Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся?
1
Ви1дэвъ же їaкwвъ, ћкw кyплz є4сть (пшени1цы) во є3гЂптэ, речE сынHмъ свои6мъ: почто2 не радитE;
2
І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.
2
сE, слhшахъ, ћкw є4сть пшени1ца во є3гЂптэ: и3ди1те тaмw и3 купи1те нaмъ мaлw пи1щи, да жи1ви бyдемъ и3 не ќмремъ.
3
Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті,
3
И#д0ша же брaтіz їHсифwвы дeсzть купи1ти пшени1цы во є3гЂпетъ.
4
а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха.
4
Веніамjна же, брaта їHсифова, не tпусти2 съ брaтіею є3гw2, речe бо: да не когдA случи1тсz (на пути2) є3мY ѕло2.
5
І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод.
5
Пріид0ша же сhнове ї}лєвы купи1ти съ приходsщими: бsше бо глaдъ въ земли2 ханаaнстэй.
6
Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.
6
ЇHсифъ же бsше кнsзь земли2: сeй продаsше всBмъ лю1демъ земли2 (тоS). Пришeдше же брaтіz їHсифwвы, поклони1шасz є3мY лицeмъ до земли2.
7
І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу.
7
Ви1дэвъ же їHсифъ брaтію свою2, познA: и3 tчуждaшесz и4хъ, и3 глаг0лаше и5мъ жeстокw, и3 речE и5мъ: tкyду пріид0сте; Nни1 же рёша: t земли2 ханаaнскіz купи1ти пи1щи.
8
Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
8
Познa же їHсифъ брaтію свою2: nни1 же не познaша є3гw2.
9
І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї.
9
И# помzнY їHсифъ сны2 сво‰, ±же ви1дэ џнъ: и3 речE и5мъ: соглzд†таи є3стE, соглsдати путjй страны2 (сеS) пріид0сте.
10
Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі;
10
Nни1 же рёша: ни2, господи1не, раби2 твои2 пріид0хомъ купи1ти пи1щи:
11
ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами.
11
вси2 є3смы2 сhнове є3ди1нагw человёка: ми1рницы є3смы2, не сyть раби2 твои2 соглzд†таи.
12
Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї.
12
Речe же и5мъ: ни2, но пути6 земли2 (сеS) пріид0сте соглsдати.
13
Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
13
Nни1 же рёша: дванaдесzть є3смы2 брaтіz раби2 твои2 въ земли2 ханаaни: и3 сE, мeншій (t нaсъ) со nтцeмъ нaшимъ днeсь, ґ другaгw нёсть.
14
І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;
14
Речe же и5мъ їHсифъ: сіE є4сть, є4же рек0хъ вaмъ, глаг0лz, ћкw соглzд†таи є3стE:
15
ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш;
15
въ сeмъ kвитeсz: тaкw ми2 здрaвіz фараHнz, не и3зhдете tсю1ду, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ сёмw:
16
пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі.
16
посли1те t себє2 є3ди1наго, и3 возми1те брaта вaшего: вh же держи1ми бyдите, д0ндеже ћвэ бyдутъ словесA в†ша, ѓще и4стинствуете, и3ли2 ни2: ѓще же ни2, тaкw ми2 здрaвіz фараHнz, вои1стинну соглzд†таи є3стE.
17
І віддав їх під варту на три дні.
17
И# дадE | под8 стрaжу на три2 дни6.
18
І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога:
18
Речe же и5мъ въ дeнь трeтій: сіE сотвори1те, и3 жи1ви бyдете: бGа бо ѓзъ бою1сz:
19
якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших;
19
ѓще ми1рницы є3стE, брaтъ вaшъ да ўдeржитсz є3ди1нъ под8 стрaжею: сaми же и3ди1те и3 tвези1те кyпленую пшени1цу вaшу,
20
брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили.
20
и3 брaта вaшего мeншаго приведи1те ко мнЁ, и3 вBрна бyдутъ словесA в†ша: ѓще же ни2, ќмрете. И# сотвори1ша тaкw.
21
І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це.
21
И# речE кjйждо къ брaту своемY: є4й, во грэсёхъ бо є3смы2 брaта рaди нaшегw, ћкw презрёхомъ скорбёніе души2 є3гw2, є3гдA молsшесz нaмъ, и3 не послyшахомъ є3гw2: и3 сегw2 рaди пріи1де на ны2 скорбёніе сіE.
