Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;
1
Бы́сть же по двою́ лѣ́ту дні́й, фарао́нъ ви́дѣ со́нъ: мня́шеся стоя́ти при рѣцѣ́:
2
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;
2
и се́, а́ки изъ рѣки́ исхожда́ху се́дмь кра́въ добры́ ви́домъ и избра́нны тѣлесы́, и пася́хуся по бре́гу:
3
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;
3
другі́я же се́дмь кра́въ изыдо́ша по си́хъ изъ рѣки́, злы́ ви́домъ и тѣлесы́ ху́ды, и пася́хуся съ кра́вами по бре́гу рѣ́чному:
4
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон,
4
и поядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я тѣлесы́ се́дмь кра́въ до́брыхъ ви́домъ и избра́нныхъ тѣлесы́: [и сія́ неви́димы бы́ша, я́ко внидо́ша въ чре́сла и́хъ]. Воста́ же фарао́нъ.
5
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних;
5
И ви́дѣ со́нъ вторы́й: и се́, се́дмь кла́си исхожда́ху изъ сте́блія єди́наго избра́нны и добры́:
6
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
6
друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи, истонче́ни вѣ́тромъ, израста́ху по ни́хъ:
7
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.
7
и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь кла́совъ избра́нныхъ и по́лныхъ. Воста́ же фарао́нъ, и бя́ше со́нъ.
8
Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.
8
Бы́сть же зау́тра, и возмути́ся душа́ єго́: и посла́въ, созва́ вся́ сказа́тели Єги́петскія и вся́ му́дрыя єго́: и повѣ́да и́мъ фарао́нъ со́нъ сво́й: и не бя́ше сказу́яй того́ фарао́ну.
9
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;
9
И рече́ старѣ́йшина віна́рскъ къ фарао́ну, глаго́ля: грѣ́хъ мо́й воспомина́ю дне́сь:
10
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;
10
фарао́нъ разгнѣ́вася на рабы́ своя́ и вве́рже на́съ въ темни́цу въ дому́ архімагі́ра, мене́ и старѣ́йшину жита́рска:
11
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення;
11
и ви́дѣхомъ со́нъ о́ба єди́ныя но́щи а́зъ и о́нъ, кі́йждо сво́й со́нъ ви́дѣхомъ:
12
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;
12
бя́ше же та́мо съ на́ми ю́ноша, о́трокъ Євре́инъ архімагі́ровъ, и повѣ́дахомъ єму́, и разсуди́ на́мъ:
13
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений.
13
бы́сть же, я́коже сказа́ на́мъ, та́ко и случи́ся, мнѣ́ па́ки бы́ти во своє́мъ старѣ́йшинствѣ, а о́ному повѣ́шену.
14
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
14
Посла́въ же фарао́нъ, призва́ Іо́сифа: и изведо́ша єго́ изъ тверды́ни, и остриго́ша єго́, и измѣни́ша ри́зы єму́, и пріи́де къ фарао́ну.
15
Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
15
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: со́нъ ви́дѣхъ, и сказу́яй єго́ нѣ́сть: а́зъ же слы́шахъ о тебѣ́ глаго́лющихъ, я́ко слы́шавъ сны́ разсужда́єши ты́я.
16
І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.
16
Отвѣща́въ же Іо́сифъ фарао́ну, рече́: безъ Бо́га не отвѣща́єтся спасе́ніє фарао́ну.
17
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;
17
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу, глаго́ля: во снѣ́ моє́мъ мня́хся стоя́ти на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ:
18
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;
18
и а́ки изъ рѣки́ исхожда́ху се́дмь кра́вы добры́ ви́домъ и избра́нны тѣлесы́, и пася́хуся по бре́гу:
19
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;
19
и се́, другі́я се́дмь кра́въ исхожда́ху вслѣ́дъ и́хъ изъ рѣки́, злы́ и недобры́ ви́домъ и ху́ды тѣлесы́, яковы́хъ не ви́дѣ таковы́хъ во все́й земли́ Єги́петстѣй ху́ждшихъ:
20
бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних;
20
и изъядо́ша се́дмь кра́вы злы́я и худы́я се́дмь кра́въ пе́рвыхъ до́брыхъ и избра́нныхъ:
21
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
21
и внидо́ша во утро́бы и́хъ, и не яви́шася, я́ко внидо́ша во утро́бы и́хъ: и обли́чія и́хъ зла́ бы́ша, я́ко и испе́рва. Воста́въ же, [па́ки] усну́хъ,
22
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;
22
и ви́дѣхъ па́ки во снѣ́ моє́мъ, и а́ки се́дмь кла́си исхожда́ху изъ єди́наго сте́блія по́лны и добры́:
23
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
23
друзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни изница́ху вслѣ́дъ и́хъ:
24
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.
