¹

У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське.

¹

Въ то́й де́нь наведе́тъ гдⷭ҇ь ме́чь ст҃ы́й и҆ вели́кїй и҆ крѣ́пкїй на дра́конта ѕмі́а бѣжа́ща, на дра́конта ѕмі́а лꙋка́ваго, и҆ оу҆бїе́тъ дра́конта сꙋ́щаго въ мо́ри.

²

У той день оспівайте його — улюблений виноградник:

²

Въ то́й де́нь вїногра́дъ до́брый, жела́нїе пѣ́ти над̾ ни́мъ:

³

Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього.

³

а҆́зъ гра́дъ крѣ́пкїй, гра́дъ вою́емый, всꙋ́е напою̀ є҆го̀: плѣне́нъ бо бꙋ́детъ но́щїю, въ де́нь же паде́тсѧ стѣна̀ є҆гѡ̀: нѣ́сть тогѡ̀, и҆́же не во́зметъ є҆гѡ̀.

⁴

Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім.

⁴

Кто́ мѧ приста́витъ стрещѝ сте́блїе на ни́вѣ; ра́ди вражды̀ сеѧ̀ ѿри́нꙋхъ и҆̀. Оу҆̀бо сегѡ̀ ра́ди сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ всѧ̑, є҆ли̑ка совѣща̀.

⁵

Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною.

⁵

И҆ сгорѣ́хъ, возопїю́тъ живꙋ́щїи въ не́мъ: сотвори́мъ ми́ръ є҆мꙋ̀, сотвори́мъ ми́ръ,

⁶

У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна.

⁶

приходѧ̑щаѧ ча̑да і҆а̑кѡвлѧ: прозѧ́бнетъ и҆ процвѣте́тъ і҆и҃ль, и҆ напо́лнитсѧ вселе́ннаѧ плода̀ є҆гѡ̀.

⁷

Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його?

⁷

Є҆да̀ ꙗ҆́коже то́й поразѝ, и҆ са́мъ си́це оу҆ѧзви́тсѧ; и҆ ꙗ҆́коже са́мъ оу҆бѝ, та́кожде оу҆бїе́нъ бꙋ́детъ;

⁸

Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру.

⁸

Сварѧ́сѧ и҆ оу҆корѧ́ѧ ѿпꙋ́ститъ ѧ҆̀: не ты́ ли бы́лъ є҆сѝ помышлѧ́ѧ дꙋ́хомъ же́стокимъ, оу҆би́ти ѧ҆̀ дꙋ́хомъ ꙗ҆́рости;

⁹

І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця.

⁹

Сегѡ̀ ра́ди ѿи́метсѧ беззако́нїе і҆а́кѡвле, и҆ сїѐ є҆́сть блгⷭ҇ве́нїе є҆гѡ̀, є҆гда̀ ѿимꙋ̀ грѣ́хъ є҆гѡ̀, є҆гда̀ положа́тъ всѐ ка́менїе тре́бищъ сокрꙋше́но а҆́ки пра́хъ дро́бный: и҆ не пребꙋ́дꙋтъ древеса̀ и҆́хъ, и҆ кꙋмі́ры и҆́хъ бꙋ́дꙋтъ посѣ́чени, а҆́ки дꙋбра́ва дале́че.

¹⁰

Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його.

¹⁰

Ѡ҆бита́ющее ста́до ѿпꙋще́нно бꙋ́детъ, а҆́ки ста́до ѡ҆ста́вленое: и҆ бꙋ́детъ мно́го вре́мѧ въ па́жить, и҆ та́мѡ почі́ютъ стада̀.

¹¹

Коли гілки його засохнуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його.

¹¹

И҆ по вре́мени не бꙋ́детъ въ не́мъ всѧ́кагѡ ѕла́ка, зане́же и҆́зсхнетъ: жєны̀ грѧдꙋ́щыѧ съ позо́рища, прїиди́те: не сꙋ́ть бо лю́дїе и҆мꙋ́ще смы́сла, сегѡ̀ ра́ди не оу҆ще́дритъ сотвори́вый ѧ҆̀, нижѐ созда́вый и҆̀хъ поми́лꙋетъ.

¹²

Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного;

¹²

И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, загради́тъ гдⷭ҇ь ѡ҆ рове́нника рѣ́чнагѡ, да́же до рїнокорꙋ́ры [Є҆вр.: водоте́чи є҆гѵ́петскїѧ.] (гра́да): вы́ же собери́те сы́ны і҆и҃лєвы по є҆ди́номꙋ.

¹³

і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.

¹³

И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, вострꙋ́бѧтъ трꙋбо́ю вели́кою, и҆ прїи́дꙋтъ погꙋблѧ́емїи во странѣ̀ а҆ссѷрі́йстѣй и҆ погꙋблѧ́емїи во є҆гѵ́птѣ, и҆ покло́нѧтсѧ гдⷭ҇еви на горѣ̀ ст҃ѣ́й во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.