Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Молитва Аввакума пророка, для співу.
1
Мл~тва а^в#вакђма пррoка с пњснїю”
2
Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
2
Ги~ ёслышахъ слђхъ тво'и, и^ ё^боя'хся. г~и разђмњхᲆ дњла твоа`, и^ ё^жасохся” междђ двњма животома ё^вњ'сися, внегда` приближа'тся лњта поꙁна'ешися, внегда` бђдетᲆ го'дъ пока'жешися, вне'гда смятеTся дш~а моа` въ гнњвњ млsть помяне'ши”
3
Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
3
бг~ъ эT ю'га прїидет#, и^ ст~ыи эT горы` присњн#ныя ча'сти” покры` нб~са добродᲇтель е^го, и^ хваленїя е^го и^спо'лнъ земля`”
4
Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
4
и^ сїанїе е^го ја%ко свњтъ бђ'детъ, рози въ рђкђ е^го. и^ положи` любо'вь твердђ крњпости свое'я”
5
Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер.
5
преD лицемъ е^го и^зы'идет# сло'во, і^ и^зы'идетᲆ на' поле за пя'тᲆ но'гђ е^го”
6
Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
6
ста` и^ поDвижа'ся земля`, приꙁрњ і^ и^стаа'ша сᲄраны`” и^ съкрђшаTся го'ры нђждею, і^ и^стаа'ша хол#ми вњчнїи. шесᲄвїя вњчнаа и^хъ
7
Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
7
за трђдъ видњша” села е^џїѓpска ё^боя'тся, и^ хра'ми земля` мадїа'м#ски”
8
Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
8
Є$да` в рњкахъ прогнњва'ешися г~и. и^л^и въ рњкахъ ја%рость твоа`. л^и в# мо'ри ё^стремле'нїе твое” ја%ко вся'деши на коня твоа`, и^ ја%жденїе твое спsнїе.
9
Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
9
наляца'я налечеши лђкъ сво'и, на хорђгви, гл~етъ г~ь” рњка'ми рася'дется зеMля`,
10
Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
10
и^ ё'ꙁряT т^я и^ разболяTся лю'дїе” расыпа'я во'ды наше'ствїя е^го, дасть безDна гла'съ свои, и^ высота` вели'чїя своа`”
11
сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
11
въꙁдви'жеся слн~це, и^ лђна ста` в чи'нђ свое^мъ” въ свTњ стрњлы твоя` по'идђтъ, блиста'нїемъ мо'лнїя ѓ^рђжїя твое^го”
12
У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
12
преще'нїемъ ё^мали'ши зе'млю, и^ ја%росᲄїю низложиши ја^зы'ки”
13
Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
13
и^зы'де въ сп~сенїе лю'демᲆ свои^мъ, спsти` помаза'нныя своа`” вложи въ главы` безако'нныX смр~ть, възDви'же ё%зы твоя` до вы'а въ совер#шенїе”
14
Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
14
Ссњклъ е^си ё^жа'сом# гла'вы си'лныX, сътрясђтся ѓ^ не'и. ѓ^тво'рятᲆ ё%зды своя` а^ки ја%дыи ё^богїи ѓ^та'и.
15
Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
15
и^ наведе на мо'ре коня` своя`, смђща'ющая во'ды мно'ги.
16
Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
16
снабдXњся и^ ё^боя'ся срDце мое` эT гла'са мо'лбы ё^стенъ мои^хъ. и^ вни'де тре'петъ въ ко'сти моя`, и^ вᲆ мнњ` смятеся крњ'пость моа`” почїю въ дн~ь печа'ли мое'я, ја^ко да възы'ти м^и въ лю'ди ѓ^биᲄа'нїя мое^го.
17
Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, —
17
зане` смокви пло'да не сътво'рятъ, и^ не бђдетъ пло'да въ виноградњхъ” съл#жетъ дњ'ло масли'нно, и^ по'ля не сътворяT ја%ди. ѓ^скђдњша ѓ%вца эT пи'ща, и^ не бђ'детъ воло'въ прї я'слеX”
18
але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
18
А/з же ѓ^ г~њ въꙁра'дђюся, и^ възвеселю'ся ѓ^ бѕ~њ сп~се мое^мъ”
19
Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
19
г~ь б~ъ мо'и, си'ла моя`, и^ ё^чини'тъ но'ѕњ мои` на съвръше'нїе. и^ на высо'кая наводя` м^я, да побњждђ` въ пњснехъ е^го”