Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 30
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха:
1
Го́ре, ча́да отступи́вшая, сія́ глаго́летъ Госпо́дь: сотвори́сте совѣ́тъ не мно́ю и завѣ́ты не Ду́хомъ мои́мъ, приложи́ти грѣхи́ ко грѣхо́мъ:
2
не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту.
2
иду́щіи сни́ти во Єги́петъ, мене́ же не вопроси́ша, є́же по́мощь имѣ́ти от фарао́на и заступле́ніє от Єги́птянъ.
3
Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям;
3
Бу́детъ бо ва́мъ покро́въ фарао́новъ въ постыдѣ́ніє и упова́ющымъ на Єги́петъ укори́зна:
4
тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса.
4
я́ко су́ть въ та́нѣ старѣ́йшины єго́, и вѣ́стницы єго́ зли́.
5
Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором.
5
Вотще́ потрудя́тся люді́й ра́ди, и́же не упо́льзуютъ и́хъ, ниже́ на по́мощь, ниже́ на по́льзу, но на сту́дъ и на укори́зну.
6
Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи.
6
Видѣ́ніє четвероно́гихъ, и́же въ пусты́ни. Въ печа́ли и въ тѣснотѣ́ ле́въ и льви́чищь: отту́ду а́спіды и пле́мя а́спідовъ паря́щихъ, и́же везя́ху на ослѣ́хъ и на велблю́дѣхъ бога́тство своє́ ко язы́ку, и́же не помо́жетъ и́мъ въ по́мощь, но на сту́дъ и укори́зну.
7
Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно.
які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;
10
глаго́люще проро́комъ: не повѣ́дайте на́мъ: и видѣ́нія ви́дящымъ: не глаго́лите на́мъ, но на́мъ глаго́лите и возвѣща́йте на́мъ ино́є прельще́ніє
11
зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».
11
и соврати́те на́съ съ пути́ сего́: отими́те от на́съ пу́ть се́й и отими́те от на́съ су́дъ Ізра́илевъ {Євр.: свято́є Ізра́илево.}.
12
Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те:
12
Того́ ра́ди си́це глаго́летъ Госпо́дь святы́й Ізра́илевъ: поне́же не покори́стеся словесе́мъ си́мъ и надѣ́ястеся на лжу́, и я́ко поропта́сте и упова́юще бы́сте на сло́во сіє́,
13
то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить.
І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми;
14
и паде́ніє єго́ бу́детъ я́ко сокруше́ніє сосу́да гли́няна, от гли́ны дро́бны, я́ко не мо́жно обрѣсти́ въ ни́хъ чре́па, и́мже о́гнь во́змеши и въ о́ньже вліє́ши воды́ ма́ло.
15
бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли
15
Та́ко глаго́летъ Госпо́дь, Госпо́дь святы́й Ізра́илевъ: єгда́ возврати́вся воздо́хнеши, тогда́ спасе́шися и уразумѣ́єши, гдѣ́ єси́ бы́лъ: єгда́ упова́лъ єси́ на су́єтная, тще́тна крѣ́пость ва́ша бы́сть, и не хотѣ́сте послу́шати,
16
і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі.
16
но реко́сте: на ко́нехъ побѣ́гнемъ. Того́ ра́ди побѣ́гнете. И реко́сте: на ле́гкихъ вса́дницы бу́демъ. Того́ ра́ди ле́гцы бу́дутъ гоня́щіи ва́съ.
17
Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі.
17
От гла́са єди́наго побѣ́гнутъ ты́сяща, и от гла́са пяти́ побѣ́гнутъ мно́зи, до́ндеже оста́влени бу́дете а́ки що́гла на горѣ́ и я́ко зна́мя нося́й на холмѣ́.
18
І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього!
18
И па́ки пожде́тъ Бо́гъ, є́же уще́дрити ва́съ, и сего́ ра́ди вознесе́тся є́же поми́ловати ва́съ: зане́ судія́ Госпо́дь Бо́гъ ва́шъ є́сть, и гдѣ́ оста́вите сла́ву ва́шу? блаже́ни вси́ пребыва́ющіи въ не́мъ.
