Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
1
Видёніе, є4же ви1дэ ґввакyмъ прbр0къ.
2
Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш?
2
Док0лэ, гDи, воззовY, и3 не ўслhшиши; возопію2 къ тебЁ њби1димь, и3 не и3збaвиши;
3
Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.
3
Вскyю мнЁ показaлъ є3си2 труды2 и3 бwлёзни, смотри1ти стрaсть и3 нечeстіе; проти1ву мнЁ бhсть сyдъ, и3 судіS взeмлетъ.
4
Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.
4
Сегw2 рaди разори1сz зак0нъ, и3 не произв0дитсz въ совершeніе сyдъ: ћкw нечести1вый преwби1дитъ првdнаго, сегw2 рaди и3зhдетъ сyдъ развращeнъ.
5
Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали.
5
Ви1дите, през0рливіи, и3 смотри1те, и3 чуди1тесz чудесє1мъ и3 и3зчeзните: понeже дёло ѓзъ дёлаю во днeхъ вaшихъ, є3мyже не и4мате вёровати, ѓще кто2 и3сповёсть вaмъ.
6
Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому.
6
ЗанE, сE, ѓзъ возставлsю халдє1и, kзhкъ г0рькій и3 б0рзый, ходsщій по широтaмъ земли2, є4же наслёдити селє1ніz не сво‰:
7
Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.
7
стрaшенъ и3 kвлeнъ є4сть, t негw2 сyдъ є3гw2 бyдетъ, и3 взsтіе є3гw2 t негw2 и3зhдетъ:
8
Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич.
8
и3 и3зск0чатъ пaче рhсей к0ни є3гw2 и3 быстрёе волкHвъ ґравjйскихъ, и3 поёдутъ кHнницы є3гw2 и3 ўстремsтсz и3здалeча и3 полетsтъ ѓки nрeлъ гот0въ на ћдь.
9
Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок.
9
Скончaніе на нечести6выz пріи1детъ, сопротивлsющыzсz ли1цамъ и4хъ проти1ву, и3 соберeтъ ћкw пес0къ плённики.
10
І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її.
10
И# т0й над8 царьми2 посмэeтсz, и3 мучи1теліе и3грaніе є3гw2, и3 т0й над8 всsкою твердёлію поругaетсz, и3 њбложи1тъ вaлъ, и3 воз8wбладaетъ є4ю.
11
Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його.
11
ТогдA премэни1тъ дyхъ и3 прeйдетъ и3 пом0литсz: сіS крёпость бGу моемY.
12
Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його.
12
Нёси ли ты2 и3скони2, гDи б9е, с™hй м0й; и3 не ќмремъ. ГDи, на сyдъ ўчини1лъ є3си2 є3го2, и3 создa мz њбличaти наказaніе є3гw2.
13
Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього,
13
Чи1сто џко є4же не ви1дэти ѕлA и3 взирaти на труды2 болёзнєнныz: вскyю призирaеши на презHрливыz; премолчавaеши, є3гдA пожирaетъ нечести1вый првdнаго;
14
і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря?
14
и3 сотвори1ши человёки ћкw ры6бы мwрскjz и3 ћкw гaды не и3мyщыz старёйшины.
15
Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.
15
Скончaніе ќдою восхи1ти и3 привлечE є3го2 мрeжею и3 собрA є3го2 сэтьми2 свои1ми: сегw2 рaди возвесели1тсz и3 возрaдуетсz сeрдце є3гw2:
16
За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його.
16
сегw2 рaди пожрeтъ мрeжи своeй и3 покади1тъ сёть свою2, ћкw тёми разблажи2 чaсть свою2 и3 пи6щи сво‰ и3збр†нныz:
17
Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?
17
сегw2 рaди прострeтъ мрeжу свою2 и3 пrнw и3збивaти kзhкwвъ не пощади1тъ.
Глава 2
1
На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою?
1
На стрaжи моeй стaну, и3 взhду на кaмень, и3 посмотрю2 є4же ви1дэти, что2 возгlетъ во мнЁ и3 что2 tвэщaю на њбличeніе моE.
2
І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати,
2
И# tвэщA гDь ко мнЁ и3 речE: впиши2 видёніе, и3 ћвэ на дскЁ, ћкw да пости1гнетъ читazй |.
