Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха:
1
Го́ре, ча̑да ѿстꙋпи̑вшаѧ, сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сотвори́сте совѣ́тъ не мно́ю и҆ завѣ́ты не дх҃омъ мои́мъ, приложи́ти грѣхѝ ко грѣхѡ́мъ:
2
не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту.
2
и҆дꙋ́щїи сни́ти во є҆гѵ́петъ, мене́ же не вопроси́ша, є҆́же по́мощь и҆мѣ́ти ѿ фараѡ́на и҆ застꙋпле́нїе ѿ є҆гѵ́птѧнъ.
3
Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям;
3
Бꙋ́детъ бо ва́мъ покро́въ фараѡ́новъ въ постыдѣ́нїе и҆ оу҆пова́ющымъ на є҆гѵ́петъ оу҆кори́зна:
4
тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса.
4
ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть въ та́нѣ старѣ̑йшины є҆гѡ̀, и҆ вѣ̑стницы є҆гѡ̀ ѕлѝ.
5
Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором.
5
Вотщѐ потрꙋдѧ́тсѧ люді́й ра́ди, и҆̀же не оу҆по́льзꙋютъ и҆́хъ, нижѐ на по́мощь, нижѐ на по́льзꙋ, но на стꙋ́дъ и҆ на оу҆кори́знꙋ.
6
Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи.
6
Видѣ́нїе четвероно́гихъ, и҆̀же въ пꙋсты́ни. ̑ Въ печа́ли и҆ въ тѣснотѣ̀ ле́въ и҆ льви́чищь: ѿтꙋ́дꙋ а҆́спїды и҆ пле́мѧ а҆́спїдѡвъ парѧ́щихъ, и҆̀же везѧ́хꙋ на ѻ҆слѣ́хъ и҆ на велблю́дѣхъ бога́тство своѐ ко ꙗ҆зы́кꙋ, и҆́же не помо́жетъ и҆̀мъ въ по́мощь, но на стꙋ́дъ и҆ оу҆кори́знꙋ.
7
Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно.
7
Є҆гѵ́птѧне вотщѐ и҆ всꙋ́е оу҆спѣ́ютъ ва́мъ: возвѣстѝ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ тще́тно оу҆тѣше́нїе ва́ше сїѐ.
8
Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки.
8
Нн҃ѣ оу҆̀бо сѣ́дъ напишѝ сїѧ̑ на дскѣ̀ и҆ въ кни́гꙋ: ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑ во дни̑ време́нъ и҆ да́же до вѣ́ка.
9
Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього,
9
Ꙗ҆́кѡ лю́дїе непокори́ви сꙋ́ть, сы́нове лжи́вїи, и҆̀же не похотѣ́ша слы́шати зако́на бж҃їѧ,
10
які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;
10
глаго́люще прⷪ҇ро́кѡмъ: не повѣ́дайте на́мъ: и҆ видѣ̑нїѧ ви́дѧщымъ: не глаго́лите на́мъ, но на́мъ глаго́лите и҆ возвѣща́йте на́мъ и҆но́е прельще́нїе
11
зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».
11
и҆ соврати́те на́съ съ пꙋтѝ сегѡ̀: ѿими́те ѿ на́съ пꙋ́ть се́й и҆ ѿими́те ѿ на́съ сꙋ́дъ і҆и҃левъ [Є҆вр.: ст҃о́е і҆и҃лево.].
12
Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те:
12
Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь ст҃ы́й і҆и҃левъ: поне́же не покори́стесѧ словесє́мъ си̑мъ и҆ надѣ́ѧстесѧ на лжꙋ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ поропта́сте и҆ оу҆пова́юще бы́сте на сло́во сїѐ,
13
то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить.
