¹

І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем.

¹

Прише'дъ же і^ѓ'сифъ, повњда фараѓ'нђ, и^ рече. эTц~ъ мои и^ братїа моа` и^ ско'ти и^ воло'ве и^ вс^е и^хъ прїидо'ша и^зъ ꙁемля` ханаа'ня, и^ с^е сђть в# земли` гесе'мли.

²

І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону.

²

эT братїа же своея` поя`, е~, мђжїи, поста'ви преD фараѓ'ноM”

³

І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші.

³

И$ рече фараѓ'нъ къ бра'тїи і^ѓ'сифли, чт^о дњло ва'ше, сїи& же рњша фараѓ'нђ, пастђси` ѓ^вчїи раби` твои` е^смы, м^ы, и^ эTц~ы на'ши, эT дњтъска и^ досе'лњ”

⁴

І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем.

⁴

Реко'ша же фараѓ'нђ, ѓ^бита'ти въ землю прїидохомᲆ нњсть б^о па'ствы скотђ ра'бъ твои^хъ, съѓ^долњ б^о глаD на земли` ханаа'ни, нн~њ ё^бо да вᲆселяTся раби твои`, в зе'млю гесе'млю.

⁵

І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе;

⁵

речеy фараѓ'нъ і^ѓ'сифђ гл~я эTц~ъ твои и^ братїа твоа` прїидо'ша к тебњ.

⁶

земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою.

⁶

се же земля е^гљ=пет#ская преD тобо'ю е^сть. на до'брњи же земли` эTц~а твое^го и^ бра'тїю ё^сели`, и^ да живђть вᲆ земли гесе'мли” А/ще ли вњ'си ја%ко сђть мђжи в нихъ си'лнїи, т^о постави я& старњишины ското'мъ мои^мъ” И$ прїидо'ша въ е^гљ=петъ къ і^ѓ'сифђ і^а'ковъ и^ сн~ове е^го, и^ слы'ша фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=петъскыи”

⁷

І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона.

⁷

Вᲆведе же і^ѓ'сифъ і^а'кова эTц~а свое^го, и^ поста'ви е^го предъ фараѓ'номъ, и^ блsви і^а'ковъ фараѓ'на

⁸

Фараон сказав Якову: скільки років життя твого?

⁸

рече же фараѓ'нъ къ і^а'ковђ, коли'ко лњтъ дн~и житїа твое^го.

⁹

Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх.

⁹

рече же і^а'ковᲆ фараѓ'нђ, дн~їи лњтъ житїя` мое^го ја^же ѓ^бита'хъ, р~л, лњтъ, ма'ли и^ зли быша дн~їе лњтᲆ житїя` мое^го, не постиго'ша б^о дн~їе лњт# житїа эTц~ъ мои^хъ, ја%же дн~їи ѓ^бита'ша”

¹⁰

І благословив фараона Яків і вийшов від фараона.

¹⁰

И$ блsви і^а'ковᲆ фараѓ'на, и^ эTи^де эT него вонᲆ”

¹¹

І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон.

¹¹

И$ ё^сели` і^ѓ'сифᲆ эTц~а и^ бра'тїю свою`, и^ дасть иM ѓ^бдръшанїе в земли` е^гљ=пеTстњи, на до'брњи земли`, и^ в ꙁемли` рамесїи'нњ. ја^коже повелњ` фараѓ'нъ”

¹²

І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.

¹²

И$ дњля'ше і^ѓ'сифъ пшени'цђ эTц~ђ свое^мђ и^ бра'тїи свое'й и^ всемђ` до'мђ эTц~а свое^го кое^мђждо по числђ ли'цъ”

¹³

І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська.

¹³

Пшени'ца же не бяше въ все'и земли`, съѓ^долњва'ше б^о глаD на земли`, скончева'ше бо ся ꙁемля` е^гљ=петъская, и^ земля` ханаа'ня эT гла'да”

¹⁴

Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів.

¹⁴

Събра же і^ѓ'сифъ вс^е сребро`, е^же ѓ^брњте в ꙁемли` е^гљ=петъстњ, и^ в ꙁемли` ханаа'ни, за пшени'цђ е^же кђпова'хђ и^ цњня'ше и^мᲆ” И$ внесе` і^ѓ'сифъ вс^е сребро` въ до'мъ фараѓ'новъ,

¹⁵

І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас?

¹⁵

и^ сконча'ся вс^е сребро` эT земля` е^гљ=пеTскїа и^ ханаа'ньскїа” Прїидо'ша же вс^и е^гљ=птяне, къ і^ѓ'сифђ гл~юще, да'ждᲆ намъ хлњбъ, въскђю м^ы ё^мираемъ преD тобою, сконча' бо ся сребро` на'ше”

¹⁶

Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас.

¹⁶

Рече же иM і^ѓ'сифъ, приженњте ско'тъ свои, да даM вамъ за ско'тъ вашъ хлњбъ, а%ще ся сконча'ло сребро`.

