Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха:
1
Го'ре чада эTврьгшаяся” Се^ гл~еT г~ь, сътвори'сте совTњ не мно'ю, и^ ꙁавњты не дх~оM мои^мъ, приложи'ти грњхи къ грњхомъ.
2
не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту.
2
и^дђщеи сни'дђтъ въ е^гљ=петъ, мене же не въпрашаша, ја^ко помощи фараѓ'ном#, и^ ꙁастђпи'тися е^гљ=птянъми.
3
Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям;
3
бђдетъ же вамъ поро'въ фараѓ'на постыдњнїе, и^ ё^пова'ющимъ къ е^гљ=птђ ё^кори'ꙁна.
4
тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса.
4
ја%ко сђть в та'инњ старњишины, вњстныцы ꙁл^и
5
Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором.
5
въ т#ще трђ'дятся къ лю'демъ, и^же не ё^спњ'ютъ, и^мъ, н^и на' помощъ, н^и на по'лзђ, н^о на стDђ и^ на ё^кориZнђ”
6
Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи.
6
Видњнїе четвероно'гихъ, и^же въ пђсты'ни” Въ печа'ли и^ въ тђѕњ` левъ и^ львичиu. эTтђдђ и^ а'спидъ и^ племя` а%спидъ паря'щиX, и^же несяхђ на ра'мђ и^ на вельблю'дехъ бога'тьство иX, къ сᲄранњ и^же не бы'сть и^мъ въ по'мощъ н^о на стђ'дъ и^ ё^кори'ꙁнђ.
7
Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно.
7
е^гљ=птяны въ тще и^ въ сђ'е ё^спњваютъ ваM. совњсти и^мъ ја%ко тщета ё^тњше'нїе ва'ше”
8
Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки.
8
Нн~њ ё^бо сњдъ вᲆпиши с^е въ д#скђ, и^ въ кни'ги, ја^ко бђдет# с^е въ дн~и вре'менъ и^ въ вњкъ.
9
Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього,
9
ја%ко лю'дїе непокори'ви сђть, сн~ове же лжи'вїи, и^же не похотᲇша слы'шати ꙁа'кона бж~їя.
10
які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;
10
и^же гл~ютъ пррoкомъ, не повњда'ите на'мъ дрђга'го прельщенїя,
11
зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».
11
да ны съврати'те съ пђти сего. эTи^мњте эT насъ пђть, и^ эTи'мњте эT на'съ сђ'дъ і^и^л~евъ”
12
Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те:
12
Того` ради си'це гл~етъ г~ь ст~ыи і^и^л~евъ, ја^ко не покори'стеся словесемъ си'мъ, и^ надњ'астеся къ л#жи. и^ ја%ко поропᲄа'сте, и^ ё^пова'я бы'сте къ словеси семђ`”
13
то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить.
13
Того ради бђ'детъ ва'мъ сїи грњхъ, ја%ко стњна` пада'ющися внеꙁа'пђ, и^ гра'да тверда плњне'на в не'мже въско'ре бђ'детъ паде'нїе.
14
І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми;
14
бђ'детъ ја%ко сокрђше'нїе сосђ'да гли'нена и^ эT гли'ны да дро'бно, ја%коже не ѓ^брњсти и^мъ чрњпа. в немже ѓ%гнь во'ꙁмеши, и^ во'ньже влїеши воды` ма'ло”
15
бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли
15
Та'ко гл~етъ г~ь ст~ыи і^и^л~евъ. е^гда` воꙁврати'шися и^ въꙁдохнеши, т^о тогда` сп~сешися, и^ раꙁђмњ'еши где е^си бы'лᲆ е^гда` ё^поваше сђи^ми” Тща` крњ'пость ва'ша бы'сть, и^ не хотњсте послђ'шати.
16
і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі.
16
н^о реко'сте, къ конемъ прибњ'гнемъ, того ради побњ'гнеᲄе, и^ речеᲄе на ско'рыя воZсядеM” Того ради т#щи бђдTђ гоня'щеи в^ы.
17
Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі.
17
гла'сомъ е^ді'наго пробњгнеT ты'сяща и^ гла'сомъ пяти` пробњгнђтъ мно'ѕи. до'ндеже ѓ^ста'влени бђ'дете а^ки поста'въ на' горњ, и^ ја%ко ꙁна'менїе нося на холмњ`.
18
І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього!
18
па'ки пребђдетᲆ б~ъ щедрова'ти вамъ. и^ сего ради въꙁнесе'тся ја%ко помилова'ти ва'съ зане сђдїи г~ь б~ъ на'шᲆ е^сть. где л^и ѓ^ста'вите сла'вђ вашђ” Бл~жени вс^и пребыва'ющеи в него,
19
Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі.