13
сегѡ̀ ра́ди бꙋ́детъ ва́мъ грѣ́хъ се́й, а҆́ки стѣна̀ па́дающаѧ внеза́пꙋ гра́да тве́рда плѣне́на, є҆гѡ́же а҆́бїе настои́тъ паде́нїе:
14
І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми;
14
и҆ паде́нїе є҆гѡ̀ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ сокрꙋше́нїе сосꙋ́да гли́нѧна, ѿ гли́ны дро́бны, ꙗ҆́кѡ не мо́жно ѡ҆брѣстѝ въ ни́хъ чре́па, и҆́мже ѻ҆́гнь во́змеши и҆ въ ѻ҆́ньже влїе́ши воды̀ ма́лѡ.
15
бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли
15
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь ст҃ы́й і҆и҃левъ: є҆гда̀ возврати́всѧ воздо́хнеши, тогда̀ спасе́шисѧ и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, гдѣ̀ є҆сѝ бы́лъ: є҆гда̀ оу҆пова́лъ є҆сѝ на сꙋ́єтнаѧ, тще́тна крѣ́пость ва́ша бы́сть, и҆ не хотѣ́сте послꙋ́шати,
16
і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі.
16
но реко́сте: на ко́нехъ побѣ́гнемъ. Тогѡ̀ ра́ди побѣ́гнете. И҆ реко́сте: на ле́гкихъ вса́дницы бꙋ́демъ. Тогѡ̀ ра́ди ле́гцы бꙋ́дꙋтъ гонѧ́щїи ва́съ.
17
Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі.
17
Ѿ гла́са є҆ди́нагѡ побѣ́гнꙋтъ ты́сѧща, и҆ ѿ гла́са пѧтѝ побѣ́гнꙋтъ мно́зи, до́ндеже ѡ҆ста́влени бꙋ́дете а҆́ки що́гла на горѣ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ зна́мѧ носѧ́й на холмѣ̀.
18
І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього!
18
И҆ па́ки пожде́тъ бг҃ъ, є҆́же оу҆ще́дрити ва́съ, и҆ сегѡ̀ ра́ди вознесе́тсѧ є҆́же поми́ловати ва́съ: занѐ сꙋдїѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ є҆́сть, и҆ гдѣ̀ ѡ҆ста́вите сла́вꙋ ва́шꙋ; блаже́ни всѝ пребыва́ющїи въ не́мъ.
19
Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі.
19
Занѐ лю́дїе ст҃і́и въ сїѡ́нѣ вселѧ́тсѧ, і҆ерⷭ҇ли́мъ же пла́чемъ воспла́касѧ: поми́лꙋй мѧ̀. Поми́лꙋетъ тѧ̀, є҆гда̀ оу҆зрѣ̀ гла́съ во́плѧ твоегѡ̀, послꙋ́ша тебѐ.
20
І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх;
20
И҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ хлѣ́бъ печа́ли и҆ во́дꙋ тѣ́снꙋю, и҆ ктомꙋ̀ не прибли́жатсѧ къ тебѣ̀ льстѧ́щїи тѧ̀: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи твоѝ оу҆́зрѧтъ прельща́ющихъ тѧ̀,
21
і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч.
21
и҆ оу҆шеса̀ твоѧ̑ оу҆слы́шатъ словеса̀ созадѝ тебѐ прельща́ющихъ, и҆̀же глаго́лютъ: се́й пꙋ́ть, поиди́мъ по немꙋ̀ и҆лѝ на де́сно, и҆лѝ на лѣ́во.
22
Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси.
22
И҆ ѿве́ржеши кꙋмі́ры посре́брєнныѧ, и҆ позлащє́нныѧ раздроби́ши, и҆ развѣ́еши ꙗ҆́кѡ во́дꙋ жены̀ мѣ́сѧчныѧ, и҆ а҆́ки мѡты́ла ѿве́ржеши ѧ҆̀.
23
І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.
23
Тогда̀ бꙋ́детъ до́ждь сѣ́мени землѝ твоеѧ̀, и҆ хлѣ́бъ жи́та землѝ твоеѧ̀ бꙋ́детъ и҆з̾ѻби́ленъ и҆ тꙋ́ченъ, и҆ напасꙋ́тсѧ ско́ти твоѝ въ то́й де́нь на мѣ́стѣ тꙋ́чнѣ и҆ простра́ннѣ.
24
І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом.
