¹

Пророцтво про Дамаск. — Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн.

¹

Сл0во, є4же на дамaскъ. СE, дамaскъ в0зметсz t градHвъ бyдетъ въ падeніе.

²

Міста ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх.

²

Њстaвленъ въ вёкъ, въ л0же стадaмъ и3 въ пок0й, и3 не бyдетъ tгонszй.

³

Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, — говорить Господь Саваоф.

³

И# ксемY не бyдетъ ўкрэплeнъ, є4же вбёгнути тaмw є3фрeму: и3 ксемY не бyдетъ цaрство въ дамaсцэ, и3 њстaнокъ сЂрzнъ поги1бнетъ: нёси бо ты2 лyчшій t сынHвъ ї}левыхъ и3 слaвы и4хъ: сі‰ гlетъ гDь саваHfъ.

⁴

І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим.

⁴

Бyдетъ въ т0й дeнь помрачeніе слaвы їaкwвли, и3 т{чнаz слaвы є3гw2 потрzсyтсz.

⁵

Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській.

⁵

И# бyдетъ, ћкоже ѓще кто2 собирaетъ жaтву стоsщую, и3 сёмz клaсwвъ пожинaетъ: и3 бyдетъ, ћкоже ѓще кто2 собирaетъ клaсы въ дeбри твeрдэ.

⁶

І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів.

⁶

И# њстaнетсz въ нeй стeбліе, и3ли2 ѓки зeрна м†слична двЁ и3ли2 три2 на версЁ выс0цэ, и3ли2 четhре и3ли2 пsть на вётвіи є3S њстaнутъ: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ.

⁷

У той день зверне людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого;

⁷

Въ т0й дeнь ўповaz бyдетъ человёкъ на сотв0ршаго и5, и3 џчи є3гw2 ко с™0му ї}леву воззрsтъ,

⁸

і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала.

⁸

и3 не бyдутъ ўповaюще на трє1бища, нижE на дэлA рyкъ свои1хъ, ±же сотвори1ша пeрсты и4хъ, и3 не бyдутъ смотри1ти на дубр†вы, нижE на мeрзwсти и4хъ.

⁹

У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо.

⁹

Въ т0й дeнь бyдутъ грaди твои2 њстaвлени, ћкоже њстaвиша ґморрeє и3 є3veє t лицA сынHвъ ї}левыхъ: и3 бyдутъ пyсти,

¹⁰

Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив живці від чужої лози.

¹⁰

занE њстaвилъ є3си2 бGа сп7са твоего2 и3 гDа пом0щника твоего2 не помzнyлъ є3си2: сегw2 рaди насади1ши сaдъ невёренъ и3 сёмz невёрно.

¹¹

У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорстока.

¹¹

Въ џньже бо дeнь ѓще насади1ши, прельсти1шисz: ґ є4же ѓще заyтра посёеши, то2 процвэтeтъ на жaтву, во џньже дeнь наслёдиши, и3 ѓки nтeцъ человёчь наслёдіе дaси сынHмъ твои6мъ.

¹²

На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить море. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води.

¹²

Q, лю1тэ мн0жеству kзhкwвъ мн0гихъ! ѓки м0ре волнyющеесz, тaкw смzтeтесz, и3 хребeтъ kзhкwвъ мн0гихъ ћкw водA возшуми1тъ:

¹³

Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору.

¹³

ѓки водA мн0га kзhцы мн0зи, ѓки (шyмъ) воды2 мн0гіz нyждею носи1мыz: и3 tвeржетъ є3го2 и3 далeче поженeтъ є3го2, ѓки прaхъ плeвный вёющихъ проти1ву вётра, и3 ћкw прaхъ колeсный бyрz возносsщаz.

¹⁴

Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.

¹⁴

Къ вeчеру, и3 бyдетъ плaчь: прeжде заyтріz, и3 не бyдетъ: сіS чaсть плэни1вшихъ ны2, и3 жрeбій наслёдившихъ нaсъ.