Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
1
Въ то'и дн~ь въста'вятъ пњснь сїю на ꙁемли` і^ё'динᲇ гл~юще” Се граD тве'рдъ и^ сп~съ на'шъ” Съгради'тъ гра'дъ, и^ пригра'д#”
2
Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
2
эTврьзњте вра'та, да вни'дђтъ лю'дїе” Снабдњва'яи пра'вдђ, и^ снабдњва'яи и%стиннђ”
3
Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
3
ПоDе'мляй и%стиннђ и^ снабдњва'яй ми'рᲆ”
4
Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
4
ЈА/ко к тебњ надњя'хомся г~и въ вњкъ” Бг~ъ вели'кїи вњчныи”
5
Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
5
и^же смириv сведеT живђщая въ высо'киX” Гра'ды тверды разори'ши, и^ ѓ^бни'ꙁиши я& до земля`”
6
Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
6
И$ поперђтъ я& но'ги кроTкихъ и^ смире'нныхъ”
7
Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
7
Пђть бл~гочести'выхъ пра'въ бы'сть” И$ ё^творенъ пђть бл~гочести'выхъ”
8
І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
8
Пђть б^о гн~ь сђдъ” Оу^повахомъ къ и%мени твое^мђ” И$ къ па'мяти твое'и ю'же помышляеT дш~а на'ша”
9
Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
9
Эt но'щи ё'тренюеT дх~ъ мои к тебњ бж~е” Зане свњтъ повеле'нїя ᲄвоя` на ꙁемли`” Пра'вдњ наё^чи'теся живђщеи на ꙁемли`,
10
Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
10
помо'лче б^о нечести'выи” Не наё^чи'тся пра'вдњ на земли`” Истинны не сътво'риT. да ся во'ꙁметъ нечести'выи, да не ви'дитъ сла'вы гн~я”
11
Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
11
Ги~ высо'ка мы'шца твоя`, и^ не ё^вњдњша” Оу^вњдњвше же ё^срамя'тся” За'висть прїимеT лю'ди ненака'заны” И$ нн~њ ѓ'гнь сђпостаTныя поја%сть”
12
Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
12
Ги~ б~е нашᲆ ми'рᲆ даждь наM, вс^я б^о вᲆздаl е^си наM”
13
Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
13
Ги~ бж~е наj прїими` н^ы. г~и, раZвњ тебе и%наго не вњмы, и^мя твое наричемъ”
14
Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
14
Мр~твїи б^о живота` не и'мђть ви'дњти” И$ вра'чеве же не и'мђть въста'ти” Сего ради наведе` и^ погђби`, и^ взяT весь мђжескъ полъ и^хъ”
15
Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі.
15
Приложи` иM ѕла` г~и, приложи ѕла` сла'внымъ ꙁемли”
16
Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його.
16
Ги~ въ печа'ли помянђхоM т^я. въ печа'ли ма'ло накаꙁа'нїе твое намъ”
17
Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи.
17
ЈА/ко боля'щїя дњтищемъ приближается роди'ти, и^ ѓ^ бо'лњꙁни свое'и кричи'тъ” Та'ко быхомъ въꙁлю'бленномђ твее^мђ”
18
Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
18
Стра'ха ради твое^го г~и, въ чревњ прїяхомъ, и^ поболњ'хомъ и^ роди'хоM дх~ъ сп~сенїя твое^го, и^же сътвори` на ꙁемли`” Не паде'мся, н^о падTђся живђщїи на ꙁемли`”
19
Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців.
19
Въскр~снђтъ мр~твїи, и^ въста'нђтъ и^же въ гро'бњхъ. и^ възра'дђются и^же на ꙁемли” Роса` б^о ја%же эT тебе цњльба` и^мъ е^сть, земля' же нечестивыX паде'тъ”
20
Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів;
20
И$дњте лю'дїе мои` вни'дњте въ храмъ ва'шъ, заᲄвори'те две'ри своя. съкры'итеся ма'ло е^ли'ко е^ли'ко, дондеже мине'тъ гнњвъ гн~ь”
21
бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.
21
Се^ г~ь эT ст~ого мњсᲄа наво'дитъ гнњвъ на живђщая на ꙁемли`. и^ эTкры'етъ ꙁемля` кро'вь свою, и^ не покры'етъ и^ꙁбїеныхъ”