24
и пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и вѣ́тромъ истонче́ни се́дмь кла́совъ до́брыхъ и по́лныхъ. Рѣ́хъ у́бо сказа́телемъ, и не бы́сть повѣ́даяй мнѣ́ того́.
25
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.
25
И рече́ Іо́сифъ фарао́ну: со́нъ фарао́новъ єди́нъ є́сть: єли́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:
26
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;
26
се́дмь кра́вы до́брыя се́дмь лѣ́тъ су́ть: и се́дмь кла́си до́бріи се́дмь лѣ́тъ су́ть: со́нъ фарао́новъ єди́нъ є́сть:
27
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.
27
и се́дмь кра́вы худы́я, я́же изыдо́ша по си́хъ, се́дмь лѣ́тъ су́ть, и се́дмь кла́си то́нцыи и истонче́ни вѣ́тромъ се́дмь лѣ́тъ су́ть: бу́дутъ се́дмь лѣ́тъ гла́да:
28
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.
28
сло́во же є́же рѣ́хъ фарао́ну, єли́ка Бо́гъ твори́тъ, показа́ фарао́ну:
29
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;
29
се́, се́дмь лѣ́тъ прихо́дитъ, оби́лность мно́га во все́й земли́ Єги́петстѣй:
30
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
30
пріи́дутъ же се́дмь лѣ́тъ гла́да по си́хъ, и забу́дутъ сы́тости бу́дущія во все́мъ Єги́птѣ, и погуби́тъ гла́дъ зе́млю,
31
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
31
и не позна́єтся оби́ліє на земли́ от гла́да бу́дущаго по си́хъ: си́ленъ бо бу́детъ зѣло́:
32
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.
32
повтори́ся же со́нъ фарао́ну два́жды, я́ко и́стинно бу́детъ сло́во є́же от Бо́га, и ускори́тъ Бо́гъ сотвори́ти о́но:
33
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.
33
ны́нѣ у́бо усмотри́ человѣ́ка му́дра и смы́слена и поста́ви єго́ надъ земле́ю Єги́петскою:
34
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
34
и да сотвори́тъ фарао́нъ и поста́витъ мѣстонача́лники по земли́, и да собира́ютъ пя́тую ча́сть от всѣ́хъ плодо́въ земли́ Єги́петскія седми́ лѣ́тъ оби́лныхъ,
35
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;
35
и да соберу́тъ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ гряду́щихъ до́брыхъ си́хъ: и да собере́тся пшени́ца подъ ру́ку фарао́ню, пи́ща во градѣ́хъ да храни́тся:
36
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
36
и бу́детъ пи́ща соблюде́на земли́ на се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ, я́же и́мутъ бы́ти въ земли́ Єги́петстѣй, да не потреби́тся земля́ въ гла́дѣ.
37
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.
37
Уго́дно же бы́сть сло́во предъ фарао́номъ и предъ всѣ́ми рабы́ єго́.
38
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?
38
И рече́ фарао́нъ всѣ́мъ рабо́мъ свои́мъ: єда́ обря́щемъ человѣ́ка сицева́го, и́же и́мать Ду́ха Бо́жія въ себѣ́?
39
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;
39
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: поне́же показа́ Бо́гъ тебѣ́ вся́ сія́, нѣ́сть человѣ́ка мудрѣ́йша и смы́сленнѣйша па́че тебе́:
40
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.
40
ты́ бу́деши въ дому́ моє́мъ, и у́стъ твои́хъ да послу́шаютъ вси́ лю́діє мои́, ра́звѣ престо́ломъ а́зъ бо́лѣє тебе́ бу́ду.
