Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
1
Є҆гда̀ и҆зцѣлю̀ і҆и҃лѧ, и҆ ѿкры́етсѧ непра́вда є҆фре́мова и҆ ѕло́ба самарі́йска, ꙗ҆́кѡ содѣ́лаша лжꙋ̀: и҆ та́ть къ немꙋ̀ вни́детъ, совлача́ѧй разбо́йникъ на пꙋтѝ є҆гѡ̀:
2
Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм.
2
ꙗ҆́кѡ да воспою́тъ вкꙋ́пѣ, а҆́ки пою́щїи се́рдцемъ свои́мъ. Всѧ̑ ѕлѡ́бы и҆́хъ помѧнꙋ́хъ: нн҃ѣ ѡ҆быдо́ша и҆̀хъ совѣ́ти и҆́хъ, проти́вꙋ лицꙋ̀ мѝ бы́ша.
3
Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.
3
Ѕло́бами свои́ми возвесели́ша царѧ̀ и҆ лжа́ми свои́ми кнѧзе́й.
4
Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне.
4
Всѝ любодѣ́ющїи, ꙗ҆́кѡ пе́щь жего́ма на пече́нїе сожже́нїѧ ѿ пла́мене, ѿ примѣше́нїѧ тꙋ́ка, до́ндеже вски́снетъ то̀ всѐ.
5
«День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.
5
Во дни̑ царе́й ва́шихъ нача́ша кнѧ̑зи ꙗ҆ри́тисѧ ѿ вїна̀, простро́ша рꙋ́ки своѧ̑ съ гꙋби́тельми:
6
Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.
6
занѐ разгорѣ́шасѧ ꙗ҆́кѡ пе́щь сердца̀ и҆́хъ, внегда̀ оу҆стремлѧ́тисѧ и҆̀мъ: всю̀ но́щь сна̀ є҆фре́мъ насы́тисѧ, заꙋ́тра бы́сть, и҆ разгорѣ́сѧ ꙗ҆́кѡ пла́мень ѻ҆́гненный.
7
Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене.
7
Всѝ согрѣ́ѧшасѧ, ꙗ҆́кѡ пе́щь жего́ма, и҆ ѻ҆́гнь поѧдѐ сꙋді́й и҆́хъ: всѝ ца́рїе и҆́хъ падо́ша, не бѣ̀ въ ни́хъ молѧ́йсѧ ко мнѣ̀.
8
Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб.
8
Є҆фре́мъ въ лю́дехъ свои́хъ са́мъ смѣсѧ́шесѧ, є҆фре́мъ бы́сть ѡ҆прѣсно́къ неѡбраща́емь.
9
Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.
9
И҆ снѣдо́ша чꙋжді́и крѣ́пость є҆гѡ̀, се́й же не разꙋмѣ̀: и҆ сѣди̑ны ꙗ҆ви́шасѧ на не́мъ, ѻ҆́нъ же не позна̀.
10
І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його.
10
И҆ смири́тсѧ оу҆кори́зна і҆и҃лева въ лицѐ є҆мꙋ̀: и҆ не возврати́шасѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆ не взыска́ша є҆гѡ̀ во всѣ́хъ си́хъ.
11
І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію.
11
И҆ бѧ́ше є҆фре́мъ ꙗ҆́кѡ го́лꙋбь безꙋ́мный, не и҆мы́й се́рдца: є҆гѵ́пта молѧ́ше, и҆ во а҆ссѷрі́аны ѿидо́ша.
12
Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
12
Ꙗ҆́коже и҆́дꙋтъ, возложꙋ̀ на нѧ̀ мре́жꙋ мою̀, ꙗ҆́коже пти̑цы небє́сныѧ све́ргꙋ ѧ҆̀, накажꙋ̀ ѧ҆̀ въ слꙋ́хъ скорбѣ́нїѧ и҆́хъ.
13
Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене.
13
Го́ре и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ ѿскочи́ша ѿ менє̀: боѧзли́ви сꙋ́ть, ꙗ҆́кѡ нече́ствоваша ко мнѣ̀: а҆́зъ же и҆зба́вихъ ѧ҆̀, сі́и же возглаго́лаша на мѧ̀ лжꙋ̀.
14
І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються.
14
И҆ не возопи́ша ко мнѣ̀ сердца̀ и҆́хъ, но пла́кахꙋсѧ на ло́жахъ свои́хъ: ѡ҆ пшени́цѣ и҆ вїнѣ̀ сѣча́хꙋсѧ.
15
Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.
15
Нака́жꙋтсѧ мно́ю, а҆́зъ же оу҆крѣпи́хъ мы́шцꙋ и҆́хъ, и҆ на мѧ̀ помы́слиша ѕла̑ѧ.
16
Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.
16
Соврати́шасѧ ни во что́же, бы́ша ꙗ҆́кѡ лꙋ́къ напрѧже́нъ: падꙋ́тсѧ кнѧ̑зи и҆́хъ мече́мъ ра́ди ненаказа́нїѧ ꙗ҆зы́ка своегѡ̀. Сїѐ рꙋга́нїе и҆́хъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.