¹

Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до довершеностi; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і віри в Бога,

¹

Тёмже њстaвльше начaла хrт0ва сл0во, на совершeніе да ведeмсz, не пaки њсновaніе покаsніz полагaюще t мeртвыхъ дёлъ, и3 вёры въ бGа,

²

вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.

²

кRщeній ўчeніz, возложeніz же рyкъ, воскrніz же мeртвыхъ и3 судA вёчнагw.

³

І це зробимо, якщо Бог дозволить.

³

И# сіE сотвори1мъ, ѓще бGъ повели1тъ.

⁴

Бо неможливо — тих‚ що один раз просвітилися‚ і прийняли дар небесний‚ і стали причасниками Духа Святого,

⁴

Невозм0жно бо просвэщeнныхъ є3ди1ною и3 вкуси1вшихъ дaра нбcнагw, и3 причaстникwвъ бhвшихъ д¦а с™aгw,

⁵

і скуштували доброго слова Божого, і сили майбутнього віку,

⁵

и3 д0брагw вкуси1вшихъ б9іz гlг0ла и3 си1лы грzдyщагw вёка,

⁶

і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.

⁶

и3 tпaдшихъ, пaки њбновлsти въ покаsніе, втор0е распинaющихъ сн7а б9іz себЁ и3 њбличaющихъ.

⁷

Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога;

⁷

Землs бо пи1вшаz сходsщій на ню2 мн0жицею д0ждь и3 раждaющаz бы6ліz дHбраz w4нымъ, и4миже и3 дёлаема бывaетъ, пріeмлетъ блгcвeніе t бGа:

⁸

а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого — спалення.

⁸

ґ и3зносsщаz тє1рніz и3 волчeцъ непотрeбна є4сть и3 клsтвы бли1з8, є3sже кончи1на въ пожжeніе.

⁹

Втім, щодо вас, улюблені, ми сподіваємося, що ви у кращому стані і дотримуєтеся спасіння, хоча й говоримо так.

⁹

(За? ™G‹.) Надёемсz же њ вaсъ, возлю1бленніи, лyчшихъ и3 придержaщихсz спcніz, ѓще и3 тaкw глаг0лемъ.

¹⁰

Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любови, яку ви виявили в ім’я Його, послуживши і служачи святим.

¹⁰

Не њби1дливъ бо бGъ, забhти дёла вaшегw и3 трудA любвE, ю4же показaсте во и4мz є3гw2, послужи1вше с™ы6мъ и3 служaще.

¹¹

Бажаємо ж, щоб кожен із вас, для повної впевнености в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,

¹¹

Желaемъ же, да кjйждо вaсъ kвлsетъ т0жде тщaніе ко и3звэщeнію ўповaніz дaже до концA,

¹²

щоб ви не розлінились, а наслідували тих, які вірою та довготерпінням успадковують обітниці.

¹²

да не лэни1ви бyдете, но подражaтелє наслёдствующихъ њбэтов†ніz вёрою и3 долготерпёніемъ.

¹³

Бог, даючи обітницю Авраамові, оскільки не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,

¹³

(За? ™д7‹.) Ґвраaму бо њбэтовaz бGъ, понeже ни є3ди1нэмъ и3мsше б0лшимъ клsтисz, клsтсz соб0ю,

¹⁴

кажучи: «Істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе».

¹⁴

гlz: вои1стинну блгcвS блгcвлю1 тz и3 ўмножaz ўмн0жу тS.

¹⁵

І так Авраам, завдяки довготерпінню, одержав обіцяне.

¹⁵

И# тaкw долготерпёвъ, получи2 њбэтовaніе.

¹⁶

Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.

¹⁶

Человёцы бо б0лшимъ кленyтсz, и3 всsкому и4хъ прекосл0вію кончи1на во и3звэщeніе клsтва (є4сть).

¹⁷

Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив клятву,

¹⁷

Въ нeмже ли1шше хотS бGъ показaти наслёдникwмъ њбэтовaніz непрел0жное совёта своегw2, ходaтайствова клsтвою:

¹⁸

щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,

¹⁸

да двэмA вeщьми непрел0жными, въ ни1хже невозм0жно солгaти бGу, крёпкое ўтэшeніе и4мамы прибёгшіи ћтисz за предлежaщее ўповaніе,

¹⁹

яка для душі є неначе якір безпечний і міцний і входить аж до середини за завісу,

¹⁹

є4же ѓки к0тву и4мамы души2, твeрду же и3 и3звёстну, и3 входsщую во внyтреннэйшее завёсы,

²⁰

куди предтечею за нас увійшов Ісус, зробившись Первосвящеником навік за чином Мелхиседековим.

²⁰

и3дёже п®тeча њ нaсъ вни1де ї}съ, по чи1ну мелхіседeкову первосщ7eнникъ бhвъ во вёки.