Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
1
Въ т0й дeнь воспою1тъ пёснь сію2 въ земли2 їудeйстэй, глаг0люще: сE, грaдъ крёпокъ, и3 спасeніе нaмъ положи1тъ стёну и3 њграждeніе.
2
Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
2
Tвeрзите вратA, да вни1дутъ лю1діе хранsщіи прaвду и3 хранsщіи и4стину,
3
Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
3
пріeмлющіи и4стину и3 хранsщіи ми1ръ.
4
Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
4
Ћкw на тS надёzніемъ надёzшасz, гDи, во вёкъ, б9е вели1кій, вёчный,
5
Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
5
и4же смири1въ низвeлъ є3си2 живyщыz въ выс0кихъ: грaды крBпкіz разори1ши и3 њбни1зиши | дaже до земли2.
6
Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
6
И# поперyтъ | н0ги кр0ткихъ и3 смирeнныхъ.
7
Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
7
Пyть бlгочести1выхъ прaвъ бhсть, и3 приугот0ванъ пyть бlгочести1выхъ.
8
І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
8
Пyть бо гDень сyдъ: ўповaхомъ на и4мz твоE и3 пaмzть, є3sже желaетъ душA нaша.
9
Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
9
T н0щи ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ, б9е, занE свётъ повелBніz тво‰ на земли2: прaвдэ научи1тесz, живyщіи на земли2.
10
Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
10
Престa бо нечести1вый: всsкъ, и4же не научи1тсz прaвдэ на земли2, и4стины не сотвори1тъ: да в0зметсz нечести1вый, да не ви1дитъ слaвы гDни.
11
Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
11
ГDи, высокA твоS мhшца, и3 не вёдэша, разумёвше же постыдsтсz: рeвность пріи1метъ лю1ди ненак†занныz, и3 нн7э џгнь супостaты поsстъ.
12
Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
12
ГDи б9е нaшъ, ми1ръ дaждь нaмъ, вс‰ бо воздaлъ є3си2 нaмъ.
13
Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
13
ГDи б9е нaшъ, стzжи1 ны: гDи, рaзвэ тебє2 и3н0гw не вёмы: и4мz твоE и3менyемъ.
14
Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
14
Мeртвіи же животA не и4мутъ ви1дэти, нижE врaчеве воскресsтъ: сегw2 рaди навeлъ є3си2 и3 погуби1лъ є3си2, и3 взsлъ є3си2 всsкъ мyжескъ п0лъ и4хъ.
15
Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі.
15
Приложи2 и5мъ ѕл†, гDи, приложи2 ѕл† сл†внымъ земли2.
16
Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його.
16
ГDи, въ ск0рби помzнyхомъ тS, въ ск0рби мaлэ наказaніе твоE нaмъ.
17
Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи.
17
И# ћкw болsщаz приближaетсz роди1ти и3 въ болёзни своeй воскричA, тaкw бhхомъ возлю1бленному твоемY.
18
Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
18
Стрaха рaди твоегw2, гDи, во чрeвэ пріsхомъ и3 поболёхомъ, и3 роди1хомъ дyхъ спcніz твоегw2, є3г0же сотвори1хомъ на земли2: не падeмсz, но падyтсz вси2 живyщіи на земли2.
19
Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців.
19
Воскрeснутъ мeртвіи и3 востaнутъ и5же во гробёхъ, и3 возрaдуютсz и5же на земли2: росa бо, ћже t тебє2, и3сцэлeніе и5мъ є4сть, землs же нечести1выхъ падeтъ.
20
Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів;
20
И#ди1те, лю1діе мои2, вни1дите во хрaмину вaшу, затвори1те двє1ри сво‰, ўкрhйтесz мaлw є3ли1кw є3ли1кw, д0ндеже мимои1детъ гнёвъ гDень.
21
бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.
21
Сe бо, гDь t с™aгw (мёста) нав0дитъ гнёвъ на живyщыz на земли2: и3 tкрhетъ землS кр0вь свою2 и3 не покрhетъ и3збіeныхъ.