Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;
1
Призва́ же Іа́ковъ сы́ны своя́ и рече́ и́мъ: собери́теся, да возвѣщу́ ва́мъ, что́ сря́щетъ ва́съ въ послѣ́днія дни́:
2
зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.
2
собери́теся и послу́шайте мене́, сы́нове Іа́ковли, послу́шайте Ізра́иля, послу́шайте отца́ ва́шего.
3
Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;
3
Руви́мъ, пе́рвенецъ мо́й, ты́ крѣ́пость моя́ и нача́ло ча́дъ мои́хъ: же́стокъ терпѣ́ти и же́стокъ упо́рникъ:
4
але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.
4
досади́лъ єси́ я́ко вода́, да не воскипи́ши: возше́лъ бо єси́ на ло́же отца́ твоєго́, тогда́ оскверни́лъ єси́ посте́лю, идѣ́же возше́лъ єси́.
5
Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;
5
Симео́нъ и Леві́й бра́тія соверши́ста оби́ду от во́ли своєя́:
6
в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;
6
въ совѣ́тъ и́хъ да не пріи́детъ душа́ моя́, и къ собра́нію и́хъ да не прилѣпя́тся вну́тренняя моя́: я́ко во гнѣ́вѣ своє́мъ изби́ста человѣ́ки, и въ по́хоти своє́й прерѣ́заста жи́лы юнца́:
7
проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.
7
проклята́ я́рость и́хъ, я́ко упо́рна, и гнѣ́въ и́хъ, я́ко ожесточи́ся: раздѣлю́ и́хъ во Іа́ковѣ и разсѣ́ю и́хъ во Ізра́или.
8
Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.
8
Іу́до, тебе́ похва́лятъ бра́тія твоя́, ру́цѣ твои́ на плещу́ вра́гъ твои́хъ: покло́нятся тебѣ́ сы́нове отца́ твоєго́:
9
Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?
9
ски́менъ льво́въ Іу́да: от лѣ́торасли, сы́не мо́й, возше́лъ єси́: возле́гъ усну́лъ єси́ я́ко ле́въ и я́ко ски́менъ: кто́ возбу́дитъ єго́?
10
Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.
10
Не оскудѣ́єтъ кня́зь от Іу́ды и во́ждь от чре́слъ єго́, до́ндеже пріи́дутъ отложе́ная Єму́, и То́й ча́яніє язы́ковъ:
11
Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;
11
привязу́яй къ лозѣ́ жребя́ своє́ и къ ві́нничію жребца́ осля́те своєго́, испере́тъ віно́мъ оде́жду свою́ и кро́вію гро́здія одѣя́ніє своє́:
12
блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.
12
радостотво́рны о́чи єго́ па́че віна́, и бѣлы́ зу́бы єго́ па́че млека́.
13
Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.
13
Завуло́нъ при мо́ри всели́тся, и то́й на приста́нищи корабле́й, и простре́тся да́же до Сідо́на.
14
Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;
14
Іссаха́ръ до́броє возжела́, почива́я посредѣ́ предѣ́ловъ,
15
і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.
15
и ви́дѣвъ поко́й, я́ко до́бръ, и зе́млю, я́ко тучна́, подложи́ ра́мы свои́ на тру́дъ, и бы́сть му́жъ земледѣ́лецъ.
16
Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;
16
Да́нъ суди́ти и́мать лю́ди своя́, я́ко и єди́но пле́мя во Ізра́или,
17
Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.
17
и да бу́детъ Да́нъ змі́й на пути́, сѣдя́й на распу́тіи, угрыза́я пя́ту ко́нску:
18
На допомогу твою сподіваюся, Господи!
18
и паде́тъ ко́нникъ вспя́ть, спасе́нія жды́й Госпо́дня.
19
Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.
19
Га́дъ, искуше́ніє иску́ситъ єго́: о́нъ же иску́ситъ того́ при нога́хъ.
20
Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.
20
Аси́ръ, ту́ченъ єго́ хлѣ́бъ, и то́й да́стъ пи́щу князе́мъ.
21
Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*.
21
Нефѳалі́мъ сте́бль распуща́ющаяся, издая́й во от́расли добро́ту.
22
Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;
22
Сы́нъ возраще́нъ Іо́сифъ, сы́нъ возраще́нъ мо́й ре́вностный, сы́нъ мо́й юнѣ́йшій, ко мнѣ́ обрати́ся:
23
засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,
23
на него́же совѣ́тующе укоря́ху и наляца́ху на́нь госпо́діє стрѣля́ній,
24
але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,
24
и сотро́шася съ крѣ́постію лу́ки и́хъ, и разслабѣ́ша жи́лы мы́шцей ру́къ и́хъ, руко́ю си́льнаго Іа́кова: отту́ду укрѣпи́ся Ізра́иль от Бо́га отца́ твоєго́,
25
від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,
25
и помо́же тебѣ́ Бо́гъ мо́й, и благослови́ тя благослове́ніємъ небе́снымъ свы́ше и благослове́ніємъ земли́ иму́щія вся́: благослове́нія ра́ди сосце́въ и ложе́снъ,
26
благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.
26
благослове́нія отца́ твоєго́ и ма́тере твоєя́: преодолѣ́ па́че благослове́нія го́ръ пребыва́ющихъ и благослове́нія холмо́въ вѣ́чныхъ: бу́дутъ на главѣ́ Іо́сифовѣ и на версѣ́ [главы́] бра́тій, и́миже облада́ше.
27
Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.
27
Веніамі́нъ во́лкъ хи́щникъ, ра́но я́стъ єще́ и на ве́черъ дає́тъ пи́щу.
28
Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.
28
Вси́ сі́и сы́нове Іа́ковли двана́десять: и сія́ глаго́ла и́мъ оте́цъ и́хъ, и благослови́ и́хъ: коєго́ждо по благослове́нію єго́ благослови́ и́хъ,
29
І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,
29
и рече́ и́мъ: а́зъ прилага́юся къ лю́демъ мои́мъ: погреби́те мя́ со отцы́ мои́ми въ пеще́рѣ, я́же є́сть въ селѣ́ Єфро́на Хетте́анина,
30
у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;
30
въ пеще́рѣ Сугу́бѣй, я́же пря́мо Мамврі́и въ земли́ Ханаа́ни, ю́же стяжа́ Авраа́мъ пеще́ру у Єфро́на Хетте́анина въ стяжа́ніє гро́ба.
31
там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;
31
Та́мо погребо́ша Авраа́ма и Са́рру жену́ єго́, та́мо погребо́ша Ісаа́ка и Реве́кку жену́ єго́, та́мо погребо́ша Лі́ю,
32
це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.
32
въ стяжа́ніи села́ и пеще́ры, я́же є́сть въ не́мъ у сыно́въ Хетте́овыхъ.
33
І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.
33
И преста́ Іа́ковъ завѣща́я сыно́мъ свои́мъ, и возложи́въ Іа́ковъ но́зѣ свои́ на о́дръ у́мре, и приложи́ся къ лю́демъ свои́мъ.