Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його,
1
И$ заповњда і^ѓ'сифᲆ домострои'телю свое^мђ гл~я, напо'л#ните вре'тища мђжᲆ пи'ща е^лико мо'гђтъ въꙁдви'гнђти, вложи'те же къмђждо и^ сребро` върхђ ё^стїя вре'тищђ,
2
а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він.
2
и^ чашђ сребрянђю вложи'те въ меnшего вре'тище, и^ цњ'нђ пшени'чнђю” Бы'сть же по словесњхъ і^ѓ'сифовыхњ ја%коже гл~а, ꙁаё%тра
3
Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні.
3
же на свита'нїи мђжи эTпђсти'шася и^ ѓ^сля'та и^хъ
4
Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?]
4
і^ и^ꙁшеDшим же и'мъ и%з града, не эTи^до'ша далече” И$ реq і^ѓ'сифъ домосᲄрои'телю свое^мђ гл~я, въста'въ и^ди` въ слњдъ мђжїи, и^ пости'гни я& и^ сᲆ гнᲇвомъ рцы и^мᲆ” Почт^ота'ко ми въꙁда'сте зл^о ꙁа добро`,
5
Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили.
5
въскђ'ю ё^крадо'сте ча'шђ м^и сре'брянђ, т^а еs е%же пїе'тъ гдsнъ мои самъ и^ влъхвова'нїемъ волхвђ'етъ въ не'и. ꙁл^њ сконча'етеся е^же сътвори'сте”
6
Він наздогнав їх і сказав їм ці слова.
6
Пости'гше же я& мђжъ рече и^мъ по словесе'мᲆ симъ”
7
Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи.
7
Сїи же рњша въскђ'ю гл~етᲆ гдsнъ словеса с^и. не бђ'ди рабо'мъ твои^мъ сътвори'ти сего` по словесеM сим#.
8
Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото?
8
поне'же сребро` е^же ѓ^брњто'хомъ вᲆ вре'тищихъ свои^хъ. Въꙁврати'хомъ къ тебњ` эT ꙁемля` ханаа'ня. како ё^б^о да ё^кра'демъ сребро` и^ ꙁла'тђ ча'шђ эT до'мђ гдsна твое^го`”
9
У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого.
9
ООу^ него'же ѓ^бря'щеTся чаша эT раb твоиX да ё^мреT, а^ мы бђдеM раби` гдsна
10
Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні.
10
твое^го” Се же рече е'й, нн~њ ја%коже гл~ете та'ко бђдетъ, ё^ него'же ся ѓ^бря'щетъ чаша. да бђ'детъ гдsнђ мое^мђ ра'бъ, а^ вы` бђ'дете чи'сти”
11
Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок.
11
И$ потща'вшеся съвръже ко'ждо вре'тище свое`, и^ ѓ%твори'ста ко'ждо свое` вре'тище
12
Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася чаша в мішку Веніаміновому.
12
и^ꙁыска' же, эT старњ'ишаго. ꙁаче'нъ до'ндеже прїиде до ме'ншаго, и^ скончиvше ѓ^брњте ча'шђ въ вре'тищи венїами'ни”
13
І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста.
13
И$ растръꙁа'ша ри'ꙁы своя`, и^ въꙁложиша кожDо вре'тище свое` на ѓ^слы` своя`, и^ ѓ^брати'шася въ' градъ”
14
І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю.
14
Въни'де же і^ё'да и^ бра'тїя е^го къ і^ѓ^сифђ. е^ще` е^мђ сђщ'ђ т^ђ, и^ припадо'ша прњд ни'мъ до ꙁемля`”
15
Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає?
15
Рече же и^мъ і^ѓ^сифъ чт^о дњтель сїю` сътвори'сте. не вњ'сте ли ја%ко нњ'сть враж#би'тъ чл~къ ја%коже а%ꙁъ”
16
Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.
16
Рече же і^ё^да чт^о эTвњща'емъ гдsнђ, и^ли` чт^о эTгл~емъ, и^ли` чи'мъ ѓ^правди'м#ся. б~ъ б^о ѓ^брњте зл^о рабовъ твоиX. и^ с^е мы` раби` гдsна на'шего, и^ м^ы и^ ё^ него'же ѓ^брњте ча'ша”
17
Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого.
