Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
1
И# не можaше їHсифъ ўдержaтисz всBмъ предстоsщымъ є3мY, но речE: њтосли1те всёхъ t менє2. И# не предстоsше ни є3ди1нъ їHсифу, є3гдA познавaшесz брaтіи своeй.
2
І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
2
И# и3спусти2 глaсъ съ плaчемъ: слhшаша же вси2 є3гЂптzне, и3 слhшано бhсть въ домY фараHновэ.
3
І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
3
Речe же їHсифъ брaтіи своeй: ѓзъ є4смь їHсифъ: є3щe ли nтeцъ м0й жи1въ є4сть; И# не мог0ша брaтіz tвэщaти є3мY: смути1шасz бо.
4
І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
4
Речe же їHсифъ брaтіи своeй: прибли1житесz ко мнЁ. И# прибли1жишасz. И# речE: ѓзъ є4смь їHсифъ, брaтъ вaшъ, є3г0же продaсте во є3гЂпетъ:
5
але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя;
5
нн7э u5бо не скорби1те, нижE жeстоко вaмъ да kви1тсz, ћкw продaсте мS сёмw: на жи1знь бо послa мz бGъ пред8 вaми:
6
тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
6
сіe бо втор0е лёто глaдъ на земли2, и3 є3щE пsть лётъ њстA, въ ни1хже не бyдетъ њрaніz, ни жaтвы:
7
Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням.
7
послa бо мS бGъ пред8 вaми њстaвити вaмъ њстaнокъ на земли2 и3 препитaти вaшъ њстaнокъ вeлій:
8
Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
8
нн7э u5бо не вы2 послaсте мS сёмw, но бGъ: и3 сотвори1 мz ћкw nтцA фараHну и3 господи1на всемY д0му є3гw2 и3 кнsзz всeй земли2 є3гЂпетстэй:
9
Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
9
потщaвшесz u5бо, взhдите ко nтцY моемY и3 рцhте є3мY: сі‰ глаг0летъ сhнъ тв0й їHсифъ: сотвори1 мz бGъ господи1на всeй земли2 є3гЂпетстэй: сни1ди u5бо ко мнЁ и3 не ўмeдли:
10
ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
10
и3 всели1шисz въ земли2 гесeмли ґравjйстэй, и3 бyдеши бли1з8 менє2 ты2 и3 сhнове твои2, и3 сhнове сынHвъ твои1хъ, џвцы тво‰ и3 вол0ве твои2, и3 є3ли6ка сyть тво‰:
11
і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
11
и3 препитaю тS тaмw, є3щe бо пsть лётъ бyдетъ глaдъ на земли2, да не поги1бнеши ты2 и3 сhнове твои2, и3 вс‰ и3мBніz тво‰.
12
І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
12
СE, џчи вaши ви1дzтъ, и3 џчи веніамjна брaта моегw2, ћкw ўстA мо‰ глагHлющаz къ вaмъ:
13
скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
13
возвэсти1те u5бо nтцY моемY всю2 слaву мою2 сyщую во є3гЂптэ, и3 є3ли6ка ви1дите: и3 ўскори1вше, приведи1те nтцA моего2 сёмw.
14
Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
14
И# напaдъ на вhю веніамjна, брaта своегw2, плaкасz над8 ни1мъ, и3 веніамjнъ плaкасz на вhи є3гw2.
15
І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.
15
И# њблобызaвъ всю2 брaтію свою2, плaкасz над8 ни1ми: и3 по си1хъ глаг0лаша къ немY брaтіz є3гw2.
16
Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його.
16
И# пронесeсz глaсъ въ домY фараHновэ, глаг0люще: пріид0ша брaтіz їHсифwва. Возрaдовасz же фараHнъ и3 раби2 є3гw2.
17
І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську;
17
Речe же фараHнъ ко їHсифу: рцы2 брaтіи своeй: сіE сотвори1те: нап0лните сосyды вaшz (пшени1цы) и3 и3ди1те въ зeмлю ханаaню,
18
і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі.
18
и3 взeмше nтцA вaшего и3 и3мBніz в†ша, пріиди1те ко мнЁ: и3 дaмъ вaмъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 снёсте тyкъ земли2:
19
Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;
19
тh же заповёждь сі‰: взsти и5мъ колесни6цы t земли2 є3гЂпетскіz, дётемъ и4хъ и3 женaмъ и4хъ: и3 пои1мше nтцA своего2, пріиди1те:
20
і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
20
и3 не пощади1те nчи1ма сосyдwвъ вaшихъ: вс‰ бо благ†z є3гЂпєтскаz вaмъ бyдутъ.
21
Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,
21
Сотвори1ша же тaкw сhнове ї}лєвы: дадe же и5мъ їHсифъ колесни6цы по повелёнію фараHна царS (є3гЂпетска), и3 дадE и5мъ брaшно на пyть:
22
кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу;
22
и3 всBмъ дадE суг{бы ри6зы, веніамjну же дадE три1ста златни1цъ и3 пsтеры ри6зы премBнныz:
23
також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.
23
и3 nтцY своемY послA тaкожде, и3 дeсzть nслHвъ везyщихъ t всёхъ бл†гъ є3гЂпетскихъ, и3 дeсzть мскHвъ везyщихъ хлёбы на пyть nтцY є3гw2.
24
І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.
24
И# tпусти2 брaтію свою2. И# tид0ша. И# речE и5мъ: не гнёвайтесz на пути2.
25
І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,
25
И#зыд0ша же и3з8 є3гЂпта и3 пріид0ша въ зeмлю ханаaню ко їaкwву nтцY своемY
26
і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.
26
и3 повёдаша є3мY глаг0люще: ћкw сhнъ тв0й їHсифъ жи1въ є4сть, и3 џнъ владёетъ над8 всeю землeю є3гЂпетскою. И# ўжасeсz въ мhсли їaкwвъ: не вёроваше бо и5мъ.
27
Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,
27
Глаг0лаша же є3мY вс‰ речє1ннаz t їHсифа, є3ли6ка речE и5мъ. Ўзрёвъ же колесни6цы, ±же послA їHсифъ, є4же взsти є3го2, њживE д¦ъ їaкwва, nтцA и4хъ,
28
і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.
28
и3 речE ї}ль: вели1ко ми2 є4сть (*сіE), ѓще є3щE їHсифъ сhнъ м0й жи1въ є4сть: шeдъ ўзрю2 є3го2, прeжде нeже ўмрeти ми2.