¹

Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.

¹

И$ѓ'сифа же приведо'ша вᲆ е^гљ=пеT, и^ кђпи' е^го пентефрњи' е^внXђ фараѓ'новъ вое^вода во'и мQђ е^гљ=петьскъ, эT рђкђ` и^зма'иlтескђ, и^же приведо'ша тамо”

²

І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.

²

И$ б^њ г~ь съ і^ѓ'си фомъ, и^ бя'ше мђжъ хђдо'гъ, и^ бысть ђ гдsна в домђ` ё^ е^гљ=птенина,

³

І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.

³

вᲇ'дяше б^о гдsнъ е^го ја^ко г~ь с ниM е^сть, и^ е^ли'ко сътвори`, г~ь ё^стро'яше в рђ'кђ е^го”

⁴

І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.

⁴

И$ ѓ^брњте і^ѓ'сифъ блгDть предъ гдsномъ свои^мъ, и^ё^гожда'ше е^мђ и^ приста'ви е^го в домђ` свое^мъ, и^ въ все'мъ е^ли'ка и^мяше да'стъ в рђцњ і^ѓ'сифовы”

⁵

І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].

⁵

И$ бысть е^гда поста'ви е^гонаD всњмъ до'момъ свои^мъ, и^ наD всњмъ е^ли'ко и^мња'ше. и^ блsви б~ъ до'мъ е^гљ=птянина, і^ѓ'сифа ра'ди” И$ бысть блsвенїе гдsне на все'мъ и^мњнїи` е^го, въ домђ`, и^в се'лехъ,

⁶

І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.

⁶

и^ преда'сть вс^е е^лико бя'ше е^го в рђцњ і^ѓ'сифови, и^ не вњ'дяше въ своеM и^мњ'нїи ничто'же развњ хлњ'ба, ја%же самъ ја%дя'ше. и' бя'ше і^ѓ'сифᲆ добра` ѓбразђ и^лњ'па възо'рђ ѕњло”

⁷

І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.

⁷

И бысть по словесњхъ сихъ, положи жена` господина` е^мђ ѓ^чи на і^ѓ'сифњ, и^ рече бђди съ мно'ю,

⁸

Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;

⁸

се'и же не хотяше” Рече женњ` гдsна свое^го, ја^ко гдsнъ мой не вњсть мене` ради ничто'же въ домђ` свое^мъ, и^ вс^е е^лико и'мать вд^а в рђцњ мои`, и^ нњсть никтоже` вы'ш#ше мене` в#домђ семᲆ

⁹

немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?

⁹

и^ ничто'же взя'то е^сть эT мене`, раꙁвњ тебе`, и^мже жена е^си е^мђ, ка'коже сътворю` дњло зло'е с^е, и^ съгрњшђ` преD бг~омъ”

¹⁰

Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,

¹⁰

Є$гда же гл~аше дн~ь дн~е і^ѓ'сифђ и^ не послђш'аше е^я`, лежа'ти и^ быти с нею`”

¹¹

трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;

¹¹

Быs же въ е^ді'нъ нњкїи дн~ь прїиде і^ѓ'сифъ въ доM дњлати дњлесъ свои^хъ, и^ не бя'ше въ домђ`

¹²

вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.

¹²

дома`шнихᲆ, и^ похвати` и& за ри'зы е^го гл~ющи, ля'зи съ мно'ю, и^ ѓ^ста'вив# ри'зы своа` въ рђкђ е^я`,

¹³

Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,

¹³

и^ эTбњже`, і^ и^зы'де вонъ”

¹⁴

покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,

¹⁴

И$ въꙁва` к себњ` и^же бя'хђ въ домђ`, и рече и^мъ гл~юще, ви'дите приве'лъ е^сть ѓ%трока жидовина нарђга'тися намъ, прїи'де къ мн^њ гл~я бђ'ди съ мно'ю. и^ възпиX гла'сомъ вели'кимъ”

¹⁵

і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.

¹⁵

И$ е^гда` ё^слы'ша ја%ко въꙁдвиго'хъ гласъ, и^ въꙁопиX ѓ^ста'вль риꙁы своя` ё^ мене` эTбњже`, і^ и^ꙁы'иде вонъ.

¹⁶

І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.

¹⁶

и^ ѓ^ста'ви ризы своя` ё^ мене` до'ндеже прїидетъ гдsнъ в доM свои.

¹⁷

І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],

¹⁷

и^ повњ'да е^мђ по словеси` се'мъ гл~ющи” Вънїиде къ мн^њ ѓ%трокъ жидови'нъ, е^го'же е^си въве'лъ къ наM. порђга'тися мн^њ. рече бо м^и ја%ко да бђ'дђ с тобою`.

¹⁸

але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.

¹⁸

е^гда же слы'ша, ја%ко въꙁдви'гнђвши гласъ свои`, и^ въꙁопи'хъ. ѓ^ста'ви риꙁы своя` эTбњже`. і^ и^ꙁы'иде вонъ”

¹⁹

Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;

¹⁹

И$ бысть ја%ко ё^слы'ша гдsнъ е^го гл~ъ жены` свое^я гл~юща. си'це сътвори м^и ѓ%трокъ твои” И$ раꙁгнњ'вася ја^ростїю,

²⁰

і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.

²⁰

и^ прїи^мъ господинъ і^ѓ'сифа въве'рже и& вᲆ темни'цђ, въ мњ'сто и^дњже ё%жники цр~вы дръжа'тъ. т^ђ въ тверди'лњ”

²¹

І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.

²¹

И бя'ше б~ъ съ і^ѓ'сифоM. и^ полїя` и& млsтїю и^ да'сть е^мђ блгDть. преD лицеM стра'жа темница

²²

І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.

²²

и^ вда'сть старњ'ишина страже'и темница` въ рђцњ і^ѓ'сифђ. вс^я темъни'чьники. е^ли'коже и^хъ въ темни'цы. и^ все е^ли'котворяхђ т^ђ творя'ше и^мъ”

²³

Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.

²³

Старњ'ишина же стра'жа темни'ца. невњ'дыи ничто'же, все` б^о бњяше въ рђкђ` і^ѓ'сифовђ. и^же г~ь бя'ше с ниM и^ вс^е е^ли'котворя'ше г~ь творя'ше въ рђцњ` е^го”