¹

І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];

¹

И# блгcви2 бGъ нHа и3 сhны є3гw2 и3 речE и5мъ: расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю и3 њбладaйте є4ю:

²

нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;

²

и3 стрaхъ и3 трeпетъ вaшъ бyдетъ на всёхъ ѕвэрeхъ земнhхъ (и3 на всёхъ скотёхъ земнhхъ), на всёхъ пти1цахъ небeсныхъ и3 на всёхъ дви1жущихсz по земли2 и3 на всёхъ рhбахъ морски1хъ: въ рyцэ вaшы вдaхъ (|).

³

все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;

³

И# всsкое дви1жущеесz, є4же є4сть жи1во, вaмъ бyдетъ въ снёдь: ћкw ѕeліе травн0е дaхъ вaмъ всE.

⁴

тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;

⁴

Т0чію мsса въ кр0ви души2 да не снёсте.

⁵

Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;

⁵

Кр0ви бо вaшей, дyшъ вaшихъ, t руки2 всsкагw ѕвёрz и3зыщY (є3S): и3 t руки2 человёка брaта и3зыщY є3S.

⁶

хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;

⁶

Проливazй кр0вь человёчу, въ є3S мёстw є3гw2 проліeтсz: ћкw во w4бразъ б9ій сотвори1хъ человёка.

⁷

ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.

⁷

Вh же расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю, и3 мн0житесz на нeй.

⁸

І сказав Бог Ною і синам його з ним:

⁸

И# речE бGъ нHеви и3 сынHмъ є3гw2 съ ни1мъ, гlz:

⁹

ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,

⁹

сE, ѓзъ поставлsю завётъ м0й вaмъ и3 сёмени вaшему по вaсъ,

¹⁰

і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;

¹⁰

и3 всsкой души2 живyщей съ вaми t пти1цъ и3 t скHтъ и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ, є3ли6ка съ вaми (сyть) t всёхъ и3зшeдшихъ и3з8 ковчeга:

¹¹

укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.

¹¹

и3 постaвлю завётъ м0й съ вaми: и3 не ќмретъ всsка пл0ть ктомY t воды2 пот0пныz, и3 ктомY не бyдетъ пот0пъ воднhй, є4же и3стли1ти всю2 зeмлю.

¹²

І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:

¹²

И# речE гDь бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є4же ѓзъ даю2 междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю жив0ю, ћже є4сть съ вaми, въ р0ды вBчныz:

¹³

Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.

¹³

дугY мою2 полагaю во w4блацэ, и3 бyдетъ въ знaменіе завёта (вёчнагw) междY мн0ю и3 землeю.

¹⁴

І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;

¹⁴

И# бyдетъ є3гдA наведY w4блаки на зeмлю, kви1тсz дугA моS во w4блацэ:

¹⁵

і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.

¹⁵

и3 помzнY завётъ м0й, и4же є4сть междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, и3 не бyдетъ ктомY водA въ пот0пъ, ћкw потреби1ти всsку пл0ть.

¹⁶

І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.

¹⁶

И# бyдетъ дугA моS во w4блацэ: и3 ўзрю2 ю5, є4же помzнyти завётъ вёчный междY мн0ю и3 землeю, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, ћже є4сть на земли2.

¹⁷

І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.

¹⁷

И# речE бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є3г0же положи1хъ междY мн0ю и3 междY всsкою пл0тію, ћже є4сть на земли2.

¹⁸

Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.

¹⁸

Бhша же сhнове нHєвы и3зшeдшіи и3з8 ковчeга, си1мъ, хaмъ, їaфеfъ: хaмъ же бsше nтeцъ ханаaнь.

¹⁹

Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.

¹⁹

ТріE сjи сyть сhнове нHєвы: t си1хъ разсёzшасz по всeй земли2.

²⁰

Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;

²⁰

И# начaтъ нHе человёкъ дёлатель (бhти) земли2, и3 насади2 віногрaдъ:

²¹

і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.

²¹

и3 и3спи2 t вінA, и3 ўпи1сz, и3 њбнажи1сz въ домY своeмъ.

²²

І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.

²²

И# ви1дэ хaмъ nтeцъ ханаaнь наготY nтцA своегw2, и3 и3зшeдъ в0нъ повёда nбёма брaтома свои1ма.

²³

Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.

²³

И# взeмше си1мъ и3 їaфеfъ ри1зу, возложи1ша (ю5) на џбэ р†мэ свои2, и3 и3д0ша вспsть зрsще, и3 покрhша наготY nтцA своегw2: и3 лицE и4хъ вспsть зрS, и3 наготы2 nтцA своегw2 не ви1дэша.

²⁴

Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,

²⁴

И#стрезви1сz же нHе t вінA, и3 разумЁ є3ли6ка сотвори2 є3мY сhнъ є3гw2 ю3нёйшій,

²⁵

і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.

²⁵

и3 речE: пр0клzтъ (бyди) ханаaнъ џтрокъ: рaбъ бyдетъ брaтіzмъ свои6мъ.

²⁶

Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;

²⁶

И# речE: блгcвeнъ гDь бGъ си1мовъ: и3 бyдетъ ханаaнъ џтрокъ рaбъ є3мY:

²⁷

нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.

²⁷

да распространи1тъ бGъ їaфеfа, и3 да всели1тсz въ селeніихъ си1мовыхъ, и3 да бyдетъ ханаaнъ рaбъ є3мY.

²⁸

І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.

²⁸

Поживe же нHе по пот0пэ лётъ три1ста пzтьдесsтъ.

²⁹

Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.

²⁹

И# бhша вси2 днjе нHєвы лётъ дeвzть сHтъ пzтьдесsтъ: и3 ќмре.