго́ от ру́къ и́хъ и отда́стъ єго́ отцу́ своєму́.
23
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,
23
Бы́сть же єгда́ пріи́де Іо́сифъ къ бра́тіи своє́й, совлеко́ша со Іо́сифа ри́зу пе́струю, я́же на не́мъ,
24
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.
24
и поє́мше єго́ вверго́ша въ ро́въ: ро́въ же то́щь, воды́ не имя́ше.
25
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.
25
И сѣдо́ша я́сти хлѣ́бъ, и воззрѣ́вше очи́ма ви́дѣша, и се́, пу́тницы Ісма́илтяне идя́ху от Галаа́да, и велблю́ды и́хъ по́лны ѳиміа́ма и риті́ны {ту́къ масти́тый изъ дрѣ́ва теку́щій} и ста́кти: идя́ху же везу́ще во Єги́петъ.
26
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?
26
Рече́ же Іу́да ко бра́тіи своє́й: ка́я по́льза, а́ще убіє́мъ бра́та на́шего и скры́ємъ кро́вь єго́?
27
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися
27
Гряди́те продади́мъ єго́ Ісма́илтяномъ си́мъ: ру́цѣ же на́ши да не бу́дутъ на не́мъ, я́ко бра́тъ на́шъ и пло́ть на́ша є́сть. Послу́шаша же бра́тія єго́.
28
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.
28
И мимоидо́ша человѣ́цы Мадіа́мстіи купцы́: и извлеко́ша и возведо́ша Іо́сифа изъ ро́ва, и прода́ша Іо́сифа Ісма́илтяномъ на два́десять златни́цъ. И поведо́ша Іо́сифа во Єги́петъ.
29
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,
29
Возврати́ся же Руви́мъ къ ро́ву и не узрѣ́ Іо́сифа въ ро́вѣ: и растерза́ ри́зы своя́,
30
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?
30
и пріи́де ко бра́тіи своє́й и рече́: о́трочища нѣ́сть, а́зъ же ка́мо иду́ ктому́?
31
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;
31
Взе́мше же ри́зу Іо́сифову, закла́ша ко́злище от ко́зъ и пома́заша ри́зу кро́вію:
32
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.
32
и посла́ша ри́зу пе́струю, и принесо́ша ко отцу́ своєму́ и реко́ша: сію́ обрѣто́хомъ: познава́й, а́ще ри́за сы́на твоєго́ є́сть, или́ ни́?
33
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.
33
И позна́ ю́ и рече́: ри́за сы́на моєго́ є́сть: звѣ́рь лю́тъ снѣде́ єго́: звѣ́рь восхи́ти Іо́сифа.
34
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.
34
И растерза́ Іа́ковъ ри́зы своя́, и возложи́ вре́тище на чре́сла своя́, и пла́кашеся сы́на своєго́ дни́ мно́ги.
35
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.
35
Собра́шася же вси́ сы́нове єго́ и дще́ри и пріидо́ша утѣ́шити єго́: и не хотя́ше утѣ́шитися, глаго́ля: я́ко сни́ду къ сы́ну моєму́ сѣ́туя во а́дъ. И пла́кася о не́мъ оте́цъ єго́.
36
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.
36
Мадіа́не же прода́ша Іо́сифа во Єги́петъ Пентефрі́ю євну́ху фарао́нову, архімагі́ру.