¹

У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.

¹

Бысть же в то вре'мя эTи^де и^ё'да эT бра'тїя свое^я. і^ и'де до мђжа е^дїнаго, ѓ^деламитина е^мђже и'мя и^ра'съ.

²

І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.

²

И ви'дᲇ т^ђ і^ё'да дще'рь чл~ка ханане'иска, е^йже и'мя сава`. и^ пояT ю`, и^ въни'де къ не'и,

³

Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.

³

и^ ꙁаче'нши роди` сн~ъ. и^ нарече и'мя е^мђ и'ръ”

⁴

І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.

⁴

И$ заче'нши пакы и^ роди` сн~ъ, и^ нарече и'мя е^мђ а^нна'нъ

⁵

І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.

⁵

и^ приложивъ е^ще` роди сн~ъ тре'тїи, и^ нарече и'мя е^мђ си`ло'мъ. сіи же бњша в ха'ꙁвњ, е^гда` роди сїя`”

⁶

І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.

⁶

И$ приведе` і^ё'да женђ` пръве'нцђ` свое^мђ и'рђ, е'йже и'мя џамаr”

⁷

Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.

⁷

Бы'сть же и'ръ пръвене'цъ і^ё%динъ, зо'лъ пред# лице'мъ гдsинимᲆ, и^ ё^би` е^го б~ъ.

⁸

І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.

⁸

рече же і^ё^да, а^нїа'нђ, вᲆни'ди къ женњ` бра'та твое^го, и^ съвокђпи'ся с не'ю, и^ въста'ви сњмя бра'тђ твое^мђ.

⁹

Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.

⁹

разђмњ же а'нїа'нᲆ ја%ко не себњ` бђдеT е^го сњмя” И$ бысть е^гда` въни'де къ женњ` бра'та свое^го и^ пролїя` сњмя на' ꙁемлю, да не бђдеT сњмени бра'та

¹⁰

Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його.

¹⁰

е^го, зо'л же ся ја^ви` пред# бм~ъ, поне'же сътвори` с^е і^ ё^би` е^го”

¹¹

І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.

¹¹

Рече же і^ё%да къ џама'рњ невњстъцњ свое'и по смр~ти дв^ђ сн~ов# е^го, сњди` вдово'ю в домђ` эTц~а твоеh до'ндеже вели'къ бђдеть сило'мᲆ сн~ъ мои`, рече б^о въ ё^мњ` с^и е^да` ё^мреT и^ се'и ја^ко бра'тїя е^го” И$ шеDши џамаr сњде въ домђ` эTц~а свое^го,

¹²

Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.

¹²

ё^мно'жиша же ся дн~їе. и^ ё^мре` сава` жена` і^ё%дина, ё^тњшив же ся і^ё%да вꙁы'де къ стрыгђщ'им# ѓ^вца` е^го, і^ и^ра'съ пасты'рь ста'дъ е^го, ѓ^делами'тъ въ џа'мнђ с

¹³

І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.

¹³

ни'мъ” И$ повњда'ша џама'рњ невњстце е^го, гл~юще с^е све'коr твой въхо'дитъ въ џа'мнђ стры'щи ѓ^ве'цъ

¹⁴

І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.

¹⁴

е^го, ѓ^на'же съвр'ьгши риꙁы вдовъства` свое^го съ себе`, и^ ѓ^блече'ся вᲆ ри'зы лњ'потныя и^ ё^краси'ся, и^ сњде преD вра'ты е^нна'ни, ја^же сђт# на пђти` џамни'нъ, вњ'дяше б^о ја%ко вели'къ бы'сть сило'мъ се'й же не да` е^мђ еи` въ женђ`”

¹⁵

І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]

¹⁵

Ви'дњв же ю& і^ё&да мн^њ ю& ја%ко любодњю' сђща, покры` б^о лице` свое, и^ не поꙁна` ея`, съвратиy

¹⁶

Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?