3
бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться.
3
ЗанE є3щE видёніе на врeмz, и3 просіsетъ въ конeцъ, ґ не вотщE: ѓще ўмeдлитъ, потерпи2 є3мY, ћкw и3дhй пріи1детъ и3 не ўмeдлитъ.
4
Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
4
Ѓще ўсумни1тсz, не бlговоли1тъ дш7A моS въ нeмъ: првdникъ же (м0й) t вёры жи1въ бyдетъ.
5
Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена.
5
През0рливый же и3 њби1дливый мyжъ и3 величaвый ничес0же скончaетъ: и4же разшири2 ѓки ѓдъ дyшу свою2, и3 сeй ћкw смeрть ненасыщeнъ: и3 соберeтъ къ себЁ вс‰ kзhки и3 пріи1метъ къ себЁ вс‰ лю1ди.
6
Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, — чи надовго? — й обтяжує себе заставами!»
6
Не сі‰ ли вс‰ на него2 при1тчу пріи1мутъ и3 гадaніе въ п0вэсть є3гw2; и3 рекyтъ: г0ре ўмножaющему себЁ не с{щаz є3гw2, док0лэ; и3 њтzгчaющему ќзу свою2 тsжцэ.
7
Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
7
Ћкw внезaпу востaнутъ ўгрызaющіи є3го2, и3 њбодрsтсz навBтницы твои2, и3 бyдеши въ разграблeніе и5мъ.
8
Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
8
Понeже ты2 плэни1лъ є3си2 страны6 мнHги, плэнsтъ тS вси2 њстaвшіи лю1діе кр0ве рaди человёчи и3 нечeстіz земли2 и3 грaда и3 всёхъ живyщихъ на нeй.
9
Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя!
9
Г0ре лихои1мствующымъ лихои1мство ѕл0е д0му своемY, є4же ўчини1ти на высотЁ гнэздо2 своE, є4же и3ст0ргнути t руки2 ѕлhхъ.
10
Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї.
10
Ўмhслилъ є3си2 стыдёніе д0му своемY, скончaлъ є3си2 лю1ди мнHги, и3 согрэши2 душA твоS.
11
Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм:
11
ЗанE кaмень и3з8 стэны2 возопіeтъ, и3 хрyщь t дрeва возглаг0летъ сі‰:
12
«горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!»
12
u5, лю1тэ созидaющему грaдъ кровьми2 и3 ўготовлsющему грaдъ непрaвдами.
13
Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно?
13
Не сі‰ ли сyть t гDа вседержи1телz; и3 њскудёша лю1діе мн0зи nгнeмъ, и3 kзhцы мн0зи и3знемог0ша:
14
Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.
14
ћкw нап0лнитсz всS землS вёдэніz слaвы гDни, ћкоже водA мн0га въ м0ри покрhетъ |.
15
Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його!
15
Г0ре напаsющему п0друга своего2 развращeніемъ мyтнымъ, и3 ўпоzвaющему, ћкw да взирaетъ къ пещeрамъ и4хъ.
16
Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, — повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою.
16
Сhтость безчeстіz t слaвы и3спjй и3 ты2: сeрдце, поколeблисz и3 сотрzсни1сz: њбhде њ тебЁ чaша десни1цы гDни, и3 собрaсz безчeстіе на главY твою2.
17
Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
17
Занeже нечeстіе лівaново покрhетъ тS, и3 стрaсть ѕвэрeй престраши1тъ тS, кр0ве рaди человёчи и3 нечeстіz земли2 и3 грaда и3 всёхъ живyщихъ на нeй.
18
Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір?
18
Что2 п0льзуетъ и3звazное, ћкw и3зваsша є5; создaша сліsніе, мечтaніе л0жное, ћкw ўповA создaвый на создaніе своE, сотвори1ти кумjры нэмы6z.
19
Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає.
19
Ў, лю1тэ глаг0лющему ко дрeву: њбодри1сz, востaни: и3 кaменію: возвhсисz: и3 то2 є4сть мечтaніе, и3 сіE є4сть сковaніе злaта и3 сребрA, и3 всsкагw дyха нёсть въ нeмъ.
20
А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
20
ГDь же во хрaмэ с™ёмъ своeмъ: да ўбои1тсz t лицA є3гw2 всS землS.