¹⁷

І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню.

¹⁷

пригна'шаy скотъ къ і^ѓ'сифђ, и^ дасть иM і^ѓ'сиf хлњбы за кони' и^ ꙁа ѓ^вца`, и^ за говя'да, и^ за ѓ^слы. и^ прекорми я& хлњбы за скотъ и^хъ в томᲆ лњтњ”

¹⁸

І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших;

¹⁸

И$зы'де же т^о лњто, пришеDши же въ второ'е лњто реко'ша е^мђ, е^да` поги'бнеM эT гдsна нашего, е^гда` б^о скончи'шася сребро` і^ и^мњнїе и^ скотъ к тебњ гдsне. и^ нњсть ѓ^стало намъ предъ тобо'ю гдsне нашъ, н^ото'чїю тᲇло и^ ꙁемля` наша,

¹⁹

для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля.

¹⁹

да ё%мремъ предъ тобо'ю, и^ земля` ѓ^пђстњ'етъ, кђпи` наs, и^ зе'млю нашђ хлњбы, и^ да бђ'демъ м^ы и^ земля` наша рабоTна фараѓ'нђ, даждь намъ сњмя, да въсњ'емъ и^ жи'ви бђдемъ, да не ё^мремъ и^ земля` не ѓ^пђстњ'етъ”

²⁰

І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону.

²⁰

И$ кђпи` вс^ю зе'млю е^гљ=пеTскђю і^ѓ'сифᲆ фараѓ'нђ, и^ поэTдава'ше е^гљ=птяне вс^ю зе'млю фараѓ'нђ, съѓ^долњ бо и^мъ гла'дъ, и^ бысть земля` фараѓ^нђ”

²¹

І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого.

²¹

И$ люди поработи е^мђ в рабы, эT кра'я предњлᲆ е^гљ=петъскъ до кра'я е^я,

²²

Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї.

²²

развњ земля` жре'чески, тоя` б^о не кђпи` і^ѓ'сиf да'нь бо дасть жръцемъ фараѓ'нъ. и^ ја%дяхђ дань ю^же дасть и^мъ фараѓn сего` ради не эTдаша земля` своея”

²³

І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю;

²³

Рече же і^ѓ'сифъ всњмъ е^гљ=птњном# се кђпи'хъ васъ и^ вс^ю зе'млю вашђ фараѓ'нђ днsь. въꙁмњте сњмена и^ сњ'ите на ни'вахъ, а^ и^же

²⁴

коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим.

²⁴

бђдђтъ жи'та по нихъ, да да'сте пя'тђю часть фараѓ'нђ, четыре части бђдђтъ вамъ, сњмена ни'вамᲆ, и^ на препита'нїе вамъ, и^ всњмъ домо'мъ вашимъ,

²⁵

Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона.

²⁵

и^ реко'ша ѓ^живи'лᲆ ны е^си ѓ^брњто'хоM бл~года'ть преD тобо'ю, господиномъ нашимъ, да бђ'демъ раби` фараѓ'ни”

²⁶

І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові.

²⁶

И$ ё^ста'вї имъ за'повњдь і^ѓ'сифъ, до днешняго дн~е на ꙁемли` е^гљ=пеTстњи, пятђю ча'сть давати фараѓ'нђ, кромњ земля` жре'ческы, та` б^ото'чїю не бя'ше фараѓ'ня”

²⁷

І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились.

²⁷

Всели' же ся і^и~ль в земли` е^гљ=пеTстњи, на земли` гесе'мли, и^ прїа'ша ю& и^ расплоди'шася и^ ё^множишася на не'и ѕњло`,

²⁸

І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років.

²⁸

живе' же і^а'ковъ в ꙁемли` е^гљ=петъстњи, з~і, лњтъ” Бысᲄь же дн~їи і^а'ковлиX лњтъ жи'ꙁни е^го. р~м~ и^

²⁹

І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті,

²⁹

з~” И$ приспњша же дн~їе і^ил~я ё^мрњти. и^ призва` і^ѓ'сифа сн~а свое^го, и^ рече е^мђ. а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть преD тобо'ю положи рђкђ твою поD стегно мое`, да сътвори'ши со мно'ю млsть, і^ и'стиннђ, да не погребе'ши мене` въ е^гљ=птњ.

³⁰

щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм.

³⁰

но^ положи'ши м^я сᲆ эTц~ы мои'ми, і^ и^знесе'ши м^я и^з# е^гљ=пта и^ погребе'ши м^я вᲆ гро'бXњ и^хъ. Се'й же рече` съᲄворю` по словеси` твое^мђ.

³¹

І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі^*.

³¹

рече же е^мђ, клени' ми ся, и^ кля'тся е^мђ, и^ поклони'ся і^и~ль коне'цъ жезла е^го”