¹

Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.

¹

Сло'во гн~е е^же бысть къ і^ѓ^сїи верїинђ въ дн~и ѓ^ѕїины, і^ и^ѓ^а^џа'мля, и^ а^ха'зовы, і^ и^е^ꙁекїины цр~еи і^ё'динᲆ, и^ въ дн~и і^е^ровоа'мля сн~а і^ѓ^асова цря і^и^л~ева”

²

Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа.

²

Нача'токъ словA гн~я къ і^ѓ^сїи” и^ рече г~ь кᲆ і^ѓ^сїи, и^ди`, пои^ми себњ женђ` блђженїя, и^ роди ча'да блђже'нїя. поне'же блђдя'щи съблђ'дитъ земля` эT г~а”

³

І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина.

³

і^ и^де і^ поя` гомо'рь дщер# давидаи%млю. и^ зача` и^ роди е^мђ сн~ъ”

⁴

І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого,

⁴

и^ рече г~ь к немђ, проꙁови и^мя е^мђ і^е^зра'ель” зане е^ще` ма'ло, да и^ м#щђ крови і^е^зрае^левы в# домђ і^и^ё`, и^ покою` црsтво до'мђ і^и^л~ева”

⁵

і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель.

⁵

и^ бђдетъ в то'и дн~ь съкрђшђ лђкъ і^и^л~евъ на поля'нњ і^е^зрае^левњ.

⁶

І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама^*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм.

⁶

и^ зачаvши и^ роди дще'ре. и^ рече е^мђ г~ь, проꙁови и^мя е'й непомилова'на. зане не приложђ к#семђ` помилова'ти до'мђ і^и^л~ева, н^о съпроти'въ сᲆпроти'влюся и^мᲆ”

⁷

А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками.

⁷

Сн~ы же і^ё'дины поми'лђю, и^ сп~сђ я& ѓ^ г~и бѕ~њ и^хъ. и^ не сп~сђ и^хъ лђкомъ, н^и мечемъ, н^и бра'нїю, н^и ко'ньми, н^и кон#ники.

⁸

І, вигодувавши грудьми Непомилувану, вона зачала, і народила сина.

⁸

и^ эTдо'и непоми'лован#нђю. и^ ꙁача'вши па'ки и^ роди сн~ъ”

⁹

І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі^*, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом].

⁹

и^ рече г~ь, проꙁови и^мя е^мђ не лю'дїе мои`. зане в^ы не лю'дїе мои`, и^ а'з# нњсмь б~ъ ва'шъ”

¹⁰

Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: «ви не Мій народ», будуть говорити їм: «ви сини Бога живого».

¹⁰

И$ бђдетъ число` сн~овъ і^и^л~евъ а^ки пњсокъ мор#скїи, и^же не и^ꙁмњри'тся н^и и^с#чтется. И$ бђдетъ въ мњстᲇ на не'мже речеся и^мъ не лю'дїе мои` в^ы, са'ми т^ђ прозоветеся сн~ове б~а жива'го”

¹¹

І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселення; бо великий день Ізрееля!

¹¹

И$ съберђтся сн~ве і^ё'дины, и^ сн~ове і^ил~евы въкђпь, и^ поста'вятъ себњ` вла'сть е^ді'нђ, і^ и^зыидђтъ эT ꙁемля`, ја%ко вели'къ дн~ь і^и^л~евъ”