¹

Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.

¹

Єнегда` и^сцњлю і^и^л~я, и^ эTкры'ется непра'вда е^фрњмова, и^ ꙁло'ба самарїиска ја%ко въꙁлюби'ша л#жђ. и^ та'ть к немђ вни'детъ, и^ съвлача и& раꙁбо'иникъ. на пђти е^мђ

²

Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм.

²

ја%коже вкђпњ спою'тъ, ја%ко пою'щи въ срDцы свое^мъ вс^я ꙁло'бы и^хъ помянђ'хъ. нн~њ ѓ^быидо'ша мя ра'ꙁвњтї и^хъ, проти'вђ лицђ м^и бы'ша”

³

Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.

³

Зло'бами свои^ми въꙁвесели'ша цр~я, и^ л#жа'ми свои^ми кн~ѕя”

⁴

Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне.

⁴

вс^и любодњ'юще ја%ко пе'щь жего'ма на пече'нїе, и^ждеже'тъ я& эT пла'мене. эT примеше'нїя ма'сти, дон#деже въмњси'тся т^о вс^е.

⁵

«День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.

⁵

въ дн~и цр~ь вашиX, нача'ша кн~ѕи ја^ри'тися эT вина`. простро'ша рђ'ки своя съ расыпа'тели.

⁶

Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.

⁶

ꙁане раꙁгорњшася ја%ко пе'щь срDца и^хᲆ внегда` пресњда'ютъ и^мъ. вс^ю нощ# сна` е^фрњ'мъ насыти'ся, ꙁаё%тра бы'сть и^ раꙁгорњся ја%ко ѓ%гнь пла'мене.

⁷

Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене.

⁷

вс^и съгрњшася ја%ко пе'щь жего'ма, и^ ѓ'гнь и^ꙁ#ја%сть сђдїя и^хъ. вс^и цр~и и^хъ падоша, и^ не бњ` в ни'хъ моляися къ мнњ`”

⁸

Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб.

⁸

Є$фре'мъ вᲆ людеX самъ смњша'шеся. е^фрњ'мъ бы'сть погребенъ ѓ^прњснокъ не ѓ^бращаеM.

⁹

Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.

⁹

иZјадо'ша чюжDїи крњ'пость е^го, сеи же не раꙁђмњ. н^о и^ сњди'ны ја^ви'шася на немъ, ѓ%н# же не поꙁна`”

¹⁰

І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його.

¹⁰

И$ смири'тся ё^кори'ꙁна і^и^л~ева в# лице е^мђ, и^ не въꙁврати'шася кᲆ г~ђ б~ђ свое^мђ, и^ не въꙁыска'ша е^го ѓ^ всемъ се'мъ”

¹¹

І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію.

¹¹

и^ бња'ше е^фрњмᲆ ја%ко го'лђбъ не и^мы'и срDца. е^гљ=птїа моли'ша въ а^сљ=рїа и^до'ша.

¹²

Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.

¹²

ја%коже бо и^дђтъ възложђ на' ня мре'жђ свою. ја^ко пти'ца нбsныа свергђ я&. накажђ я& въ слђхъ скор#бњ'нїя и^хъ”

¹³

Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене.

¹³

Го'ре и^мъ, ја%ко эTскочи'ша эT мене. грњшни сђть, ја%ко нечествова'ша къ мнњ. а^ а'ꙁъ я& и^зба'вихъ, сїи же согл~аша до мене л#жђ.

¹⁴

І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються.

¹⁴

и не въꙁᲆпи'ша къ мнњ срDца иX, н^о пла'кахђся ѓ^ лжи и^х#. ѓ^ пшени'цђ и^ ѓ^ вино сᲇча'хђся.

¹⁵

Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.

¹⁵

накажTђся мно'ю. а^з# же ё^крњпихъ мы'шцђ и^хъ, и^ къ мнњ помы'слиша ѕл^њ.

¹⁶

Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.

¹⁶

съврати'шася ни въчтоже, бы'ша ја%ко лђ'къ напря'женъ” Падђтся кн~ѕи и^хъ мечемъ, ненакаꙁа'нїа дњ'ла ја^ꙁы'ка и^хъ. с^и зло'ба и^хъ въ ꙁемли` е^гљ=пеTстњи”