19
Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі.
І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх;
20
И да́стъ Госпо́дь ва́мъ хлѣ́бъ печа́ли и во́ду тѣ́сную, и ктому́ не прибли́жатся къ тебѣ́ льстя́щіи тя́: я́ко о́чи твои́ у́зрятъ прельща́ющихъ тя́,
21
і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч.
21
и ушеса́ твоя́ услы́шатъ словеса́ созади́ тебе́ прельща́ющихъ, и́же глаго́лютъ: се́й пу́ть, поиди́мъ по нему́ или́ на де́сно, или́ на лѣ́во.
22
Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси.
22
И отве́ржеши кумі́ры посре́бренныя, и позлаще́нныя раздроби́ши, и развѣ́єши я́ко во́ду жены́ мѣ́сячныя, и а́ки моты́ла отве́ржеши я́.
23
І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.
23
Тогда́ бу́детъ до́ждь сѣ́мени земли́ твоєя́, и хлѣ́бъ жи́та земли́ твоєя́ бу́детъ изоби́ленъ и ту́ченъ, и напасу́тся ско́ти твои́ въ то́й де́нь на мѣ́стѣ ту́чнѣ и простра́ннѣ.
24
І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом.
24
Юнцы́ ва́ши и воло́ве дѣ́лающіи зе́млю наядя́тся пле́въ смѣ́шенныхъ со ячме́немъ извѣ́янымъ.
25
І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі.
25
И бу́детъ на вся́цѣй горѣ́ высо́цѣ и на вся́цѣмъ хо́лмѣ вознесе́ннѣ вода́ теку́щая въ де́нь о́ный, єгда́ поги́бнутъ мно́зи, и єгда́ паду́тся столпи́:
26
І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
26
и бу́детъ свѣ́тъ луны́ а́ки свѣ́тъ со́лнца, и свѣ́тъ со́лнечный бу́детъ седмери́цею въ то́й де́нь, єгда́ исцѣли́тъ Госпо́дь сокруше́ніє люді́й свои́хъ и болѣ́знь я́звы твоєя́ исцѣли́тъ.
27
Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає,
і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани.
28
и ду́хъ єго́ а́ки вода́ въ де́бри влеку́щи пріи́детъ да́же до вы́и и раздѣли́тся, є́же смути́ти язы́ки о прельще́ніи су́єтнѣмъ, и пожене́тъ я́ пре́лесть тща́, и во́зметъ я́ предъ лице́мъ и́хъ.
29
А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої.
29
Єда́ при́сно подоба́єтъ ва́мъ ра́доватися и входи́ти во свята́я моя́ всегда́, а́ки пра́зднующымъ и я́ко веселя́щымся вни́ти со сопѣ́лію въ го́ру Госпо́дню къ Бо́гу Ізра́илеву?
30
І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді.
30
И слы́шану сотвори́тъ Госпо́дь сла́ву гла́са своєго́, и я́рость мы́шцы своєя́ показа́ти, съ я́ростію и гнѣ́вомъ, и со пла́менемъ пояда́ющимъ возгреми́тъ зѣ́лно, и я́ко вода́ и гра́дъ низходя́щь ну́ждею.
31
Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений.
І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою.
32
И бу́детъ єму́ о́крестъ, отону́дуже бѣ́ и́хъ наде́жда по́мощи, на ню́же то́й упова́ше: ті́и со тимпа́ны и гу́сльми ра́товати бу́дутъ на́нь от премѣне́нія.
33
Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.
33
Ты́ бо пре́жде дні́й истя́занъ бу́деши: єда́ и тебѣ́ угото́вася ца́рствовати? де́брь глубо́кую, древеса́ лежа́ща, о́гнь и древа́ мно́га, я́рость Госпо́дня а́ки де́брь жу́пеломъ горя́щая.