¹

Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону;

¹

пђщђ а^ки гаD на' ꙁемлю” Єда` камы'къ пђстъ е^сть гора` сїѓ'ня.

²

бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських.

²

бђ'деши б^о а^ки пти'ца въсперђщи птиu. эTја^ть дщ^и моа'вля прохоd а^рно'ни боле совњщава'ите.

³

«Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають.

³

сътворя'ите кро'вᲆ желя' е^я` прsно въ плаDнђю тмђ` пробњгнђтъ, ё^жAснђшася. е^да` и^спе'рва

⁴

Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі.

⁴

ѓ^бита'ютъ тебњ` ё^бњ'ꙁи моавли бђ'дђтъ вᲆ покрове'нїе вам#, эT лица` прогоня'ща ја%ко эTја%ся по'мощь твоя`. и^ кня'ѕь погиба'етъ попира'яи на ꙁемли`.

⁵

Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя».

⁵

і^ и^спра'вится съ ми'лостїю прsтлъ, и^ ся'детъ на не'мъ съ и^стинною въ хра'мњ двд~вњ сђдя` и^ възыска'я сDђ, и^ подвижа пра'вдою”

⁶

«Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його».

⁶

Слы'шахомъ ё^кори'знђ моа'влю, ё^коре'нъ бы'сть ѕњ'ло. преꙁо'рь эTвръже, не та'ко воlхвова'нїе твое не та'ко.

⁷

Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кирхарешета: вони зовсім зруйновані.

⁷

въспла'чеTся моа'въ, въ моа'витьстњи б^о вси` воспла'чюTся живђщи. и%мже въсхотњ поё^чи'ши, и^ не ё^срамля'ешися.

⁸

Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море.

⁸

дњти е^сево'ня, пожелњ'ютъ винограD севама'нь. пожира'ющеи сратны`, попорете` виногра'ды е^го до наа^ꙁира не съвокђпи'теся. попла'ваите пђсты'ню, пђщенїи ѓ^ста'ша прои^до'шA пђсты'ню.

⁹

Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости.

⁹

сего ради въспла'чюTся, ја%ко пла'чь наꙁи'ревъ виногра'дъ севама'нь. дђ'бїе ти посече е^сево'нь, и^ е^леа'ли. ја%ко на жа'твђ твою` и^ на и^манїе винђ` поперђ е&, и^ вс^е падеTся”

¹⁰

Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість.

¹⁰

и^ въꙁдви'гнется ра'дость и^ весе'лїе эT виногра'да и^хъ, и^ въ виногра'дехъ твои^хъ не въꙁра'дђюTся. и^ не и^ꙁгнетђтъ вина` въ тњсцњх#, преста'ло б^о е^сть”

¹¹

Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом.

¹¹

Сего ради чре'во мое` на моа^ва а^ки гђ'сли въꙁ#гласитъ, и^ ё^тро'ба моа` а^ки граD и^же понови`.

¹²

Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.

¹²

и^ бђдетъ ја%ко срамля'тися тебњ, ја%ко трђ'дися моа'въ ѓ^ требницњхъ. и^ вни'детъ въ сотворе'нныя рђка'ма еа` ја%ко помоли'тися, и^ не возмо'жетъ и^ꙁба'вити е^го”

¹³

Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна.

¹³

Се сло'во е^же гл~а г~ь на моа'ва. е^гда же гл~а

¹⁴

Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.

¹⁴

и^ н~нњ гл~ю. въ тре'хъ лњтеX лњтъ нае%мника, похђ'лится слава моа'вля въ все'мъ бога'тьствњ мно'ѕњ. и^ ѓ^ста'виTся ё^мненъ и^ безъ че'сти”