Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.
1
Го́ре гра́дꙋ а҆рїи́лꙋ, на́ньже даві́дъ воева̀. Собери́те жи̑та ѿ го́да до го́да, снѣ́сте бо вкꙋ́пѣ съ мѡа́вомъ:
2
Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл.
2
ѡ҆ѕло́блю бо а҆рїи́ла, и҆ бꙋ́детъ крѣ́пость є҆гѡ̀ и҆ бога́тство мнѣ̀:
3
Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую проти тебе укріплення.
3
и҆ ѡ҆бсѧ́дꙋ тѧ̀ а҆́ки даві́дъ, и҆ поста́влю ѡ҆́крестъ тебє̀ ѻ҆стро́гъ, и҆ сограждꙋ̀ столпы̀.
4
І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.
4
И҆ смирѧ́тсѧ словеса̀ твоѧ̑ до землѝ, и҆ въ зе́млю вни́дꙋтъ словеса̀ твоѧ̑: и҆ бꙋ́детъ гла́съ тво́й а҆́ки гласѧ́щихъ ѿ землѝ, и҆ ко землѝ и҆знемо́жетъ гла́съ тво́й.
5
Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить.
5
И҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ пе́рсть ѿ колесѐ бога́тство нечести́выхъ, и҆ а҆́ки пра́хъ летѧ́й мно́жество оу҆тѣснѧ́ющихъ тѧ̀, и҆ бꙋ́детъ а҆́ки черта̀ внеза́пꙋ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа.
6
Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепожерливого вогню.
6
Присѣще́нїе бо бꙋ́детъ со гро́момъ и҆ съ трꙋ́сомъ и҆ гла́сомъ вели́кимъ, бꙋ́рѧ несо́ма и҆ пла́мень ѻ҆́гненный поѧда́ѧй.
7
І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.
7
И҆ бꙋ́детъ а҆́ки со́нїе ви́дѧй во снѣ̀ но́щїю, бога́тство всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, є҆ли́цы воева́ша на а҆рїи́ла, и҆ всѝ, и҆̀же воева́ша на і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ всѝ со́браннїи на́нь и҆ ѡ҆ѕлоблѧ́ющїи є҆го̀.
8
І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Сион.
8
И҆ бꙋ́дꙋтъ а҆́ки во снѣ̀ ꙗ҆дꙋ́щїи и҆ пїю́щїи, и҆ воста́вшымъ, то́щь и҆́хъ со́нъ: и҆ ꙗ҆́коже во снѣ̀ жа́ждай а҆́ки пїѧ́й, воспрѧнꙋ́въ же є҆щѐ жа́ждетъ, дꙋша́ же є҆гѡ̀ вотщѐ надѣ́ѧсѧ: та́кѡ бꙋ́детъ бога́тство всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, є҆ли́цы воева́ша на го́рꙋ сїѡ́ню.
9
Чудуйтеся і дивуйтеся: вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери;
9
Разслабѣ́йте и҆ оу҆жасни́тесѧ, и҆ оу҆пі́йтесѧ не сїке́ромъ, ни вїно́мъ,
10
бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці.
10
ꙗ҆́кѡ напоѝ ва́съ гдⷭ҇ь дꙋ́хомъ оу҆миле́нїѧ, и҆ смежи́тъ ѻ҆́чи и҆́хъ и҆ проро́кѡвъ и҆́хъ и҆ кнѧзе́й и҆́хъ, ви́дѧщихъ сокровє́ннаѧ.
11
І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана».
11
И҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ всѧ̑ сїѧ̑ словеса̀, а҆́ки словеса̀ кни́ги запечатлѣ́нныѧ сеѧ̀, ю҆́же а҆́ще дадꙋ́тъ человѣ́кꙋ вѣ́дꙋщемꙋ писа̑нїѧ, глаго́люще: прочтѝ сїѐ. И҆ рече́тъ: не могꙋ̀ прочестѝ, запечатлѣ́нна бо.
12
І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».
12
И҆ да́стсѧ кни́га сїѧ̀ въ рꙋ́цѣ человѣ́кꙋ не вѣ́дꙋщемꙋ писа̑нїѧ, и҆ рече́тсѧ є҆мꙋ̀: прочтѝ сїѐ. И҆ рече́тъ: не вѣ́мъ писа̑нїѧ.
