Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся?
1
Видњвъ же і^а'ковъ ја^ко кђпля е^сть пшени'цы въ е^гљ=птњ рече сн~омᲆ свои^мъ. Почто` нерадите`,
2
І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.
2
с^е слы'шахомъ ја^ко пшени'ца е^сть въ е^гљ=птњ, и^дњ те та'мо кђпите намъ мало пи'ща да жи'ви бђдемъ, и^ не ё^мремъ”
3
Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті,
3
І$ и^до'ша бра'тїя і^ѓ'сифля десять кђпити пшени'цы въ е^гљ=пеT
4
а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха.
4
вениа^ми'на же брата і^ѓ'сифова не пђсти` съ бра'тїею е^го, вњща б^о е^гда` слђчи'тся на пђти е^мђ ꙁл^о”
5
І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод.
5
Прїидо'ша же сн~ове і^и^лв~и, кђпити съ приходя'щими, бя'ше б^о гла'дъ въ все'и ꙁемли ханаа'нъстњй”
6
Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.
6
І$ѓ'сифъ же бя'ше кня'ꙁь все'и ꙁемли`, сїи` продаја%ше всњмъ лю'демъ насе'лнымъ” Прїидоша же бра'тїя і^ѓ'сифовы, и^ поклони'шася е^мђ ни'ць до ꙁемля`,
7
І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу.
7
ви'дњвъ же і^ѓ'сифъ бра'тїю свою`, и^ позна` я& и^ эTмета'шеся и^хъ, и^ гл~аше и^мъ поро'ко” Рече же и^мъ эTкђдђ хо'дите, сїи же рњша эT ꙁемля` ханаан#скїа, кђпити пи'ща”
8
Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
8
Позна же і^ѓ'сифъ бра'тїю свою, сїи же не поꙁна'ша е^го.
9
І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї.
9
и^ помянђ` і^ѓ'сифъ сны своя` ја^же ви'дњ, и^ рече и^мъ прелага'тая е^сте`. сᲆгляда'ти пђтїи ꙁемля` сїя прїйдосте” Сїи же рᲇша
10
Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі;
10
н^и гдsне раби` твои` кђпи'ти пища прїидо'ша,
11
ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами.
11
вс^и бо е^смы` сн~ове е^ді'ного мђжа ми'рницы е^смы`, не сTђ раби` ᲄвои` прелага'таи`”
12
Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї.
12
Реq же иM н^и но пђти` съглядати прїидо'сте из# ꙁемля' сея`”
13
Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
13
Сїи же рᲇша дв^анадесяT е^смы братїа, и^ раби` твои` въ земли` ханаа'ни, и^ с^е мнїи насъ ё^ эTц~а днесь е^сть, а^ дрђга'го нᲇсть.
14
І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;
14
рече же и^мъ і^ѓ'сифъ с^е е^сть. е^же реко'хъ вамъ гл~я, ја%ко прелага'таи` е^сте,
15
ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш;
15
си'м ся ја^ви'сте, тако м^и ꙁдра'вїя фараѓ'ня, не и^ꙁы'дете эTсю'дђ, а%ще не прїидетъ бра'тъ вашъ ме'ншїи сњмо”
16
пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі.
16
Пошлњте эT себе` е^ді'наго и^ пои'мњте бра'та ва'ю, а^ вы` ждњте до'ндеже ја%вњ бђдетъ гл~ъ ваj а%ще и^стинъствђ'ете и^л^и ни`, а%ще ли т^ота'ко ми ꙁдра'вїя фараѓ'ня ё^бо прелагата'и е^сте,
17
І віддав їх під варту на три дні.
17
и^ даде` я& поD стра'жђ, г~ дн~и”
18
І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога:
18
Рече же и^мᲆ въ дн~ь третїи с^е сътвори'те да жи'ви бђдете б~а бо ся а%ꙁъ бою`”
19
якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших;
19
А$ще ми'рницы е^сте братъ вашъ да ся дрьжи'тъ в темни'цы, вы' же шеDше донеси'те кђ'пленђю пшени'цђ
20
брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили.
20
а^ брата ва'ю ме'ншаго приведњте къ мн^њ, и^ вњрна бђдетᲆ рњ'чь ваша, а^ще л^и ни` ᲄо ё%мрете” Съᲄвори'ша же та'ко,
21
І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це.
21
и^ вᲇща` ко'ждо къ бра'тђ свое^мђ, въ грњсњ б^о е^смы` брата ради на'шего, ја%ко презрњхомъ скръбњ'нїе дш~а е^го, е^гда` моля'шеся нам#, и^ не послђш'ахомъ е^го. сего` ра'ди, прїиде на' ны вс^е скръбњ'нїе,
22
Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.
