Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;
1
Бы́сть же по двою̀ лѣ̑тꙋ дні́й, фараѡ́нъ ви́дѣ со́нъ: мнѧ́шесѧ стоѧ́ти при рѣцѣ̀:
2
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;
2
и҆ сѐ, а҆́ки и҆з̾ рѣкѝ и҆схожда́хꙋ се́дмь кра́въ дѡбры̀ ви́домъ и҆ и҆збра̑нны тѣлесы̀, и҆ пасѧ́хꙋсѧ по бре́гꙋ:
3
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;
3
дрꙋгі̑ѧ же се́дмь кра́въ и҆зыдо́ша по си́хъ и҆з̾ рѣкѝ, ѕлы̑ ви́домъ и҆ тѣлесы̀ хꙋ̑ды, и҆ пасѧ́хꙋсѧ съ кра́вами по бре́гꙋ рѣ́чномꙋ:
4
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон,
4
и҆ поѧдо́ша се́дмь кра̑вы ѕлы̑ѧ и҆ хꙋды̑ѧ тѣлесы̀ се́дмь кра́въ до́брыхъ ви́домъ и҆ и҆збра́нныхъ тѣлесы̀: (и҆ сїѧ̑ неви̑димы бы́ша, ꙗ҆́кѡ внидо́ша въ чре́сла и҆́хъ). Воста́ же фараѡ́нъ.
5
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних;
5
И҆ ви́дѣ со́нъ вторы́й: и҆ сѐ, се́дмь кла́си и҆схожда́хꙋ и҆з̾ сте́блїѧ є҆ди́нагѡ и҆збра̑нны и҆ добры̑:
6
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;
6
дрꙋзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи, и҆стонче́ни вѣ́тромъ, и҆зраста́хꙋ по ни́хъ:
7
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.
7
и҆ пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и҆ и҆стонче́ни вѣ́тромъ се́дмь кла́сѡвъ и҆збра́нныхъ и҆ по́лныхъ. Воста́ же фараѡ́нъ, и҆ бѧ́ше со́нъ.
8
Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.
8
Бы́сть же заꙋ́тра, и҆ возмꙋти́сѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀: и҆ посла́въ, созва̀ всѧ̑ сказа́тєли є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ всѧ̑ мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀: и҆ повѣ́да и҆̀мъ фараѡ́нъ со́нъ сво́й: и҆ не бѧ́ше сказꙋ́ѧй тогѡ̀ фараѡ́нꙋ.
9
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;
9
И҆ речѐ старѣ́йшина вїна́рскъ къ фараѡ́нꙋ, глаго́лѧ: грѣ́хъ мо́й воспомина́ю дне́сь:
10
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;
10
фараѡ́нъ разгнѣ́васѧ на рабы̑ своѧ̑ и҆ вве́рже на́съ въ темни́цꙋ въ домꙋ̀ а҆рхїмагі́ра, менѐ и҆ старѣ́йшинꙋ жита́рска:
11
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення;
11
и҆ ви́дѣхомъ со́нъ ѻ҆́ба є҆ди́ныѧ но́щи а҆́зъ и҆ ѻ҆́нъ, кі́йждо сво́й со́нъ ви́дѣхомъ:
12
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;
12
бѧ́ше же та́мѡ съ на́ми ю҆́ноша, ѻ҆́трокъ є҆вре́инъ а҆рхїмагі́ровъ, и҆ повѣ́дахомъ є҆мꙋ̀, и҆ разсꙋдѝ на́мъ:
13
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений.
13
бы́сть же, ꙗ҆́коже сказа̀ на́мъ, та́кѡ и҆ слꙋчи́сѧ, мнѣ̀ па́ки бы́ти во свое́мъ старѣ́йшинствѣ, а҆ ѻ҆́номꙋ повѣ́шенꙋ.
14
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.
14
Посла́въ же фараѡ́нъ, призва̀ і҆ѡ́сифа: и҆ и҆зведо́ша є҆го̀ и҆з̾ тверды́ни, и҆ ѡ҆стриго́ша є҆го̀, и҆ и҆змѣни́ша ри̑зы є҆мꙋ̀, и҆ прїи́де къ фараѡ́нꙋ.