¹⁶

ся къ не'и пђте'мᲆ, и^ рече е'и. попђсти` м^и вни'ти къ себњ`, не раꙁђмᲇ б^о, ја%ко невњ'стка е^мђ еs” Сїа же реq чᲄо м^и даси` е^же вни'деши къ мнᲇ

¹⁷

Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?

¹⁷

ѓn же эTвњща а%зъ тебњ пошлю` ко'зли'щъ эT стадъ свои^хъ” Сїя же рече а^ще даси залоh, до'ндеже при'шлеши.

¹⁸

Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.

¹⁸

се'и же рече` кїи зало'гъ тебњ дамъ” ѓ%на же рече пръсᲄень твои и^ гри'внђ, и^ жезлъ и^же въ рђцᲇ твое'й, и^ дасть е'й, и^ въни'де кᲆ не'й, и^ зача` въ ё^тро'бњ, эT него”

¹⁹

І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.

¹⁹

Въста'вши же эTи'де, и^ съвр'ъже ризы лњ'потныя съ себе`, и^ ѓ^блечеся в ри'зы вдов#ства` свое^го”

²⁰

Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її.

²⁰

Посла' же і^ё^да ко'злищъ эT ко'зъ, рђко'ю пастыря свое^го ѓ^доломи'та, и^ взя'ти зало'гъ эT жены`, и^ не ѓ^брњте е'я`”

²¹

І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.

²¹

Въпроша же мђже'и насе'лныхъ, и^ рече и^мъ. гдњ е^сть любодњявшая е^же бяше въ е^на'нњ на распђт'їи`. си' же рњша нњсть здњ` любодњ'и”

²²

І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.

²²

Възврати'ся къ і^ё^дњ, и^ рече не ѓ'брњтох#, и^ мђж'и насе'лнїи рњша, не быва'ет# зд^њ любодњ'ица”

²³

Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.

²³

Рече же і^ё^да да и%мать т^о, н^о е^гда` когда посмњю'т ны ся, а%зъ б^о послаX ко'злищ# а^ т^ы не ѓ^брњте”

²⁴

Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.

²⁴

Бысть же тре'тїи мцsь, и^ повњ'даша і^ё^дᲇ г~лющи, сᲆблђди` џамаr невњ'стъка твоа, и^ с^е въ ё^тро'бᲇ и%мать эT блђда'. рече же і^ё^да и^зведи'те ю& да ю` соyгђтъ”

²⁵

Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.

²⁵

Се'и` же е^гда ведо'мњ, и^ посла` къ све'крђ свое^мђ гл~ющи, эT негоже чл~ка е^сть с^е эT того'же и^ а'зъ и%мамъ въ ё^тро'бњ, и^ рече позна'и чи'и с^е пр'ъстень и^ гри'вна и^ же'злᲆ сїй.

²⁶

Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.

²⁶

И$ позна і^ё^да, и^ реq, ѓ^чи'стися џама'ръ паче мене`, і^ и^же а'зъ не даX ея` сило'мђ сн~ђ свое^мђ, и^ не приложи' посе'мъ прилњпя'тися е^я`”

²⁷

Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки.

²⁷

Бысть же е^гда ражда'ше, и^ бњ'ста близня'та въ ё^тробњ е^я`.

²⁸

І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.

²⁸

бы'сть же въ рожде'нїи ея`, е^ді'нъ извлече` рђ'кђ, възеMши же ба'ба навяза` на рђкђ е^го, чр'ъвлень. гл~юще се'й и^зы'идетъ пр'ъвње,

²⁹

Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.

²⁹

і^а'ко въвлече` рђ'кђ, и^ а'бїе и^зы'де братъ е^го” Сїя' же рече чт^о прерњза'ся тебе` ради прегражде'нїе, и^ прозва` имя е^мђ фаре'съ.

³⁰

Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.

³⁰

и^ по се'мᲆ и^зы'иде братъ е^го, емђже б^њ на рђцњ е^го чр'ъвлень, и^ прозва` и%мя е^мђ за'ра”