¹

Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.

¹

І҆ѡ́сифъ же приведе́нъ бы́сть во є҆гѵ́петъ. И҆ кꙋпѝ є҆го̀ пентефрі́й є҆ѵнꙋ́хъ фараѡ́новъ а҆рхїмагі́ръ, мꙋ́жъ є҆гѵ́птѧнинъ, ѿ рꙋ́къ і҆сма́илтѧнъ, и҆̀же приведо́ша є҆го̀ та́мѡ.

²

І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.

²

И҆ бѧ́ше гдⷭ҇ь со і҆ѡ́сифомъ: и҆ бѧ́ше мꙋ́жъ благополꙋ́ченъ, и҆ бы́сть въ домꙋ̀ господи́на своегѡ̀ є҆гѵ́птѧнина.

³

І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.

³

Вѣ́дѧше же господи́нъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бѣ̀ съ ни́мъ, и҆ є҆ли̑ка твори́тъ, гдⷭ҇ь благоꙋстроѧ́етъ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀.

⁴

І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.

⁴

И҆ ѡ҆брѣ́те і҆ѡ́сифъ благода́ть пред̾ господи́номъ свои́мъ и҆ благоꙋгодѝ є҆мꙋ̀: и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ до́момъ свои́мъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка бы́ша є҆мꙋ̀, дадѐ въ рꙋ́ки і҆ѡ́сифѡвы.

⁵

І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].

⁵

Бы́сть же є҆гда̀ поста́ви є҆го̀ над̾ до́момъ свои́мъ и҆ над̾ всѣ́ми, є҆ли̑ка и҆мѣ́ѧше, и҆ блгⷭ҇вѝ гдⷭ҇ь до́мъ є҆гѵ́птѧнина і҆ѡ́сифа ра́ди: и҆ бы́сть блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на все́мъ и҆мѣ́нїи є҆гѡ̀ въ домꙋ̀ и҆ въ се́лѣхъ є҆гѡ̀.

⁶

І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.

⁶

И҆ предадѐ всѧ̑, є҆ли̑ка бы́ша є҆мꙋ̀, въ рꙋ́ки і҆ѡ́сифѡвы: и҆ не вѣ́дѧше ѿ сꙋ́щихъ оу҆ себє̀ ничто́же, кромѣ̀ хлѣ́ба, є҆го́же ꙗ҆дѧ́ше са́мъ: и҆ бѧ́ше і҆ѡ́сифъ до́бръ ѡ҆́бразомъ и҆ красе́нъ взо́ромъ ѕѣлѡ̀.

⁷

І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.

⁷

И҆ бы́сть по словесѣ́хъ си́хъ, и҆ возложѝ жена̀ господи́на є҆гѡ̀ ѻ҆́чи своѧ̑ на і҆ѡ́сифа и҆ речѐ: пребꙋ́ди со мно́ю.

⁸

Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;

⁸

Ѻ҆́нъ же не хотѧ́ше и҆ речѐ женѣ̀ господи́на своегѡ̀: а҆́ще господи́нъ мо́й не вѣ́сть менє̀ ра́ди ничто́же въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть є҆мꙋ̀, вдадѐ въ рꙋ́цѣ моѝ,

⁹

немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?

⁹

и҆ ничто̀ є҆́сть вы́ше менє̀ въ домꙋ̀ се́мъ, нижѐ и҆з̾ѧ́то бы́сть ѿ менє̀ что́-либо, кромѣ̀ тебє̀, поне́же ты̀ жена̀ є҆мꙋ̀ є҆сѝ: и҆ ка́кѡ сотворю̀ глаго́лъ ѕлы́й се́й и҆ согрѣшꙋ̀ пред̾ бг҃омъ;

¹⁰

Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,

¹⁰

Є҆гда́ же і҆ѡ́сифꙋ глаго́лаше де́нь ѿ днѐ, и҆ не послꙋ́шаше є҆ѧ̀ є҆́же спа́ти и҆ бы́ти съ не́ю.

¹¹

трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;

¹¹

Бы́сть же сицевы́й нѣ́кїй де́нь, и҆ вни́де і҆ѡ́сифъ въ до́мъ дѣ́лати дѣла̀ своѧ̑, и҆ никто́же бѧ́ше ѿ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ внꙋ́трь:

¹²

вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.

