Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 43
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
1
Голод посилився на землі.
1
Глaдъ же њдолЁ на земли2.
2
І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?
Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;
8
Речe же їyда ко ї}лю, nтцY своемY: tпусти2 џтрочища со мн0ю: и3 востaвше п0йдемъ, да жи1ви бyдемъ и3 не ќмремъ, и3 мы2 и3 ты2 и3 и3мёніе нaше:
9
я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;
9
ѓзъ же возмY є3го2: t рукY моє1ю взыщи2 є3го2: ѓще не приведY є3гw2 къ тебЁ, и3 постaвлю є3го2 пред8 тоб0ю, грёшенъ бyду къ тебЁ вс‰ дни6:
10
якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.
10
ѓще бо бhхомъ не ўмeдлили, ўжE возврати1лисz бы двaжды.
11
Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;
Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.
14
бGъ же м0й да дaстъ вaмъ блгdть пред8 мyжемъ и3 tпyститъ брaта вaшего є3ди1наго, и3 веніамjна: ѓзъ бо ћкоже њбезчaдэхъ, њбезчaдэхъ.
15
І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.
Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.
16
Ви1дэ же и5хъ їHсифъ, и3 веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz, и3 речE строи1телю д0му своегw2: введи2 мyжы (сі‰) въ д0мъ, и3 заколи2 t скотA, и3 ўгот0вай: со мн0ю бо ћсти и4мутъ мyжіе (сjи) хлёбъ въ полyдне.
17
І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.
І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.
18
Ви1дэвше же мyжіе, ћкw введ0ша и5хъ въ д0мъ їHсифовъ, рёша: сребрA рaди возвращeннагw во врeтищахъ нaшихъ пeрвэе, вв0дzтъ ны2, є4же бы њклеветaти нaсъ и3 нанести2 на ны2, да п0ймутъ нaсъ въ рабы6, и3 nслы2 нaшz.
19
І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,
19
Приступи1вше же къ человёку сyщему над8 д0момъ їHсифовымъ, рек0ша є3мY при вратёхъ д0му,
20
і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,
і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;
21
бhсть же є3гдA пріид0хомъ на стaнъ и3 tрэши1хомъ врє1тища сво‰, и3 сE, сребро2 коегHждо во врeтищи є3гw2: т0е сребро2 нaше вёсомъ возврати1хомъ нн7э рукaми нaшими:
22
а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.
22
и3 сребро2 друг0е принес0хомъ съ соб0ю купи1ти пи1щи: не вёмы, кто2 вложи2 сребро2 во врє1тища н†ша.
23
Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.
23
Речe же и5мъ: ми1ръ вaмъ, не б0йтесz: бGъ вaшъ и3 бGъ nтє1цъ вaшихъ дадE вaмъ сокрHвища во врeтищахъ вaшихъ: ґ сребро2 вaше за пріsтое и3мёю. И# и3зведE къ ни6мъ сmмеHна:
24
І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.
І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
29
Воззрёвъ же nчи1ма свои1ма їHсифъ, ви1дэ веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz и3 речE: сeй ли є4сть брaтъ вaшъ ю3нёйшій, є3г0же рек0сте ко мнЁ привести2; И# речE: бGъ да поми1луетъ тS, чaдо.
30
І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
30
Возмути1сz же їHсифъ: подви1жесz бо ўтр0ба є3гw2 њ брaтэ своeмъ, и3 и3скaше плaкати: вшeдъ же въ л0жницу, плaкасz тaмw.
31
І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.