Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,
1
(За? ™з7.) Тёмже, брaтіе с™†z, звaніz нбcнагw прич†стницы, разумёйте послaнника и3 с™и1телz и3сповёданіz нaшегw ї}са хrтA,
2
вірного Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його.
2
вёрна сyща сотв0ршему є3го2, ћкоже и3 мwmсeй во всeмъ домY є3гw2.
3
Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його,
3
Мн0жайшей бо слaвэ сeй пaче мwmсeа спод0бисz, є3ли1кw мн0жайшую чeсть и4мать пaче д0му сотвори1вый є3го2:
4
бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
4
всsкъ бо д0мъ созидaетсz t нёкоегw: ґ сотвори1вый всsчєскаz бGъ.
5
І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити;
5
(За? ™}.) И# мwmсeй ќбw вёренъ бЁ во всeмъ домY є3гw2, ћкоже слугA, во свидётелство глаг0латисz и3мёвшымъ:
6
а Христос, — як Син у домі Його; а дім Його — ми, якщо тільки сміливість і надію, якою хвалимося, твердо збережемо до кінця.
6
хrт0съ же ћкоже сн7ъ въ домY своeмъ: є3гHже д0мъ мы2 є3смы2, ѓще дерзновeніе и3 похвалY ўповaніz дaже до концA и3звёстно ўдержи1мъ.
7
Тому, як говорить Дух Святий: «Нині, коли почуєте голос Його,
7
Тёмже, ћкоже гlетъ д¦ъ с™hй, днeсь, ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите,
8
не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, у день спокуси в пустелі,
8
не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ прогнёваніи, во дни2 и3скушeніz въ пустhни,
9
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене і бачили діла Мої сорок років.
9
и3дёже и3скуси1ша мS nтцы2 вaши, и3скуси1ша мS и3 ви1дэша дэлA мо‰ четhредесzть лётъ.
10
Тому Я розгнівався на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, не пізнали вони шляхів Моїх;
10
Сегw2 рaди негодовaхъ р0да тогw2 и3 рёхъ: пrнw заблуждaютъ сeрдцемъ, тjи же не познaша путjй мои1хъ:
11
тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого».
11
ћкw клsхсz во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й.
12
Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога Живого.
12
(За? ™f7.) Блюди1те, брaтіе, да не когдA бyдетъ въ нёкоемъ t вaсъ сeрдце лукaво, (и3сп0лнено) невёріz, во є4же tступи1ти t бGа жи1ва.
13
Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом.
13
Но ўтэшaйте себE на всsкъ дeнь д0ндеже днeсь нарицaетсz, да не њжесточи1тсz нёкто t вaсъ лeстію грэх0вною:
14
Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,
14
прич†стницы бо бhхомъ хrтY, ѓще т0чію начaтокъ состaва дaже до концA и3звёстенъ ўдержи1мъ:
15
доки говориться: «Нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань!»
15
внегдA гlетъ: днeсь, ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите, не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкоже въ прогнёваніи.
16
Бо деякі з тих, які чули, почали нарікати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
16
Нёцыи бо слhшавше прогнёваша, но не вси2 и3зшeдшіи и3з8 є3гЂпта съ мwmсeомъ.
17
Hа кого ж гнівався Він сорок років? Чи не на тих, які згрішили, чиї кістки лягли в пустелі?
17
К0ихъ же негодовA четhредесzть лётъ; Не согрэши1вшихъ ли, и4хже кHсти пад0ша въ пустhни;
18
Кому ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися?
18
КотHрымъ же клsлсz не вни1ти въ пок0ище є3гw2; Ћвэ, ћкw проти1вльшымсz.
19
Отже, бачимо, що вони не могли ввійти через невіру.
19
И# ви1димъ, ћкw не возмог0ша вни1ти за невёрствіе.