¹

І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];

¹

И҆ блгⷭ҇вѝ бг҃ъ нѡ́а и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ речѐ и҆̀мъ: расти́тесѧ и҆ мно́житесѧ, и҆ напо́лните зе́млю и҆ ѡ҆блада́йте є҆́ю:

²

нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;

²

и҆ стра́хъ и҆ тре́петъ ва́шъ бꙋ́детъ на всѣ́хъ ѕвѣре́хъ земны́хъ (и҆ на всѣ́хъ скотѣ́хъ земны́хъ), на всѣ́хъ пти́цахъ небе́сныхъ и҆ на всѣ́хъ дви́жꙋщихсѧ по землѝ и҆ на всѣ́хъ ры́бахъ морски́хъ: въ рꙋ́цѣ ва́шы вда́хъ (ѧ҆̀).

³

все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;

³

И҆ всѧ́кое дви́жꙋщеесѧ, є҆́же є҆́сть жи́во, ва́мъ бꙋ́детъ въ снѣ́дь: ꙗ҆́кѡ ѕе́лїе травно́е да́хъ ва́мъ всѐ.

⁴

тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;

⁴

То́чїю мѧ́са въ кро́ви дꙋшѝ да не снѣ́сте.

⁵

Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;

⁵

Кро́ви бо ва́шей, дꙋ́шъ ва́шихъ, ѿ рꙋкѝ всѧ́кагѡ ѕвѣ́рѧ и҆зыщꙋ̀ (є҆ѧ̀): и҆ ѿ рꙋкѝ человѣ́ка бра́та и҆зыщꙋ̀ є҆ѧ̀.

⁶

хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;

⁶

Пролива́ѧй кро́вь человѣ́чꙋ, въ є҆ѧ̀ мѣ́стѡ є҆гѡ̀ пролїе́тсѧ: ꙗ҆́кѡ во ѡ҆́бразъ бж҃їй сотвори́хъ человѣ́ка.

⁷

ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.

⁷

Вы́ же расти́тесѧ и҆ мно́житесѧ, и҆ напо́лните зе́млю, и҆ мно́житесѧ на не́й.

⁸

І сказав Бог Ною і синам його з ним:

⁸

И҆ речѐ бг҃ъ нѡ́еви и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, гл҃ѧ:

⁹

ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,

⁹

сѐ, а҆́зъ поставлѧ́ю завѣ́тъ мо́й ва́мъ и҆ сѣ́мени ва́шемꙋ по ва́съ,

¹⁰

і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;

¹⁰

и҆ всѧ́кой дꙋшѝ живꙋ́щей съ ва́ми ѿ пти́цъ и҆ ѿ скѡ́тъ и҆ всѣ̑мъ ѕвѣрє́мъ зємны́мъ, є҆ли̑ка съ ва́ми (сꙋ́ть) ѿ всѣ́хъ и҆зше́дшихъ и҆з̾ ковче́га:

¹¹

укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.

¹¹

и҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й съ ва́ми: и҆ не оу҆́мретъ всѧ́ка пло́ть ктомꙋ̀ ѿ воды̀ пото́пныѧ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́детъ пото́пъ водны́й, є҆́же и҆стли́ти всю̀ зе́млю.

¹²

І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:

¹²

И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ нѡ́еви: сїѐ зна́менїе завѣ́та, є҆́же а҆́зъ даю̀ междꙋ̀ мно́ю и҆ ва́ми, и҆ междꙋ̀ всѧ́кою дꙋше́ю живо́ю, ꙗ҆́же є҆́сть съ ва́ми, въ ро́ды вѣ̑чныѧ:

¹³

Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.

¹³

дꙋгꙋ̀ мою̀ полага́ю во ѡ҆́блацѣ, и҆ бꙋ́детъ въ зна́менїе завѣ́та (вѣ́чнагѡ) междꙋ̀ мно́ю и҆ земле́ю.

¹⁴

І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;

¹⁴

И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ наведꙋ̀ ѡ҆́блаки на зе́млю, ꙗ҆ви́тсѧ дꙋга̀ моѧ̀ во ѡ҆́блацѣ:

¹⁵

і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.

