¹

Молитва Аввакума пророка, для співу.

¹

Моли1тва ґввакyма прbр0ка съ пёснію. ГDи, ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz:

²

Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.

²

гDи, разумёхъ дэлA тво‰ и3 ўжас0хсz: посредЁ двою2 живHтну познaнъ бyдеши: внегдA прибли1житисz лётwмъ, познaешисz: внегдA пріити2 врeмени, kви1шисz: внегдA смути1тисz души2 моeй во гнёвэ, млcть (твою2) помzнeши.

³

Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.

³

БGъ t ю4га пріи1детъ, и3 с™hй и3з8 горы2 приwсэнeнныz чaщи: покры2 небесA добродётель є3гw2, и3 хвалeніz є3гw2 и3сп0лнь землS.

⁴

Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!

⁴

И# сіsніе є3гw2 ћкw свётъ бyдетъ: р0зи въ рукaхъ є3гw2, и3 положи2 люб0вь держaвну крёпости своеS.

⁵

Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер.

⁵

Пред8 лицeмъ є3гw2 пред8и1детъ сл0во, и3 и3зhдетъ на п0ле при ногY є3гw2.

⁶

Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.

⁶

СтA, и3 подви1жесz землS: призрЁ, и3 растazша kзhцы: стрhшасz г0ры нyждею, и3 растazша х0лми вёчніи, шє1ствіz вёчнаz є3гw2,

⁷

Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.

⁷

за трyдъ ви1дэша селє1ніz є3fіHпскаz, ўбоsтсz и3 кр0вы земли2 мадіaмскіz.

⁸

Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?

⁸

Е#дA въ рэкaхъ прогнёваешисz, гDи; є3дA въ рэкaхъ ћрость твоS; и3ли2 въ м0ри ўстремлeніе твоE; ћкw всsдеши на к0ни тво‰, и3 kждeніе твоE спасeніе.

⁹

Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.

⁹

Налzцaz налzчeши лyкъ тв0й на ски1птры, гlетъ гDь: рэкaми разсsдетсz землS.

¹⁰

Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;

¹⁰

Ќзрzтъ тS и3 поболsтъ лю1діе, расточaz в0ды шeствіz є3гw2: дадE бeздна глaсъ св0й, высотA привидBніz сво‰:

¹¹

сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.

¹¹

воздви1жесz с0лнце, и3 лунA стA въ чи1нэ своeмъ: во свётэ стрёлы тво‰ п0йдутъ, въ блистaніи м0лній nрyжій твои1хъ.

¹²

У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.

¹²

Прещeніемъ ўмaлиши зeмлю и3 ћростію низложи1ши kзhки.

¹³

Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.

¹³

И#зшeлъ є3си2 во спcніе людjй твои1хъ, спcти2 пом†занныz тво‰, вложи1лъ є3си2 во главы6 беззак0нныхъ смeрть, воздви1глъ є3си2 ќзы дaже до вhи въ конeцъ:

¹⁴

Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.

¹⁴

разсёклъ є3си2 во и3зступлeніи главы6 си1льныхъ, сотрzсyтсz въ нeй: развeрзутъ ўзды6 сво‰ ћкw снэдazй ни1щій тaй.

¹⁵

Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.

¹⁵

И# навeлъ є3си2 на м0ре к0ни тво‰, смущaющыz в0ды мнHги.

¹⁶

Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.

¹⁶

Сохрани1хсz, и3 ўбоsсz сeрдце моE t глaса моли1твы ўстeнъ мои1хъ, и3 вни1де трeпетъ въ кHсти мо‰, и3 во мнЁ смzтeсz крёпость моS: почjю въ дeнь ск0рби моеS, да взhду въ лю1ди пришeлствіz моегw2.

¹⁷

Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, —

¹⁷

ЗанE см0ковь не плодопринесeтъ, и3 не бyдетъ р0да въ лозaхъ: солжeтъ дёло мaслинное, и3 полS не сотворsтъ ћди: њскудёша џвцы t пи1щи, и3 не бyдетъ волHвъ при ћслехъ.

¹⁸

але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.

¹⁸

Ѓзъ же њ гDэ возрaдуюсz, возвеселю1сz њ бз7э сп7сэ моeмъ.

¹⁹

Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]

¹⁹

ГDь бGъ м0й си1ла моS, и3 ўчини1тъ н0зэ мои2 на совершeніе, и3 на высHкаz возв0дитъ мS, є4же побэди1ти ми2 въ пёсни є3гw2.