Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Голод посилився на землі.
1
Гла'д же съѓ^долњ` на ꙁемли`.
2
І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
2
и^ бысть е^гда скоnча'ша пшени'цђ ја%дђщ'е, ю%же принесо'ша и^зъ е^гљ=пта, рече же и^м# эTц~ъ и^хъ пакы и^дњте кђ'пите наM пища ма'ло”
3
І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
3
И$ рече е^мђ і^ё^да гл~я послђш'аемъ ё^крњпи` наs под кля'твою мђжь гн~ь гл~я, не јави'те ми ся преD лицемъ, а%ще браT вашъ мнїи не прїидетъ с ва'ми
4
Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,
4
и^ а%ще л^и по'слеши брата нашего с на'ми т^о и%демъ кђпи'ти тебњ` пи'ща
5
а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.
5
а%ще л^и не по'слеши брата нашего с на'ми, т^о не и'деM” Мђжᲆ б^о реq наM гл~я нњсть вамъ ви'дњти лица мое^го, а^ще братъ вашъ мнїи не прїидетъ с ва'ми”
6
Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?
6
И$ рече і^и^л~ь чт^о ја%ко ꙁло сътвори'сте ми, повњда'вше мђж'ђ ја%ко есть намъ братъ.
7
Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?
7
сїи же рњша въпраша'я въпроси` насᲆ мQђ и^ рода нашего гл~я, и^ еще` л^и эTц~ъ вашъ жиv е^сть, и^ есть ли вамъ братъ повњдахомъ е^мђ по въпро'сђ семђ`, и^л^и вњдяхомъ ја%ко речетъ намъ приведи'те брата вашего,
8
Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;
8
и^ рече же і^ё%да къ і^и^л~ю эTц~ђ свое^мђ, пђсти` ѓ^тро'чища съ мно'ю и^ въста'вше да и'демъ и^ да живи бђдемъ, а^ не ё%мреM и^ мы` и^ т^ы, и^ вс^е и^мњ'нїе наше
9
я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;
9
аZ же въꙁмђ` е^го, и^ эT рђкђ` мое'ю възы'щи` е^го” А/ще не приведђ е^го к тебњ`, и^ поставлю и& предᲆ тобо'ю, грњшенᲆ бђдђ к тебњ вс^я дн^и.
10
якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.
10
а%ще б^о бы'хоM не ё^ме'длили, въꙁврати'лися быхомъ два'жды”
11
Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;
11
Рече же и^мъ і^и^л~ь эTц~ъ и^хъ, а%ще та'ко е^сть, сътвори'те възмњте эT плода` ꙁемнаh въ сосђды своя` и^ донеси'те мђжђ даr смо'лђ, медъ, и^ џимїама і^ и^ста'кти, и^ теревїиџђ і^ ѓ^рњ'хїю
12
візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд;
12
и^ сребро` сђгђ'бо въꙁмњте в рђцњ свои`” Сребро` е^же ѓ^брњтеся въ вре'тищихъ ва'шихъ, ѓ^брати'те съ собо'ю, е^да` съблаꙁнъ е^сть,
13
і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того;
13
и^ бра'та своего по'имњте, и^ въста'вше и^дњте къ мђжђ
14
Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.
14
б~ъ же мои да'сть вамъ блгDть прDе мђжемъ да эTпђ'ститъ бра'та вашего е^ді'наго, и^ венїами'на а%ꙁъ бесча'денъ быхъ и^ бесча'денъ бђдђ.
15
І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.
15
Въꙁемше же мђжи да'ры, и^ сребро` сђгђ'бое въ рђцњ свои`, и^ венїамина, и^ вᲆста'вше прїидо'ша въ е^гљ=пеT и^ сᲄа'ша прDе і^ѓ'сифомъ,
16
Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.
16
ви'дњв же я& і^ѓ'сифъ, и^ венїами'на брата свое^го, и^ ре'че строи^телю до'мђ свое^го въвеd мђж'и с^и в до'мъ, и^ ꙁаколи` эT скота` и^ ё^гото'ваи, съ мно'ю бо ја%сти мђжемъ си'мъ хлᲇбъ въ полђдне”
17
І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.
17
Сътвори' же строи^тель, ја%коже рече і^ѓ'сифъ, и^ въведе` мђжа въ доM і^ѓ'сифоv”
18
І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.
