¹

Пророцтво про пустелю приморську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної.

¹

Виденїе пђстыня” ЈАко бђ'ря сквозњ пђсты'ню про'идетъ, эT пђ'сты и^сходя'щи земли`.

²

Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець.

²

стра'шно видњ'нїе и^ жестоко повњдася мн^њ. ё^каря'яи ё^каряеT, и^ беꙁакоnная дњяи беꙁако'ниT на' мя е^ламите, и^ послы` прьстїи на мя и^дђтъ. нн~њ въздохнђ, и^ ё^тњшђся сам#.

³

Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу.

³

сего дњля наплънишася чресла моя раслабленїя, и^ болњзни прїяша м^я а^ки ражда'ю^щђю. смято'хся ја%ко не слы'шати пот#ща'хся а^ки не ви'дњти.

⁴

Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене.

⁴

срDце мое мяте'тся, і^ беꙁако'нїе погрђжа'е^тъ м^я. дш~а моя въ сᲄра'сᲇ стоиT.

⁵

Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!»

⁵

Оу^гото'ви трапе'ꙁђ, ја^ди'те и^ пїите въста'вше княѕи ё^готовите щи'ты.

⁶

Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить.

⁶

ја%ко та'ко рече г~ь къ мнњ. шеD ё^ста'ви себњ стражбђ`, и^ е^гоже а^ще ё'зриши и^ въꙁвњсти`.

⁷

І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, —

⁷

и^ ё^зрXњ снђзника дв^а, е^ді'нъ на ѓ^сля'ти, а^ дрђгїи на вельблюдњ. послђшати послђшанїя мно'га,

⁸

і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі:

⁸

и^ приꙁови` ё'рїю на стражбђ гн~ю, и^ рцы`. ста'ни весь дн~ь, ста'ни всю но'щь ё^ по'лчища.

⁹

і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.

⁹

и^ с^е самъ грядетъ снђꙁнь мђжъ, и^ эTвњща'въ рече. падеся паде'ся вављ=ло'нъ, и^ вс^и кђми'ры е^го и^ вси` творенїи рђка'ми съкрђши'шася на зеMли

¹⁰

О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.

¹⁰

Послђшаите ѓ^ста'нки, и^ ѓ^болезненїи послђшаите. е^же слы'шахъ эT г~а саваѓ'џа. б~ъ і^и^л~евъ, възвњсти` намъ”

¹¹

Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі?

¹¹

Видњ'нїе на и^дђме'я” Къ мнњ` зоветъ эT сељ'ра. снабди'те забра'ла,

¹²

Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.

¹²

снабжђ` заё'тра и^ но'щїю. а^ще и%щеши т^о и^щи`, и^ ко мнњ` прїиди`”

¹³

Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!

¹³

Въ дђбра'вњ вечеръ прележиши, и^л^и на пђти` деда'нове

¹⁴

Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать,

¹⁴

Въ срњте'нїе жа'ждђщемђ во'дђ принесите, живђщїи въ странњ` џема'новњ. съ хлњбы срњта'ите бњжа'щая мно'жества ради ё^бїеныхъ,

¹⁵

бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.

¹⁵

и мно'жества ради прельщеныхъ, и^ мно'жества дњля мечнаго, и^ мно'жества дњля стрњле'цъ протяже'ныхъ, и^ мно'жества дњля падшиX на сњ'чи”

¹⁶

Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне,

¹⁶

ЈА/ко сице рече г~ь къ мнњ. е^ще въ е^ді'номъ лњте, ја%коже в лњте нае^мника. ѓ^скђдњ'етъ сла'ва сн~овъ кљ=да'рь,

¹⁷

і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.

¹⁷

и^ ѓ^ста'нцы стрlњцеv си'лныхъ сн~овъ кљ=дарь ё^ме'ншени бђдђтъ. ја%ко г~ь гл~а, б~ъ і^и^л~евъ”