15
Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
15
Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: со́нъ ви́дѣхъ, и҆ сказꙋ́ѧй є҆го̀ нѣ́сть: а҆́зъ же слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀ глаго́лющихъ, ꙗ҆́кѡ слы́шавъ сны̀ разсꙋжда́еши ты̑ѧ.
16
І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.
16
Ѿвѣща́въ же і҆ѡ́сифъ фараѡ́нꙋ, речѐ: без̾ бг҃а не ѿвѣща́етсѧ спⷭ҇нїе фараѡ́нꙋ.
17
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;
17
Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ, глаго́лѧ: во снѣ̀ мое́мъ мнѧ́хсѧ стоѧ́ти на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ:
18
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;
18
и҆ а҆́ки и҆з̾ рѣкѝ и҆схожда́хꙋ се́дмь кра̑вы дѡбры̀ ви́домъ и҆ и҆збра̑нны тѣлесы̀, и҆ пасѧ́хꙋсѧ по бре́гꙋ:
19
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;
19
и҆ сѐ, дрꙋгі̑ѧ се́дмь кра́въ и҆схожда́хꙋ в̾слѣ́дъ и҆́хъ и҆з̾ рѣкѝ, ѕлы̑ и҆ недѡбры̀ ви́домъ и҆ хꙋ̑ды тѣлесы̀, ꙗ҆ковы́хъ не ви́дѣ таковы́хъ во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй хꙋ́ждшихъ:
20
бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних;
20
и҆ и҆з̾ѧдо́ша се́дмь кра̑вы ѕлы̑ѧ и҆ хꙋды̑ѧ се́дмь кра́въ пе́рвыхъ до́брыхъ и҆ и҆збра́нныхъ:
21
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.
21
и҆ внидо́ша во оу҆трѡ́бы и҆́хъ, и҆ не ꙗ҆ви́шасѧ, ꙗ҆́кѡ внидо́ша во оу҆трѡ́бы и҆́хъ: и҆ ѡ҆бли̑чїѧ и҆́хъ ѕла̑ бы́ша, ꙗ҆́кѡ и҆ и҆спе́рва. Воста́въ же, (па́ки) оу҆снꙋ́хъ,
22
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;
22
и҆ ви́дѣхъ па́ки во снѣ̀ мое́мъ, и҆ а҆́ки се́дмь кла́си и҆схожда́хꙋ и҆з̾ є҆ди́нагѡ сте́блїѧ пѡ́лны и҆ добры̑:
23
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;
23
дрꙋзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи и҆ вѣ́тромъ и҆стонче́ни и҆зница́хꙋ в̾слѣ́дъ и҆́хъ:
24
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.
24
и҆ пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и҆ вѣ́тромъ и҆стонче́ни се́дмь кла́сѡвъ до́брыхъ и҆ по́лныхъ. Рѣ́хъ оу҆́бѡ сказа́телємъ, и҆ не бы́сть повѣ́даѧй мнѣ̀ тогѡ̀.
25
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.
25
И҆ речѐ і҆ѡ́сифъ фараѡ́нꙋ: со́нъ фараѡ́новъ є҆ди́нъ є҆́сть: є҆ли̑ка бг҃ъ твори́тъ, показа̀ фараѡ́нꙋ:
26
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;
26
се́дмь кра̑вы дѡ́брыѧ се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: и҆ се́дмь кла́си до́брїи се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: со́нъ фараѡ́новъ є҆ди́нъ є҆́сть:
27
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.
27
и҆ се́дмь кра̑вы хꙋды̑ѧ, ꙗ҆̀же и҆зыдо́ша по си́хъ, се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть, и҆ се́дмь кла́си то́нцыи и҆ и҆стонче́ни вѣ́тромъ се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: бꙋ́дꙋтъ се́дмь лѣ́тъ гла́да:
28
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.
