¹

Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.

¹

Видёніе, є4же ви1дэ ґввакyмъ прbр0къ.

²

Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш?

²

Док0лэ, гDи, воззовY, и3 не ўслhшиши; возопію2 къ тебЁ њби1димь, и3 не и3збaвиши;

³

Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.

³

Вскyю мнЁ показaлъ є3си2 труды2 и3 бwлёзни, смотри1ти стрaсть и3 нечeстіе; проти1ву мнЁ бhсть сyдъ, и3 судіS взeмлетъ.

⁴

Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.

⁴

Сегw2 рaди разори1сz зак0нъ, и3 не произв0дитсz въ совершeніе сyдъ: ћкw нечести1вый преwби1дитъ првdнаго, сегw2 рaди и3зhдетъ сyдъ развращeнъ.

⁵

Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали.

⁵

Ви1дите, през0рливіи, и3 смотри1те, и3 чуди1тесz чудесє1мъ и3 и3зчeзните: понeже дёло ѓзъ дёлаю во днeхъ вaшихъ, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 и3сповёсть вaмъ.

⁶

Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому.

⁶

ЗанE, сE, ѓзъ возставлsю халдє1и, kзhкъ г0рькій и3 б0рзый, ходsщій по широтaмъ земли2, є4же наслёдити селє1ніz не сво‰:

⁷

Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.

⁷

стрaшенъ и3 kвлeнъ є4сть, t негw2 сyдъ є3гw2 бyдетъ, и3 взsтіе є3гw2 t негw2 и3зhдетъ:

⁸

Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич.

⁸

и3 и3зск0чатъ пaче рhсей к0ни є3гw2 и3 быстрёе волкHвъ ґравjйскихъ, и3 поёдутъ кHнницы є3гw2 и3 ўстремsтсz и3здалeча и3 полетsтъ ѓки nрeлъ гот0въ на ћдь.

⁹

Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок.

⁹

Скончaніе на нечести6выz пріи1детъ, сопротивлsющыzсz ли1цамъ и4хъ проти1ву, и3 соберeтъ ћкw пес0къ плённики.

¹⁰

І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її.

¹⁰

И# т0й над8 царьми2 посмэeтсz, и3 мучи1теліе и3грaніе є3гw2, и3 т0й над8 всsкою твердёлію поругaетсz, и3 њбложи1тъ вaлъ, и3 воз8wбладaетъ є4ю.

¹¹

Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його.

¹¹

ТогдA премэни1тъ дyхъ и3 прeйдетъ и3 пом0литсz: сіS крёпость бGу моемY.

¹²

Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його.

¹²

Нёси ли ты2 и3скони2, гDи б9е, с™hй м0й; и3 не ќмремъ. ГDи, на сyдъ ўчини1лъ є3си2 є3го2, и3 создa мz њбличaти наказaніе є3гw2.

¹³

Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього,

¹³

Чи1сто џко є4же не ви1дэти ѕлA и3 взирaти на труды2 болёзнєнныz: вскyю призирaеши на презHрливыz; премолчавaеши, є3гдA пожирaетъ нечести1вый првdнаго;

¹⁴

і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря?

¹⁴

и3 сотвори1ши человёки ћкw ры6бы мwрскjz и3 ћкw гaды не и3мyщыz старёйшины.

¹⁵

Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.

¹⁵

Скончaніе ќдою восхи1ти и3 привлечE є3го2 мрeжею и3 собрA є3го2 сэтьми2 свои1ми: сегw2 рaди возвесели1тсz и3 возрaдуетсz сeрдце є3гw2:

¹⁶

За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його.

¹⁶

сегw2 рaди пожрeтъ мрeжи своeй и3 покади1тъ сёть свою2, ћкw тёми разблажи2 чaсть свою2 и3 пи6щи сво‰ и3збр†нныz:

¹⁷

Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?

¹⁷

сегw2 рaди прострeтъ мрeжу свою2 и3 пrнw и3збивaти kзhкwвъ не пощади1тъ.