17
Рече же і^ѓ'сифъ не бђ'ди ми сътвори'ти словеси` сего, мђж'ᲆ ё^ него'же ѓ^брњтеся ча'ша сїя`, то'и да бђ'детъ м^и ра'бъ, а^ в^ы да и'дете в цњ'лости къ эTц~ђ свое^мђ” При
18
І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон.
18
стђпи'въ же і^ё'да, и^ реq молю'ся гдsне да рече'тъ рабъ тво'и преD тобо'ю, и^ не прогнᲇ' ваися на раба` твое^го. ја^коты е^си по фараѓ'нњ властели'нъ
19
Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат?
19
гдsне, т^ы въпроша` ра'бъ твоиX гл~я, не и'мате ли эTц~а и^ брата,
20
Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його.
20
и^ рњхомъ гдsне, е%сть н^ы эTц~ъ ста'ръ. и^ ѓтро'чищъ на ста'рость мнїи е^мђ. бра'тъ же е^мђ ё^мре`, се'и же е^ди'нъ ѓ^ста` ё^ мт~ре свое^я, эTц~ъ же въꙁлюби`
21
Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього.
21
Ти&” Ты же рече рабо'мъ свои^мъ приведњте е^го къ мн^њ да и& ви'ждђ
22
Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре.
22
и^ рњ'хомъ гдsне не мо'жетъ ѓ^ста'виᲄи ѓ^тро'чищъ эTц~а. а^ще ли ѓ^ста'вит# эTц~а, т^о ё%мретъ”
23
Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем.
23
Ты же эTвњща` рабо'мъ свои^мъ, а%ще не приведе'те брата ва'шего ме'ншего сᲇмо, т^о не приложи'те ктомђ` ви'дњти лица` мое^го`”
24
Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого.
24
Бысть же е^гда` прїидо'хомъ къ рабђ` твое^мђ эTц~ђ на'шемђ, и^ повњ'дахомъ е^мђ
25
І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
25
рњ'чь гдsна” Рече же наM эTц~ъ нашъ. и^дњте па'ки кђпи'те намъ мало пи'ща,
26
Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого.
26
мы же реко'хомъ не мо'жемъ и^ти. а%ще ли братъ на'ш# мнїи и'детъ с нами. то^ и'демъ, не мо'жемъ бо ви'дњти лица` мђж'ђ. братђ ме'ншемђ не сђщ'ђ с нами”
27
І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів;
27
Реq же ра'бъ тво'и эTц~ъ нашъ къ на'мъ, в^ы вњ'сте ја^ко двђ` м^и е^сть породи` жона`
28
один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині;
28
і и^ꙁы'иде е&ди'нъ эT мене` и^ реко'сте ꙁвᲇ'рь и^зъе^лъ и& е^сть, и^ не ви'дњхъ е^го досе'лњ”
29
якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу.
29
А/ще бо по'имете и^ сего` эT лица` мое^го. и^ слђчи'тся е^мђ ꙁл^о на пђти` спрово'дите ста'рость мою с печа'лїю въ а'дъ”
30
Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його,
30
Нн~њ а%ще и'демъ ё^бо къ рабђ` твое^мђ` эTц~ђ на'шемђ. и^ ѓ^тро'чища не бђ'детъ с на'ми, дш~а бо е^го свя'зана е^сть съ дш~ею сего`”
31
то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу.
31
И$ бђ'детъ ја%ко ё%ꙁритъ самъ. не сђща` ѓ^тро'чища съ на'ми. ё%мретъ, и^ с^е прово'дятъ раби` твои` ста'росᲄь раба` твое^го эTц~а на'шего съ болњ'ꙁнїю въ а'дъ”
32
При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя.
32
Ра'бъ ботво'и эTц~ъ нашъ вда` ѓ^тро'ка в рђцњ` мои`. и^ а%ꙁъ реко'хъ аще не приведђ е^го к тебњ. и^ не поста'влю е^го преD тобо'ю грњшенъ бђ'дђ къ эTц~ђ вс^я дн~и”
33
Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми:
33
И$ нн~њ ё^бо бђ'дђ а%ꙁъ рабъ ᲄвои въ ѓ^тро'чища мњ'сто ра'бъ гдsнђ мое^мђ” А$ ѓ^тро'чищь да и'детъ съ бра'тњею.
34
бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого.
34
ка'ко бо и'демъ къ эTц~ђ эTтро'чищђ не сђщ'ђ с нами. да не ви'жDђ ꙁл^а е'же и'мать быти на эTц~а мое^го”