24
Ю҆нцы̀ ва́ши и҆ воло́ве дѣ́лающїи зе́млю наѧдѧ́тсѧ пле́въ смѣ́шенныхъ со ꙗ҆чме́немъ и҆звѣ́ѧнымъ.
25
І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі.
25
И҆ бꙋ́детъ на всѧ́цѣй горѣ̀ высо́цѣ и҆ на всѧ́цѣмъ хо́лмѣ вознесе́ннѣ вода̀ текꙋ́щаѧ въ де́нь ѻ҆́ный, є҆гда̀ поги́бнꙋтъ мно́зи, и҆ є҆гда̀ падꙋ́тсѧ столпѝ:
26
І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
26
и҆ бꙋ́детъ свѣ́тъ лꙋны̀ а҆́ки свѣ́тъ со́лнца, и҆ свѣ́тъ со́лнечный бꙋ́детъ седмери́цею въ то́й де́нь, є҆гда̀ и҆сцѣли́тъ гдⷭ҇ь сокрꙋше́нїе люді́й свои́хъ и҆ болѣ́знь ꙗ҆́звы твоеѧ̀ и҆сцѣли́тъ.
27
Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає,
27
Сѐ, и҆́мѧ гдⷭ҇не и҆́детъ вре́менемъ мно́гимъ, горѧ́щаѧ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀: со сла́вою сло́во оу҆сте́нъ є҆гѡ̀, сло́во гнѣ́ва по́лно, и҆ гнѣ́въ ꙗ҆́рости ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь поѧ́стъ:
28
і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани.
28
и҆ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ а҆́ки вода̀ въ де́бри влекꙋ́щи прїи́детъ да́же до вы́и и҆ раздѣли́тсѧ, є҆́же смꙋти́ти ꙗ҆зы́ки ѡ҆ прельще́нїи сꙋ́етнѣмъ, и҆ пожене́тъ ѧ҆̀ пре́лесть тща̀, и҆ во́зметъ ѧ҆̀ пред̾ лице́мъ и҆́хъ.
29
А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої.
29
Є҆да̀ прⷭ҇нѡ подоба́етъ ва́мъ ра́доватисѧ и҆ входи́ти во ст҃а̑ѧ моѧ̑ всегда̀, а҆́ки пра́зднꙋющымъ и҆ ꙗ҆́кѡ веселѧ́щымсѧ вни́ти со сопѣ́лїю въ го́рꙋ гдⷭ҇ню къ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ;
30
І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді.
30
И҆ слы́шанꙋ сотвори́тъ гдⷭ҇ь сла́вꙋ гла́са своегѡ̀, и҆ ꙗ҆́рость мы́шцы своеѧ̀ показа́ти, съ ꙗ҆́ростїю и҆ гнѣ́вомъ, и҆ со пла́менемъ поѧда́ющимъ возгреми́тъ ѕѣ́лнѡ, и҆ ꙗ҆́кѡ вода̀ и҆ гра́дъ низходѧ́щь нꙋ́ждею.
31
Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений.
31
Гла́сомъ бо гдⷭ҇нимъ побѣжде́ни бꙋ́дꙋтъ а҆ссѷрі́ане ꙗ҆́звою, є҆́юже а҆́ще порази́тъ ѧ҆̀.
32
І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою.
32
И҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ѡ҆́крестъ, ѿѻнꙋ́дꙋже бѣ̀ и҆́хъ наде́жда по́мощи, на ню́же то́й оу҆пова́ше: ті́и со тѷмпа̑ны и҆ гꙋ́сльми ра́товати бꙋ́дꙋтъ на́нь ѿ премѣне́нїѧ.
33
Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.
33
Ты́ бо пре́жде дні́й и҆стѧ́занъ бꙋ́деши: є҆да̀ и҆ тебѣ̀ оу҆гото́васѧ ца́рствовати; де́брь глꙋбо́кꙋю, древеса̀ лежа̑ща, ѻ҆́гнь и҆ древа̀ мнѡ́га, ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ а҆́ки де́брь жꙋ́пеломъ горѧ́щаѧ.