28
сло́во же є҆́же рѣ́хъ фараѡ́нꙋ, є҆ли̑ка бг҃ъ твори́тъ, показа̀ фараѡ́нꙋ:
29
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;
29
сѐ, се́дмь лѣ́тъ прихо́дитъ, ѻ҆би́лность мно́га во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй:
30
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,
30
прїи́дꙋтъ же се́дмь лѣ́тъ гла́да по си́хъ, и҆ забꙋ́дꙋтъ сы́тости бꙋ́дꙋщїѧ во все́мъ є҆гѵ́птѣ, и҆ погꙋби́тъ гла́дъ зе́млю,
31
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.
31
и҆ не позна́етсѧ ѻ҆би́лїе на землѝ ѿ гла́да бꙋ́дꙋщагѡ по си́хъ: си́ленъ бо бꙋ́детъ ѕѣлѡ̀:
32
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.
32
повтори́сѧ же со́нъ фараѡ́нꙋ два́жды, ꙗ҆́кѡ и҆́стинно бꙋ́детъ сло́во є҆́же ѿ бг҃а, и҆ оу҆скори́тъ бг҃ъ сотвори́ти ѻ҆́но:
33
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.
33
нн҃ѣ оу҆̀бо оу҆смотрѝ человѣ́ка мꙋ́дра и҆ смы́слена и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ земле́ю є҆гѵ́петскою:
34
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;
34
и҆ да сотвори́тъ фараѡ́нъ и҆ поста́витъ мѣстонача́лники по землѝ, и҆ да собира́ютъ пѧ́тꙋю ча́сть ѿ всѣ́хъ плодѡ́въ землѝ є҆гѵ́петскїѧ седмѝ лѣ́тъ ѻ҆би́лныхъ,
35
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;
35
и҆ да соберꙋ́тъ всѧ́кꙋю пи́щꙋ седмѝ лѣ́тъ грѧдꙋ́щихъ до́брыхъ си́хъ: и҆ да собере́тсѧ пшени́ца под̾ рꙋ́кꙋ фараѡ́ню, пи́ща во градѣ́хъ да храни́тсѧ:
36
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.
36
и҆ бꙋ́детъ пи́ща соблюде́на землѝ на се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ, ꙗ҆̀же и҆́мꙋтъ бы́ти въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, да не потреби́тсѧ землѧ̀ въ гла́дѣ.
37
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.
37
Оу҆го́дно же бы́сть сло́во пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ всѣ́ми рабы̑ є҆гѡ̀.
38
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?
38
И҆ речѐ фараѡ́нъ всѣ̑мъ рабѡ́мъ свои̑мъ: є҆да̀ ѡ҆брѧ́щемъ человѣ́ка сицева́го, и҆́же и҆́мать дх҃а бж҃їѧ въ себѣ̀;
39
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;
39
Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: поне́же показа̀ бг҃ъ тебѣ̀ всѧ̑ сїѧ̑, нѣ́сть человѣ́ка мꙋдрѣ́йша и҆ смы́сленнѣйша па́че тебє̀:
40
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.
40
ты̀ бꙋ́деши въ домꙋ̀ мое́мъ, и҆ оу҆́стъ твои́хъ да послꙋ́шаютъ всѝ лю́дїе моѝ, ра́звѣ престо́ломъ а҆́зъ бо́лѣе тебє̀ бꙋ́дꙋ.
41
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.
41
Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: сѐ, поставлѧ́ю тѧ̀ дне́сь над̾ все́ю земле́ю є҆гѵ́петскою.
42
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його;
42
И҆ сне́мъ фараѡ́нъ пе́рстень съ рꙋкѝ своеѧ̀, возложѝ є҆го̀ на рꙋ́кꙋ і҆ѡ́сифовꙋ, и҆ ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ ри́зꙋ червле́нꙋ, и҆ возложѝ гри́внꙋ зла́тꙋ на вы́ю є҆гѡ̀,
43
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською.
43
и҆ всадѝ є҆го̀ на колесни́цꙋ свою̀ вторꙋ́ю, и҆ проповѣ́да пред̾ ни́мъ проповѣ́дникъ: и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ все́ю земле́ю є҆гѵ́петскою.
44
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.