¹⁵

и҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ мо́й, и҆́же є҆́сть междꙋ̀ мно́ю и҆ ва́ми, и҆ междꙋ̀ всѧ́кою дꙋше́ю живꙋ́щею во всѧ́кой пло́ти, и҆ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ вода̀ въ пото́пъ, ꙗ҆́кѡ потреби́ти всѧ́кꙋ пло́ть.

¹⁶

І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.

¹⁶

И҆ бꙋ́детъ дꙋга̀ моѧ̀ во ѡ҆́блацѣ: и҆ оу҆зрю̀ ю҆̀, є҆́же помѧнꙋ́ти завѣ́тъ вѣ́чный междꙋ̀ мно́ю и҆ земле́ю, и҆ междꙋ̀ всѧ́кою дꙋше́ю живꙋ́щею во всѧ́кой пло́ти, ꙗ҆́же є҆́сть на землѝ.

¹⁷

І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.

¹⁷

И҆ речѐ бг҃ъ нѡ́еви: сїѐ зна́менїе завѣ́та, є҆го́же положи́хъ междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ всѧ́кою пло́тїю, ꙗ҆́же є҆́сть на землѝ.

¹⁸

Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.

¹⁸

Бы́ша же сы́нове нѡ́євы и҆зше́дшїи и҆з̾ ковче́га, си́мъ, ха́мъ, і҆а́феѳъ: ха́мъ же бѧ́ше ѻ҆те́цъ ханаа́нь.

¹⁹

Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.

¹⁹

Трїѐ сі́и сꙋ́ть сы́нове нѡ́євы: ѿ си́хъ разсѣ́ѧшасѧ по все́й землѝ.

²⁰

Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;

²⁰

И҆ нача́тъ нѡ́е человѣ́къ дѣ́латель (бы́ти) землѝ, и҆ насадѝ вїногра́дъ:

²¹

і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.

²¹

и҆ и҆спѝ ѿ вїна̀, и҆ оу҆пи́сѧ, и҆ ѡ҆бнажи́сѧ въ домꙋ̀ свое́мъ.

²²

І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.

²²

И҆ ви́дѣ ха́мъ ѻ҆те́цъ ханаа́нь наготꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆ и҆зше́дъ во́нъ повѣ́да ѻ҆бѣ́ма бра́тома свои́ма.

²³

Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.

²³

И҆ взе́мше си́мъ и҆ і҆а́феѳъ ри́зꙋ, возложи́ша (ю҆̀) на ѻ҆́бѣ ра̑мѣ своѝ, и҆ и҆до́ша вспѧ́ть зрѧ́ще, и҆ покры́ша наготꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀: и҆ лицѐ и҆́хъ вспѧ́ть зрѧ̀, и҆ наготы̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ не ви́дѣша.

²⁴

Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,

²⁴

И҆стрезви́сѧ же нѡ́е ѿ вїна̀, и҆ разꙋмѣ̀ є҆ли̑ка сотворѝ є҆мꙋ̀ сы́нъ є҆гѡ̀ ю҆нѣ́йшїй,

²⁵

і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.

²⁵

и҆ речѐ: про́клѧтъ (бꙋ́ди) ханаа́нъ ѻ҆́трокъ: ра́бъ бꙋ́детъ бра́тїѧмъ свои̑мъ.

²⁶

Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;

²⁶

И҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ си́мовъ: и҆ бꙋ́детъ ханаа́нъ ѻ҆́трокъ ра́бъ є҆мꙋ̀:

²⁷

нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.

²⁷

да распространи́тъ бг҃ъ і҆а́феѳа, и҆ да всели́тсѧ въ селе́нїихъ си́мовыхъ, и҆ да бꙋ́детъ ханаа́нъ ра́бъ є҆мꙋ̀.

²⁸

І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.

²⁸

Поживе́ же нѡ́е по пото́пѣ лѣ́тъ три́ста пѧтьдесѧ́тъ.

²⁹

Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.

²⁹

И҆ бы́ша всѝ дні́е нѡ́євы лѣ́тъ де́вѧть сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ: и҆ оу҆́мре.