Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином!
1
Го́ре вѣнцу́ горды́ни, наи́мницы Єфре́мовы, цвѣ́тъ отпады́й от сла́вы, на версѣ́ горы́ ту́чныя пія́ніи безъ віна́.
2
Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю.
2
Се́, крѣпка́ и же́стока я́рость Госпо́дня, а́ки гра́дъ низпуща́ємый не имы́й кро́ва, наси́льно низпуща́ємый: я́коже воды́ мно́гоє мно́жество влеку́щеє страну́, земли́ сотвори́тъ поко́й рука́ма,
3
Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян.
3
и нога́ма попере́тся вѣне́цъ горды́ни, наи́мницы Єфре́мовы.
4
І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
4
И бу́детъ цвѣ́тъ отпады́й от наде́жды сла́вы на версѣ́ горы́ высо́кія, а́ки ра́нній пло́дъ смо́квинъ: ви́дѣвый єго́, пре́жде взя́тія въ ру́цѣ свои́, восхо́щетъ поглоти́ти єго́.
5
У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого,
5
Въ то́й де́нь бу́детъ Госпо́дь Савао́ѳъ вѣне́цъ наде́жди, сплете́ный сла́вою оста́вшымся лю́демъ.
6
і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт.
6
И оста́вятся ду́хомъ су́днымъ на су́дъ, и крѣ́пость возбраня́ющихъ погубля́ти.
7
Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються.
7
Сі́и бо віно́мъ су́ть прельще́ни: прельсти́шася Сіке́ры ра́ди, жре́цъ и проро́къ изступи́ша ума́ от Сіке́ры, поже́рты бы́ша віно́мъ, потрясо́шася от пія́нства Сіке́ры, прельсти́шася: сіє́ є́сть привидѣ́ніє.
8
Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. —
8
Прокля́тіє поя́стъ се́й совѣ́тъ, се́й бо совѣ́тъ ра́ди лихои́мства.
9
А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері?
9
Кому́ возвѣсти́хомъ зла́я и кому́ повѣ́дахомъ вѣ́сть? и́же отдоє́ніи [су́ть] от млека́, отто́рженніи от сосца́.
10
Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи».
10
Печа́ли на печа́ль ожида́й, наде́жды къ наде́жди, єще́ ма́ло, єще́ ма́ло,
11
За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.
11
я́ко ху́достію усте́нъ, язы́комъ ины́мъ возглаго́лютъ лю́демъ си́мъ, реку́ще и́мъ:
12
Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати.
12
се́й поко́й а́лчному и сіє́ сокруше́ніє, и не восхотѣ́ша слы́шати.
13
І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені.
13
И бу́детъ и́мъ сло́во Го́спода Бо́га, печа́ль къ печа́ли, наде́жда къ наде́жди, єще́ ма́ло, єще́ ма́ло, да и́дутъ и паду́тся вспя́ть и въ бѣду́ впаду́тъ, и сокруша́тся и плѣне́ни бу́дутъ.
14
Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.
14
Сего́ ра́ди услы́шите сло́во Госпо́дне, му́жіє озло́бленніи и кня́зи люді́й су́щихъ во Ієрусали́мѣ.
15
Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».
15
Я́ко реко́сте: сотвори́хомъ завѣ́тъ со а́домъ и со сме́ртію сложе́ніє: бу́ря носи́ма а́ще мимои́детъ, не пріи́детъ на на́съ: положи́хомъ лжу́ наде́жду на́шу и лже́ю покры́ємся.
16
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.
16
Сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ полага́ю во основа́ніє Сіо́ну ка́мень многоцѣ́ненъ, избра́нъ, краєуго́ленъ, че́стенъ, во основа́ніє єму́, и вѣ́руяй въ о́нь не постыди́тся:
17
І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування.
17
и положу́ су́дъ въ наде́жду, ми́лость же моя́ на мѣ́рилѣхъ, и упова́вшіи вотще́ на лжу́, я́ко не мине́тъ ва́съ бу́ря:
18
І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.
18
и не отъи́метъ от ва́съ завѣ́та сме́ртнаго, и наде́жда ва́ша, я́же ко а́ду, не пребу́детъ. Бу́ря иду́щая а́ще на́йдетъ, бу́дете є́й въ попра́ніє:
19
Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.
19
єгда́ мимои́детъ, во́зметъ ва́съ: я́ко по вся́ко у́тро преходи́ти бу́детъ въ де́нь, и въ нощи́ бу́детъ наде́жда зла́. Научи́теся слы́шати, утѣсня́єміи:
20
Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї.
20
не мо́жемъ ра́товати, са́ми же изнемога́ємъ, є́же собра́тися на́мъ.
21
Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
21
Я́коже гора́ на нечести́выхъ воста́нетъ Госпо́дь, и бу́детъ [я́коже] въ де́бри гавао́нстѣй, съ я́ростію сотвори́тъ дѣла́ своя́, го́рести дѣ́ло: я́рость же єго́ чу́ждо употреби́тся, и погубле́ніє єго́ стра́нно.
22
Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі.
22
И вы́ не ра́дуйтеся, ниже́ да возмо́гутъ ва́ши у́зы: зане́ сконча́ны и сокраще́ны ве́щи слы́шахъ от Го́спода Савао́ѳа, я́же сотвори́тъ надъ все́ю земле́ю.
23
Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою.
23
Внуши́те и слы́шите гла́съ мо́й, внемли́те и слы́шите словеса́ моя́.
24
Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою?
24
Єда́ ве́сь де́нь бу́детъ оря́й ора́ти? или́ сѣ́мя угото́витъ пре́жде воздѣ́ланія земли́?
25
Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
25
Не єгда́ ли умягчи́тъ {уравни́тъ} лице́ єя́, тогда́ всѣ́єтъ ма́ло черну́хи и кимі́на, пото́мъ же сѣ́єтъ пшени́цу и ячме́нь и про́со въ предѣ́лѣхъ твои́хъ?
26
І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його.
26
И научи́шися суду́ Бо́га твоєго́ и возра́дуєшися.
27
Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою.
27
И́бо не съ же́стокостію очища́єтся черну́ха, ниже́ ко́ло колесни́чноє обы́детъ кимі́на, но жезло́мъ истряса́єтся черну́ха, кимі́нъ же со хлѣ́бомъ снѣ́стся.
28
Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.
28
Не во вѣ́къ бо а́зъ разгнѣ́ваюся на вы́, ниже́ гла́съ гнѣ́ва моєго́ попере́тъ ва́съ.
29
І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!
29
И сія́ от Го́спода Савао́ѳа изыдо́ша чудеса́: совѣ́туйте, вознеси́те тще́тноє утѣше́ніє.