19
ꙁане лю'дїе ст~їи въ сїѓ'нњ вселя'тся. і^ерsлиM же пла'чеM въспла'кася, поми'лђи м^я” поми'лђетъ т^я гла'съ крыча'нїя твое^го, е^гда` ё'ꙁрњ послђша'юща тебе`”
20
І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх;
20
И$ да'сть б~ъ ваM хлbњ печа'л#ныи, и^ во'дђ тњснђю. и^ ктомђ` не приближа'тся к тебњ льсᲄя'щеи т^я ја%ко ѓ%чи твои` ё%ꙁрятъ льстя'щая т^я,
21
і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч.
21
и^ ё'ши твои` ё^слы'шатъ словеса` прельсти'вшихъ т^я съꙁа'ди, и^же гл~ютъ. с^е пђть и^дњмъ по не'мђ, и^л^и на' десно л^и на' лњво”
22
Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси.
22
И$ эTвръже'ши кђми'ры посребре'ныя и позлаще'н#ныя, и^ на дро'бно сътвори'ши, и^ разлїеши ја%ко во'дђ скверна'выя, и^ а^ки мотыла` эTвръжеши я&”
23
І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.
23
Тогда` бђдетъ до'ждъ сњмени земля` твоея`, и^ хлњбъ жи'тA земля` твое^я` бђ'деT и^ꙁъѓ^би'ла бл~гъ. и напасђтся ско'ти твои` въ то'и дн~ь на мњстњ бла'ѕњ и^ простра'н#нњ.
24
І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом.
24
ю%н#цы ва'ши и^ воло'ве дњ'лаю^щеи зеMлю, наја^дяTся плњвъ смњшенъ съ ја^чме'немъ и^ꙁвњ'яномъ”
25
І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі.
25
И$ бђ'детъ на вся'кои горњ` высо'цњ, и на вся'комъ хо'лмњ проꙁра'чнњ вода` текђщ'и. въ то'и дн~ь, е^гда` поги'бнTђ мно'ѕи, и^ е^гда` падђтся стол#пи”
26
І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
26
И$ бђдетъ свњтъ мњ'сячъ а^ки свњтъ слн~чь и^ свњтъ слн~чь бђдетъ сеDмори'цею, въ то'и дн~ь е^гда` и^сцњлитᲆ г~ь съкрђшенїе людїи своиX, и^ болњзнь ја%ꙁвы твое'я и^сцњ'литъ”
27
Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає,
27
Се^ и^мя гн~е вре'менемъ и%детъ мно'гомъ, горя'щи ја%рость съ сла'вою сло'во ё^стенъ е^го. сло'во гнњ'ва по'л#но, гнњвъ же ја%рости ја%ко ѓ%гнь попали'тъ,
28
і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани.
28
и^ дх~ъ е^го а^ки вода` в# дебри влекђщи прїидеT до вы'я. и^ раꙁдњ'лится ја^ко смя'сти страны` ѓ^ прельщенїи сђи^мъ. и^ проженетъ я& пре'лесть тща`, и^ прїимеT я& преD лици и^хъ”
29
А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої.
29
Є$да при'сно е^сть вамъ ра'доватися, и^ въходи'ти въ ѓ^сщ~енїа моа прsно, а^ки праꙁнђ'ющеM и^ ја%ко веселя'щеMся вни'ти съ сопњлїю въ го'рђ гн~ю къ б~ђ і^и^л~евђ.
30
І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді.
30
и^ слы'шанђ сътво'ритъ б~ъ сла'вђ гла'са своеh, и^ ја%рость мы'шца свое'я, покаꙁа'ти съ ја%ростїю и^ съ гнњ'вомъ. и^ с пла'менемъ попаля'ющемъ, и^ съ трясновенїемъ бњ'дномъ, и^ ја%ко вода` и^ граD съходя` нђ'жею”
31
Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений.
31
Гла'сомъ б^о гн~им# ё^менша'ютъ ја%ꙁвою а^сљ=рїи, е^ю%же а^ще пораѕиT я&.
32
І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою.
32
и^ бђдетъ ѓ%крsтъ эTнђ'дђже б^њ е^мђ наде'жа помышля'ти, е^ю'же то'и ё^пова'ше, съ сопᲇльми и^ гђ'сльми ратђ'ютᲆ на'нь эT премњне'нїя”
33
Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.
33
Не преже б^о дн~ь въспро'сится эT тебе`. е^да` и^ тебњ ё^гото'вася црsтвова'ти въ дебри` глђбо'цњ, и^ древеса лежа'ща ѓ%гнь и^ древеса мно'га. ја^рость б^о гн~я а^ки дебрᲆ ка'мы'комъ горя'щемъ жего'ма”