44
Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: а҆́зъ фараѡ́нъ: без̾ тебє̀ не воздви́гнетъ рꙋкѝ своеѧ̀ никто́же во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй.
45
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.
45
И҆ наречѐ фараѡ́нъ и҆́мѧ і҆ѡ́сифꙋ ѱонѳомфани́хъ: и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ а҆сене́ѳꙋ, дще́рь петефрі́а жреца̀ и҆лїопо́льскагѡ, є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀.
46
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській.
46
І҆ѡ́сифъ же бѧ́ше лѣ́тъ три́десѧти, є҆гда̀ предста̀ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ. И҆зы́де же і҆ѡ́сифъ ѿ лица̀ фараѡ́нѧ и҆ про́йде всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю.
47
Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені.
47
И҆ сотворѝ землѧ̀ въ седмѝ лѣ́тѣхъ ѻ҆би́лнꙋ жа́твꙋ.
48
І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його.
48
И҆ собра̀ всѧ́кꙋю пи́щꙋ седмѝ лѣ́тъ, въ ни́хже бѧ́ше ѻ҆би́лность въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ положѝ пи́щꙋ во градѣ́хъ: пи́щы пѡ́ль гра́да, сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, положѝ въ не́мъ.
49
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.
49
И҆ собра̀ і҆ѡ́сифъ пшени́цꙋ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й мно́гꙋ ѕѣлѡ̀, до́ндеже не можа́хꙋ и҆счестѝ: без̾ числа́ бо бѧ́ше.
50
До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.
50
І҆ѡ́сифꙋ же бѣ́ста два̀ сы̑на, пре́жде прише́ствїѧ седмѝ лѣ́тъ гла́дныхъ, и҆̀хже родѝ є҆мꙋ̀ а҆сене́ѳа, дще́рь петефрі́а жреца̀ и҆лїопо́льска:
51
І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.
51
нарече́ же і҆ѡ́сифъ и҆́мѧ пе́рвенцꙋ манассі́а, (глаго́лѧ:) ꙗ҆́кѡ забы́ти мнѣ̀ сотворѝ бг҃ъ всѧ̑ болѣ̑зни моѧ̑, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же ѻ҆тца̀ моегѡ̀.
52
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.
52
И҆́мѧ же второ́мꙋ наречѐ є҆фраі́мъ, (глаго́лѧ:) ꙗ҆́кѡ возрасти́ мѧ бг҃ъ въ землѝ смире́нїѧ моегѡ̀.
53
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,
53
Минꙋ́ша же се́дмь лѣ́тъ ѻ҆би́лныхъ, ꙗ҆̀же бы́ша въ землѝ є҆гѵ́петстѣй,
54
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.
54
и҆ нача́ша се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ приходи́ти, ꙗ҆́коже речѐ і҆ѡ́сифъ. И҆ бы́сть гла́дъ по все́й землѝ: во все́й же землѝ є҆гѵ́петстѣй бы́ша [пред̾ глаго́ломъ си́мъ бы́ша въ є҆ди́нѣй а҆леѯандрі́йстѣй не, но и҆ то̀ во вмѣсти́телныхъ] хлѣ́бы.
55
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.
55
И҆ взалка̀ всѧ̀ землѧ̀ є҆гѵ́петскаѧ: возопи́ же наро́дъ къ фараѡ́нꙋ ѡ҆ хлѣ́бѣхъ. Рече́ же фараѡ́нъ всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ: и҆ди́те ко і҆ѡ́сифꙋ, и҆ є҆́же рече́тъ ва́мъ, сотвори́те.
56
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.
56
И҆ гла́дъ бѧ́ше на лицы̀ всеѧ̀ землѝ. Ѿве́рзе же і҆ѡ́сифъ всѧ̑ жи̑тницы, и҆ продаѧ́ше всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ:
57
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.
57
и҆ всѧ̑ страны̑ прихожда́хꙋ во є҆гѵ́петъ, кꙋпова́ти ко і҆ѡ́сифꙋ: ѡ҆бдержа́ше бо гла́дъ всю̀ зе́млю.