41
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.
41
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: се́, поставля́ю тя́ дне́сь надъ все́ю земле́ю Єги́петскою.
42
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його;
42
И сне́мъ фарао́нъ пе́рстень съ руки́ своєя́, возложи́ єго́ на ру́ку Іо́сифову, и облече́ єго́ въ ри́зу червле́ну, и возложи́ гри́вну зла́ту на вы́ю єго́,
43
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською.
43
и всади́ єго́ на колесни́цу свою́ втору́ю, и проповѣ́да предъ ни́мъ проповѣ́дникъ: и поста́ви єго́ надъ все́ю земле́ю Єги́петскою.
44
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.
44
Рече́ же фарао́нъ Іо́сифу: а́зъ фарао́нъ: безъ тебе́ не воздви́гнетъ руки́ своєя́ никто́же во все́й земли́ Єги́петстѣй.
45
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.
45
И нарече́ фарао́нъ и́мя Іо́сифу Псонѳомфани́хъ: и даде́ єму́ Асене́ѳу, дще́рь Петефрі́а жреца́ Иліопо́льскаго, єму́ въ жену́.
46
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській.
46
Іо́сифъ же бя́ше лѣ́тъ три́десяти, єгда́ предста́ фарао́ну царю́ Єги́петскому. Изы́де же Іо́сифъ от лица́ фарао́ня и про́йде всю́ зе́млю Єги́петскую.
47
Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені.
47
И сотвори́ земля́ въ седми́ лѣ́тѣхъ оби́лну жа́тву.
48
І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його.
48
И собра́ вся́кую пи́щу седми́ лѣ́тъ, въ ни́хже бя́ше оби́лность въ земли́ Єги́петстѣй: и положи́ пи́щу во градѣ́хъ: пи́щы по́ль гра́да, су́щихъ о́крестъ єго́, положи́ въ не́мъ.
49
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
49
И собра́ Іо́сифъ пшени́цу я́ко песо́къ морскі́й мно́гу зѣло́, до́ндеже не можа́ху исчести́: безъ числа́ бо бя́ше.
50
До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.
50
Іо́сифу же бѣ́ста два́ сы́на, пре́жде прише́ствія седми́ лѣ́тъ гла́дныхъ, и́хже роди́ єму́ Асене́ѳа, дще́рь Петефрі́а жреца́ Иліопо́льска:
51
І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.
51
нарече́ же Іо́сифъ и́мя пе́рвенцу Манассі́а, [глаго́ля:] я́ко забы́ти мнѣ́ сотвори́ Бо́гъ вся́ болѣ́зни моя́, и вся́, я́же отца́ моєго́.
52
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
52
И́мя же второ́му нарече́ Єфраі́мъ, [глаго́ля:] я́ко возрасти́ мя Бо́гъ въ земли́ смире́нія моєго́.
53
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,
53
Мину́ша же се́дмь лѣ́тъ оби́лныхъ, я́же бы́ша въ земли́ Єги́петстѣй,
54
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.
54
и нача́ша се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ приходи́ти, я́коже рече́ Іо́сифъ. И бы́сть гла́дъ по все́й земли́: во все́й же земли́ Єги́петстѣй бы́ша {предъ глаго́ломъ си́мъ бы́ша въ єди́нѣй Александрі́йстѣй не, но и то́ во вмѣсти́телныхъ} хлѣ́бы.
55
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
55
И взалка́ вся́ земля́ Єги́петская: возопи́ же наро́дъ къ фарао́ну о хлѣ́бѣхъ. Рече́ же фарао́нъ всѣ́мъ Єги́птяномъ: иди́те ко Іо́сифу, и є́же рече́тъ ва́мъ, сотвори́те.
56
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
56
И гла́дъ бя́ше на лицы́ всея́ земли́. Отве́рзе же Іо́сифъ вся́ жи́тницы, и продая́ше всѣ́мъ Єги́птяномъ:
57
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.
57
и вся́ страны́ прихожда́ху во Єги́петъ, купова́ти ко Іо́сифу: обдержа́ше бо гла́дъ всю́ зе́млю.