18
Ви'дњвше же мђжи, ја%ко въведо'шаа` в до'мъ і^ѓ'сифовъ, рњша сребра` раd въꙁвраще'ннаго въ вре'тищихъ нашихъ, пръ'вње, въво'дят ны ѓ^бол#га'ти насъ, да ны` по'имђтъ въ рабо'тђ и^ ѓ^слы` наша”
19
І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,
19
Пристђпи'вшиy къ строи'телю до'мђ і^ѓ'сифова реко'ша е^мђ прDе вра'ты две'рными
20
і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,
20
гл~ющи. Мо'лимтися гдsне, прїидо'хомъ пръвње кђпи'ти пи'ща,
21
і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;
21
бысть же е^гда` прїидо'хомъ на ста'нъ, и^ эTрњши'хоM вре'тища своя`, и^ с^е сребро` кое^го'ждо въ вре'тищи е^го. сребро` наше мњрно е^гоже вꙁяхомъ въ рђ'кђ свою въꙁвраща'емъ,
22
а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.
22
и^ с^е сребро` дрђго'е принесохоM съ собо'ю кђпити пища, не вњмы б^о кт^о вложи` сребро` въ вреᲄища наша”
23
Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.
23
Рече же и^мъ ми'ръ вамъ не бо'итеся б~ъ вашъ, и^ б~ъ эTц~а вашего даде` ваM бога'тъство въ вре'тищихъ вашиX сребра же вашего бл~говолящаго и^маM і^ и^ꙁведе` к нимъ симеѓ'на.
24
І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.
24
и^ принесе` во'дђ ѓ^мы'ти ноѕњ и^мъ, и^ дасть сњно ѓ^сло'мъ и^хъ”
25
І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.
25
Оу^готова'шаy да'ръ, до'ндеже прїидетъ і^ѓ'сифъ вᲆ полђдне, слы'шаша б^о ја%кота'мо иM ѓ^бњдовати”
26
І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.
26
Прїиде же і^ѓ'сифъ вᲆ до'мъ, и^ принесоша е^мђ да'ры и^же и^мњя'хђ в рђкђ свое'ю и^ꙁ домђ, и^ поклонишася е^мђ ни'цы до ꙁемля`”
27
Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?
27
И$ въпраша'ше я& ꙁдра'ви ли е^сте`, и^ рече ꙁдрав ли е^сть эTц~ъ вашᲆ ста'реw е^гоже реко'сте е^ще л^и живъ е^сть,
28
Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.
28
сїи же рњша здра'въ е^сть рабъ твой эTц~ъ нашъ, и^ еще` живъ е^сть” И$ реq блsвенъ чл~къ сїи б~ђ, прекло'нша же ся, поклони'шася е^мђ”
29
І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!
29
Възрњв же ѓ^чи'ма і^ѓ'сифъ ви'дњ венїа^мина брата свое^го е^дїнома'терня. и^ рече се'и л^и е^сть братъ вашъ ме'ншїи, е^гоже реко'сте къ мн^њ привести`, рече же, б~ъ поми'лђет# т^я ча'до.
30
І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.
30
вᲆꙁмђти' же ся і^ѓ'сифъ, и^ рыда'ше ё^тро'ба е^го брата раd свое^го, і^ и^ска'ше пла'каᲄися, вни'де же въ клњть пла'кася,
31
І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.
31
и^ ё^мы'въ лице` і^ и^ꙁы'де, въꙁдръжа'шеся, и^ рече положи'те хлњбъ,
32
І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.
32
и^ положи'ша е^мђ е^ді'номђ, и^ си'мъ ѓ^со'бъ, е^гљ=птяномъ е^же с ни'мъ ја^дя'хђ подлᲇ ниX, не можа'хђ б^о е^гљ=птяне ја%сти хлњба съ е^вре'и, хђ'лно б^о е^гљ=птяномъ всякъ пастђхъ ѓ%вчїи”
33
І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.
33
Сњде же прямо е^мђ прьвене'цъ по старњ'ишинъствђ свое^мђ, и^ ме'ншїи по ме'ньшествђ свое^мђ, и^ дивля'хђся мђжи къждо къ бра'тђ свое^мђ”
34
І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним.
34
Вꙁя'ша же часть кᲆ себњ` эT него` вя'щши б^о бысть ча'сть венїа^ми'нова, паче всњхъ ча'стїи, пять кра'тъ съгђ'бњиши ѓ^нњхъ, пи'ша же и^ ё^пи'шася с ни'мъ”