13
І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;
13
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: приближа́ютсѧ мнѣ̀ лю́дїе сі́и оу҆сты̑ свои́ми и҆ оу҆стна́ми свои́ми почита́ютъ мѧ̀, се́рдце же и҆́хъ дале́че ѿстои́тъ ѿ менє̀: всꙋ́е же почита́ютъ мѧ̀, оу҆ча́ще за́повѣдемъ человѣ́чєскимъ и҆ оу҆че́нїємъ.
14
то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.
14
Сегѡ̀ ра́ди сѐ, а҆́зъ приложꙋ̀, є҆́же пресели́ти лю́ди сїѧ̑, и҆ преста́влю ѧ҆̀, и҆ погꙋблю̀ премꙋ́дрость премꙋ́дрыхъ и҆ ра́зꙋмъ разꙋ́мныхъ сокры́ю.
15
Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»
15
Го́ре творѧ́щымъ глꙋбо́кѡ совѣ́тъ, а҆ не гдⷭ҇емъ: го́ре въ та́йнѣ совѣ́тъ творѧ́щымъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ во тмѣ̀ дѣла̀ и҆́хъ, и҆ рекꙋ́тъ: кто́ ны ви́дѣ, и҆ кто́ ны оу҆разꙋмѣ́етъ, ꙗ҆̀же мы̀ твори́мъ;
16
Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?
16
Не ꙗ҆́коже ли бре́нїе скꙋде́льника вмѣните́сѧ; Є҆да̀ рече́тъ зда́нїе созда́вшемꙋ є҆̀: не ты̀ мѧ̀ созда́лъ є҆сѝ; и҆лѝ творе́нїе сотво́ршемꙋ: не разꙋ́мнѡ мѧ̀ сотвори́лъ є҆сѝ;
17
Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс?
17
Не є҆ще́ ли ма́лѡ, и҆ приложи́тсѧ лїва́нъ, а҆́ки гора̀ херме́ль, и҆ херме́ль въ дꙋбра́вꙋ вмѣни́тсѧ;
18
І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих.
18
И҆ оу҆слы́шатъ въ де́нь ѻ҆́ный глꙋсі́и словеса̀ кни́ги (сеѧ̀), и҆ и҆̀же во тмѣ̀ и҆ и҆̀же во мглѣ̀ ѻ҆́чи слѣпы́хъ оу҆́зрѧтъ.
19
І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля,
19
И҆ возра́дꙋютсѧ ни́щїи ра́ди гдⷭ҇а въ весе́лїи, и҆ ѿча́ѧвшїисѧ человѣ́цы и҆спо́лнѧтсѧ весе́лїѧ.
20
бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди,
20
И҆счезѐ беззако́нникъ, и҆ поги́бе го́рдый, и҆ потреби́шасѧ всѝ беззако́ннꙋющїи во ѕло́бѣ
21
які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого.
21
и҆ творѧ́щїи согрѣша́ти человѣ́ки во сло́вѣ: всѣ̑мъ же ѡ҆блича́ющымъ во вратѣ́хъ претыка́нїе положа́тъ, поне́же соврати́ша въ непра́вдахъ првⷣнаго.
22
Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне.
22
Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь на до́мъ і҆а́кѡвль, є҆го́же ѡ҆предѣлѝ ѿ а҆враа́ма: не нн҃ѣ постыди́тсѧ і҆а́кѡвъ, нижѐ нн҃ѣ лицѐ своѐ и҆змѣни́тъ і҆и҃ль:
23
Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.
23
но є҆гда̀ оу҆ви́дѧтъ ча̑да и҆́хъ дѣла̀ моѧ̑, менє̀ ра́ди ѡ҆свѧтѧ́тъ и҆́мѧ моѐ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тъ ст҃а́го і҆а́кѡвлѧ, и҆ бг҃а і҆и҃лева оу҆боѧ́тсѧ.
24
Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху.
24
И҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ заблꙋжда́ющїи дꙋ́хомъ смы́слъ, и҆ ро́пщꙋщїи наꙋча́тсѧ послꙋ́шати, и҆ ѧ҆зы́цы нѣмотствꙋ́ющїи наꙋча́тсѧ глаго́лати ми́ръ.