¹²

и҆ оу҆хватѝ є҆го̀ за ри̑зы, глаго́лющи: лѧ́зи со мно́ю. И҆ ѡ҆ста́вивъ ри̑зы своѧ̑ въ рꙋкꙋ̀ є҆ѧ̀, оу҆бѣжѐ и҆ и҆зы́де во́нъ.

¹³

Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,

¹³

И҆ бы́сть є҆гда̀ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́вль ри̑зы своѧ̑ въ рꙋка́хъ є҆ѧ̀, бѣжа̀ и҆ и҆зы́де во́нъ:

¹⁴

покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,

¹⁴

и҆ воззва̀ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ и҆ речѐ и҆̀мъ глаго́лющи: ви́дите, введѐ на́мъ ѻ҆́трока є҆вре́ина нарꙋга́тисѧ на́мъ: вни́де ко мнѣ̀, глаго́лѧ: преспѝ со мно́ю: и҆ возопи́хъ гла́сомъ вели́кимъ:

¹⁵

і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.

¹⁵

и҆ є҆гда̀ оу҆слы́ша ѻ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ возвы́сихъ гла́съ мо́й и҆ возопи́хъ, ѡ҆ста́вль ри̑зы своѧ̑ оу҆ менє̀, ѿбѣжѐ и҆ и҆зы́де во́нъ.

¹⁶

І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.

¹⁶

И҆ оу҆держа̀ ри̑зы оу҆ себє̀, до́ндеже прїи́де господи́нъ въ до́мъ сво́й.

¹⁷

І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],

¹⁷

И҆ повѣ́да є҆мꙋ̀ по словесѣ́хъ си́хъ, глаго́лющи: вни́де ко мнѣ̀ ѻ҆́трокъ є҆вре́инъ, є҆го́же вве́лъ є҆сѝ къ на́мъ, порꙋга́тисѧ мнѣ̀, и҆ рече́ ми: да бꙋ́дꙋ съ тобо́ю:

¹⁸

але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.

¹⁸

є҆гда́ же оу҆слы́ша, ꙗ҆́кѡ воздвиго́хъ гла́съ мо́й и҆ возопи́хъ, ѡ҆ста́вль ри̑зы своѧ̑ оу҆ менє̀, ѿбѣжѐ и҆ и҆зы́де во́нъ.

¹⁹

Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;

¹⁹

И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша господи́нъ є҆гѡ̀ глаго́лы жены̀ своеѧ̀, є҆ли̑ка речѐ къ немꙋ̀, глаго́лющи: си́це сотвори́ ми ѻ҆́трокъ тво́й: и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю,

²⁰

і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.

²⁰

и҆ взе́мъ господи́нъ і҆ѡ́сифа, вве́рже є҆го̀ въ темни́цꙋ, въ мѣ́сто, и҆дѣ́же оу҆́зники царє́вы держа́тсѧ та́мѡ въ тверды́ни.

²¹

І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.

²¹

И҆ бѧ́ше гдⷭ҇ь со і҆ѡ́сифомъ, и҆ возлїѧ̀ на него̀ млⷭ҇ть, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ блгⷣть пред̾ нача́лнымъ стра́жемъ темни́чнымъ:

²²

І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.

²²

и҆ вдадѐ старѣ́йшина страже́й темни́цꙋ въ рꙋ́цѣ і҆ѡ́сифꙋ и҆ всѣ́хъ вве́рженыхъ въ темни́цꙋ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка творѧ́хꙋ та́мѡ, то́й бѣ̀ творѧ́й.

²³

Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.

²³

Старѣ́йшина же страже́й темни́чныхъ ничто́же бѣ̀ вѣ́дый є҆гѡ̀ ра́ди: всѧ̑ бо бы́ша въ рꙋка́хъ і҆ѡ́сифовыхъ, зане́же гдⷭ҇ь бѧ́ше съ ни́мъ: и҆ є҆ли̑ка то́й творѧ́ше, гдⷭ҇ь бл҃гопоспѣша́ше въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀.