Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.
1
И припа́дъ Іо́сифъ на лице́ отца́ своєго́, пла́кася [го́рько] о не́мъ и облобыза́ єго́:
2
І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля.
2
и повелѣ́ Іо́сифъ рабо́мъ свои́мъ погреба́телемъ погребсти́ отца́ своєго́. И погребо́ша погреба́теліє Ізра́иля.
3
І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
3
И испо́лнишася єму́ четы́редесять дні́й: та́ко бо исчисля́ются дні́є погребе́нія: и пла́кася єго́ Єги́петъ се́дмьдесятъ дні́й.
4
Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:
4
Єгда́ же преидо́ша дні́є пла́ча, глаго́ла Іо́сифъ ко вельмо́жамъ фарао́новымъ, глаго́ля: а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ ва́ми, рцы́те о мнѣ́ во у́шы фарао́ну, глаго́люще:
5
батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]
5
оте́цъ мо́й закля́ мя пре́жде сконча́нія [своєго́], глаго́ля: во гро́бѣ, єго́же ископа́хъ себѣ́ въ земли́ Ханаа́ни, та́мо мя́ погреби́: ны́нѣ у́бо возше́дъ погребу́ отца́ моєго́ и возвращу́ся. И реко́ша фарао́ну по словеси́ Іо́сифову.
6
І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе.
6
И рече́ фарао́нъ ко Іо́сифу: взы́ди, погреби́ отца́ твоєго́, я́коже закля́ тя.
7
І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,
7
И взы́де Іо́сифъ погребсти́ отца́ своєго́. И совзыдо́ша съ ни́мъ вси́ раби́ фарао́ни и старѣ́йшины до́му єго́, и вси́ старѣ́йшины земли́ Єги́петскія,
8
і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.
8
и ве́сь до́мъ Іо́сифовъ и бра́тія єго́, и ве́сь до́мъ отца́ єго́ и сро́дницы єго́: о́вцы же и волы́ оста́виша въ земли́ Гесе́мъ.
9
З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.
9
И совзыдо́ша съ ни́мъ и колесни́цы и ко́нницы, и бы́сть по́лкъ вели́къ зѣло́.
10
І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.
10
И пріидо́ша на Гумно́ Ата́дово, є́же є́сть объ о́нъ по́лъ Іорда́на, и рыда́ша єго́ рыда́ніємъ ве́ліимъ и крѣ́пкимъ зѣло́: и сотвори́ пла́чь отцу́ своєму́ се́дмь дні́й.
11
І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.
11
И ви́дѣша жи́теліє земли́ Ханаа́нскія пла́чь на Гумнѣ́ Ата́довѣ и рѣ́ша: пла́чь вели́къ се́й є́сть Єги́птяномъ. Сего́ ра́ди нарече́ся и́мя мѣ́сту тому́ пла́чь Єги́петскъ, є́же є́сть объ о́нъ по́лъ Іорда́на.
12
І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм;
12
И сотвори́ша єму́ та́ко сы́нове єго́, я́коже заповѣ́да и́мъ.
13
і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
13
И взя́ша єго́ сы́нове єго́ въ зе́млю Ханаа́ню и погребо́ша єго́ въ пеще́рѣ Сугу́бѣй, ю́же стяжа́ Авраа́мъ пеще́ру въ стяжа́ніє гро́ба от Єфро́на Хетте́анина, пря́мо Мамврі́и.
14
І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.
14
И возврати́ся Іо́сифъ во Єги́петъ, са́мъ и бра́тія єго́ и вси́ совозше́дшіи погребсти́ отца́ єго́.
15
І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?
15
Ви́дѣвше же бра́тія Іо́сифовы, я́ко у́мре оте́цъ и́хъ, рѣ́ша: да не когда́ воспомяне́тъ зло́бу на́шу Іо́сифъ и воздая́ніємъ возда́стъ на́мъ за вся́ зла́я, я́же показа́хомъ єму́.
16
І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:
16
И прише́дше ко Іо́сифу реко́ша: оте́цъ тво́й закля́ пре́жде кончи́ны своєя́, глаго́ля:
17
так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.
17
та́ко рцы́те Іо́сифу: оста́ви и́мъ непра́вду и грѣ́хъ и́хъ, я́ко лука́вая тебѣ́ показа́ша: и ны́нѣ пріими́ непра́вду рабо́въ Бо́га отца́ твоєго́. И пла́кася Іо́сифъ, глаго́лющымъ и́мъ къ нему́.
18
Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.
18
И прише́дше къ нему́ реко́ша: се́, мы́ тебѣ́ раби́.
19
І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;
19
И рече́ къ ни́мъ Іо́сифъ: не бо́йтеся, Бо́жій бо є́смь а́зъ:
20
ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;
20
вы́ совѣща́сте на мя́ зла́я, Бо́гъ же совѣща́ о мнѣ́ во блага́я, дабы́ бы́ло я́коже дне́сь, и препита́лися бы лю́діє мно́зи.
21
отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.
21
И рече́ и́мъ: не бо́йтеся, а́зъ препита́ю ва́съ и до́мы ва́шя. И утѣ́ши и́хъ, и глаго́ла и́мъ по се́рдцу и́хъ.
22
І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.
22
И всели́ся Іо́сифъ во Єги́птѣ са́мъ и бра́тія єго́ и ве́сь до́мъ отца́ єго́: и поживе́ Іо́сифъ лѣ́тъ сто́ де́сять.
23
І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.
23
И ви́дѣ Іо́сифъ Єфре́мли дѣ́ти до тре́тіяго ро́да: и сы́нове Махі́ра сы́на Манассі́ина роди́шася при бе́дрѣхъ Іо́сифовыхъ.
24
І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.
24
И рече́ Іо́сифъ бра́тіи своє́й, глаго́ля: а́зъ умира́ю, посѣще́ніємъ же посѣти́тъ ва́съ Бо́гъ и изведе́тъ ва́съ от земли́ сея́ въ зе́млю, о не́йже кля́тся Бо́гъ отце́мъ на́шымъ Авраа́му, Ісаа́ку и Іа́кову.
25
І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.
25
И закля́ Іо́сифъ сы́ны Ізра́илевы, глаго́ля: въ посѣще́ніи, и́мже посѣти́тъ ва́съ Бо́гъ, совознеси́те и ко́сти моя́ отсю́ду съ ва́ми.
26
І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.
26
И сконча́ся Іо́сифъ сы́й лѣ́тъ ста́ десяти́: и погребо́ша єго́, и положи́ша въ ра́цѣ во Єги́птѣ. Коне́цъ кни́зѣ пе́рвѣй Моисе́овѣ: и́мать въ себѣ́ гла́въ 50.