Глава 3
1
Молитва Аввакума пророка, для співу.
1
Моли1тва ґввакyма прbр0ка съ пёснію. ГDи, ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz:
2
Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
2
гDи, разумёхъ дэлA тво‰ и3 ўжас0хсz: посредЁ двою2 живHтну познaнъ бyдеши: внегдA прибли1житисz лётwмъ, познaешисz: внегдA пріити2 врeмени, kви1шисz: внегдA смути1тисz души2 моeй во гнёвэ, млcть (твою2) помzнeши.
3
Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
3
БGъ t ю4га пріи1детъ, и3 с™hй и3з8 горы2 приwсэнeнныz чaщи: покры2 небесA добродётель є3гw2, и3 хвалeніz є3гw2 и3сп0лнь землS.
4
Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
4
И# сіsніе є3гw2 ћкw свётъ бyдетъ: р0зи въ рукaхъ є3гw2, и3 положи2 люб0вь держaвну крёпости своеS.
5
Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер.
5
Пред8 лицeмъ є3гw2 пред8и1детъ сл0во, и3 и3зhдетъ на п0ле при ногY є3гw2.
6
Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
6
СтA, и3 подви1жесz землS: призрЁ, и3 растazша kзhцы: стрhшасz г0ры нyждею, и3 растazша х0лми вёчніи, шє1ствіz вёчнаz є3гw2,
7
Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
7
за трyдъ ви1дэша селє1ніz є3fіHпскаz, ўбоsтсz и3 кр0вы земли2 мадіaмскіz.
8
Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
8
Е#дA въ рэкaхъ прогнёваешисz, гDи; є3дA въ рэкaхъ ћрость твоS; и3ли2 въ м0ри ўстремлeніе твоE; ћкw всsдеши на к0ни тво‰, и3 kждeніе твоE спасeніе.
9
Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
9
Налzцaz налzчeши лyкъ тв0й на ски1птры, гlетъ гDь: рэкaми разсsдетсz землS.
10
Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
10
Ќзрzтъ тS и3 поболsтъ лю1діе, расточaz в0ды шeствіz є3гw2: дадE бeздна глaсъ св0й, высотA привидBніz сво‰:
11
сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
11
воздви1жесz с0лнце, и3 лунA стA въ чи1нэ своeмъ: во свётэ стрёлы тво‰ п0йдутъ, въ блистaніи м0лній nрyжій твои1хъ.
12
У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
12
Прещeніемъ ўмaлиши зeмлю и3 ћростію низложи1ши kзhки.
13
Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
13
И#зшeлъ є3си2 во спcніе людjй твои1хъ, спcти2 пом†занныz тво‰, вложи1лъ є3си2 во главы6 беззак0нныхъ смeрть, воздви1глъ є3си2 ќзы дaже до вhи въ конeцъ:
14
Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
14
разсёклъ є3си2 во и3зступлeніи главы6 си1льныхъ, сотрzсyтсz въ нeй: развeрзутъ ўзды6 сво‰ ћкw снэдazй ни1щій тaй.
15
Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
15
И# навeлъ є3си2 на м0ре к0ни тво‰, смущaющыz в0ды мнHги.
16
Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
16
Сохрани1хсz, и3 ўбоsсz сeрдце моE t глaса моли1твы ўстeнъ мои1хъ, и3 вни1де трeпетъ въ кHсти мо‰, и3 во мнЁ смzтeсz крёпость моS: почjю въ дeнь ск0рби моеS, да взhду въ лю1ди пришeлствіz моегw2.
17
Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, —
17
ЗанE см0ковь не плодопринесeтъ, и3 не бyдетъ р0да въ лозaхъ: солжeтъ дёло мaслинное, и3 полS не сотворsтъ ћди: њскудёша џвцы t пи1щи, и3 не бyдетъ волHвъ при ћслехъ.
18
але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
18
Ѓзъ же њ гDэ возрaдуюсz, возвеселю1сz њ бз7э сп7сэ моeмъ.
19
Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
19
ГDь бGъ м0й си1ла моS, и3 ўчини1тъ н0зэ мои2 на совершeніе, и3 на высHкаz возв0дитъ мS, є4же побэди1ти ми2 въ пёсни є3гw2.