22
Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.
22
Tвэщaвъ же руви1мъ, речE и5мъ: не рёхъ ли вaмъ, глаг0лz: не преwби1дите дётища; и3 не послyшасте менE: и3 сE, кр0вь є3гw2 взыскyетсz.
23
А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач.
23
Тjи же не вёдэша, ћкw разумёетъ їHсифъ: толмaчь бо междY и4ми бsше.
24
І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми.
24
Tврати1всz же t ни1хъ, проплaкасz їHсифъ: и3 пaки пріи1де къ ни6мъ и3 речE и5мъ. И# поS сmмеHна t ни1хъ, и3 свzзA є3го2 пред8 ни1ми.
25
І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними.
25
Повелё же їHсифъ нап0лнити сосyды и4хъ пшени1цы и3 возврати1ти сребро2 и4хъ комyждо во врeтище своE и3 дaти и5мъ брaшно на пyть. И# бhсть и5мъ тaкw.
26
Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.
26
И# возложи1вше пшени1цу на nслы2 сво‰, tид0ша tтyду.
27
І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,
27
Tрэши1въ же є3ди1нъ врeтище своE дaти пи1щу nслHмъ свои6мъ, и3дёже стaша, и3 ви1дэ ќзолъ сребрA своегw2, и3 бЁ верхY ќстіz врeтищнагw.
28
і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?
28
И# речE брaтіи своeй: возвращен0 ми є4сть сребро2, и3 сE, сіE во врeтищи моeмъ. И# ўжасeсz сeрдце и4хъ: и3 возмzт0шасz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сіE сотвори2 бGъ нaмъ;
29
І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:
29
Пріид0ша же ко їaкwву, nтцY своемY, въ зeмлю ханаaню и3 повёдаша є3мY вс‰ случи6вшаzсz и5мъ, глаг0люще:
30
начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї.
30
глаг0ла мyжъ господи1нъ земли2 (џныz) къ нaмъ жeстокw и3 ввeрже нaсъ въ темни1цу, ѓки соглsдающихъ зeмлю:
31
І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами;
31
рёхомъ же є3мY: ми1рницы є3смы2, нёсмы соглzд†таи:
32
нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській.
32
дванaдесzть брaтіz є3смы2, сhнове nтцA нaшегw: є3ди1нагw нёсть, ґ мeншій со nтцeмъ нaшимъ днeсь въ земли2 ханаaни:
33
І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,
33
речe же нaмъ мyжъ господи1нъ земли2 (тоS): по семY ўвёмъ, ћкw ми1рницы є3стE: брaта є3ди1наго њстaвите здЁ ў менє2, ґ кyпленую пшени1цу д0му вaшему взeмше tиди1те
34
і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.
34
и3 приведи1те ко мнЁ брaта вaшего мeншаго: и3 ўвёмъ, ћкw не соглzд†таи є3стE, но ћкw ми1рницы є3стE: и3 брaта вaшего tдaмъ вaмъ, и3 кyплю твори1те въ земли2.
35
Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.
35
Бhсть же є3гдA и3спразднsху врє1тища сво‰, и3 бsше ќзолъ сребрA во врeтищи коегHждо и4хъ: и3 ви1дэша ќзлы сребрA своегw2 сaми и3 nтeцъ и4хъ, и3 ўбоsшасz.
36
І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене!
36
Речe же и5мъ їaкwвъ nтeцъ и4хъ: менE безчaдна сотвори1сте: їHсифа нёсть, сmмеHна нёсть, и3 веніамjна ли п0ймете; на мS бhша сі‰ вс‰.
37
І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі.
37
Речe же руви1мъ nтцY своемY, глаг0лz: двои1хъ сынHвъ мои1хъ ўбjй, ѓще не приведY є3гw2 къ тебЁ: дaждь є3го2 въ рyцэ мои2, и3 ѓзъ приведY є3го2 къ тебЁ.
38
Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.
38
Џнъ же речE: не п0йдетъ сhнъ м0й съ вaми, ћкw брaтъ є3гw2 ќмре, и3 т0й є3ди1нъ њстA: и3 случи1тсz є3мY ѕло2 на пути2, въ џньже ѓще п0йдете, и3 сведeте стaрость мою2 съ печaлію во ѓдъ.