22
эTвњща'в же рђви'мᲆ рече и^мъ, не реко'х ли ва'мъ гл~я. не преѓ^би'дњте дњтища. и^ не послђшасте мене`, и^ с^е кро'вь е^го вᲆꙁыска'е^тся,
23
А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач.
23
сїи же не вњ'дяхђ ја%ко і^ѓ'сифᲆ раꙁђмњ'етᲆ толмача` б^о не бя'ше меж'дђ и%ми”
24
І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми.
24
эTврати' же ся эT ни'хъ и^ пропла'кася і^ѓ'сифъ, и^ па'ки вᲆзврати'ся рече и^мъ, поя` симеѓ'на эT ниX и^ свяꙁа и& пред ни'ми”
25
І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними.
25
И$ повелњ` і^ѓ'сифъ насы'пати съсђ'ды и^хᲆ пшени'ца, и^ въꙁврати'ти цњ'нђ и^мъ, комђж'до въ вре'тище свое` и^ въда'ст# бра'шно и^мъ на пђть, и^ бы'сть иM”
26
Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.
26
Въз'ложи'ша пшени'цђ на ѓ^слы` своя` и эTидо'ша эTтђдђ”
27
І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,
27
эTрњши'в же и^х# е^ді'нъ, вре'тище свое, напитаᲄи ѓ^сля'та своя`, и^дњже ста'ша видњ` ё%золъ сребра` свое^го, въверхђ ё^стїа вре'тищнаго”
28
і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?
28
И$ рече братїи свое'й, възвраще'но ми еs сребро`, и^ с^е е^сть въ вре'тищи мое^мъ” И$ ё^жасе'ся срDце и^хъ и^ възмято'шася гл~юще, чт^о се` сътвори` б~ъ намъ”
29
І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:
29
Прїидо'ша же къ і^а'ковђ эTц~ђ свое^мђ въ зе'млю ханаа'ню, и^ повњда'ша е^мђ вс^е слђ'чшее^ся и^мъ гл~юще”
30
начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї.
30
Гл~а мђжъ насе'лникъ гн~ь намъ поро'ко, и^ въврьже н^ы в темни'цђ, а^ки съгляда'юще ꙁемля` на'ша
31
І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами;
31
прїидо'сте” Гл~ахомъ е^мђ ми'рницы е^смы, а^ нњсмы прелага'таи`,
32
нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській.
32
дв^ана'десять братїа е^смы сн~ове е^ді'наh эTц~а нашего. і^ е^ді'наго нњсть, а^ мнїи ё^ эTц~а е^сть дне'сь в ꙁемли` ханаа'ни”
33
І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,
33
Рече же намъ мђжъ гн~ь насе'лникъ, по семђ` ё^вњмъ ја%ко ми'рницы е^сте`, брата е^ді'наго ѓ^ста'вите ё^ мене`, а^ цњны ва'ша и^ пшени'цђ въꙁе'мше до до'мђ вашего и^дњте”
34
і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.
34
Приведњте же брата ва'шего меншаго къ мн^њ, и^ ё^вњмъ ја%ко нњсть прелага'таи`, н^о ми'рницы е^сте`, и^ брата ва'шего вамъ дамъ и^ кђ'плю ᲄвори'те в ꙁемли`”
35
Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.
35
Бысть же е^гда` вы'сыпахђ вре'тища своя`, и^ бя'ше ё%ꙁолъ сребра` въ вре'тищи кое^го'ждо” И$ ви'дњвше ё%злы сребра` иX сами и^ эTц~ъ и^хъ, и^ ё^боја%шася”
36
І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене!
36
И$ рече и^мъ і^а'ковъ эTц~ъ и^хъ, мене` бесча'да сътвори'сте, і^ѓсифа нњсᲄь симеѓ'на нњсть и^ венїа^ми'на пои^мᲇте, на' мя бысть с^е все`” РђвиM
37
І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі.
37
же рече эTц~ђ свое^мђ гл~я. сн~а моя` ѓ'ба ё^бїи, а%ще не приведђ` е^го к тебњ`, да'ждь е^го мн^њ въ рђцњ а%ꙁ же приведђ и& к тебњ”
38
Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.
38
Се'и же рече не' идетъ сн~ъ мой с вами, ја%ко бра'тъ е^мђ ё^мре. сїи же е^ді'нъ ѓ^ста`, е^гда ся е^мђ лђчи'тъ ꙁл^о на пђти`, на'ньже а^ще пои'дете, и^ прово'дите ста'рость мою` съ печа'лїю въ а^дъ”