¹

Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе.

¹

Го'ре ѓ^би'дящимъ ва'съ. ваs никтоже ѓ^би'дитъ, и^ хђляи же ва'съ не хђ'литъ. плњнени бђдђтᲆ хђля'щеи васъ и^ предадя'тся, и^ ја%ко мо'леве вᲆ ри'ꙁњ ё^меншатся”

²

Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви.

²

Ги~ поми'лђи ны, к тебњ б^о ё^пова'хом# Бы'сть племя непокаря'ющихся въ па'гђбђ, сп~съ же н^ы въ вре'мя печа'лно”

³

Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена,

³

Гла'сомъ стра'ха твое^го ё^жасошася лю'дїе, эT стра'ха твое^го раZсᲇа'шаs страны.

⁴

і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.

⁴

нн~њ же събереTся плњн# вашъ, вели'ка и^ мала. ја%коже а^ще кт^о сᲆберетᲆ прђ'гы, та'ко ся нарђга'ютъ ва'мъ”

⁵

Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою.

⁵

Ст~ъ б~ъ живя'и въ вы'шних#. напо'лнися сїѓ'нъ сђ'да и^ правды.

⁶

І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм.

⁶

ꙁаконоM предадяTся. во и^менїихъ сп~съ на'шъ. т^ђ премђдрость и^ хи'трость и^ бл~гоче'стїе къ гв~и, с^е сђть съкро'вища пра'вды”

⁷

Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру гірко плачуть.

⁷

Се ё^бо въ стра'сњ ва'шемъ тїи ё^боя'тся, и%хже ся боя'сте въꙁопїютъ эT ва'съ” Вњстницы б^о пђстяTся горцы плачющеся моля'щася ми'рђ,

⁸

Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей.

⁸

ѓ^пђстњюT б^о сиX пђтїе” Преста` страX стра'ньскъ, и^ ꙁавTњ иже к ниM вᲆземлеTся, и^ не намњни'те иX чл~къ.

⁹

Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.

⁹

желњ земля, и^ посрамлеn лђгъ быs а^ки саро'нь” ЈА/влена бђдеT гали'лея, и^ кар#миль.

¹⁰

Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся.

¹⁰

нн~њ въскрsнђ гл~етъ г~ь. нн~њ прославлю'ся. нн~њ възнесђся.

¹¹

Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас.

¹¹

нн~њ ё^зриᲄе, нн~њ почю'е^те т#ща крњ'посᲄь дх~а ва'шеh, ѓ%гнь в^ы попалитъ.

¹²

І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні.

¹²

и бђ'дђтъ страны` пож#жены, а^ки тернїе на ни'вњ раꙁъме'тано и^ пож#жено.

¹³

Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою.

¹³

ё^слы'шатъ да'лнїи е^же сътворихᲆ, гл~етъ г~ь. ё^вњдяT приближа'ющеися крњ'пость мою`.

¹⁴

Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?»

¹⁴

эTстђпи'ша и^же въ сїѓ'нњ беꙁако'нницы, прїиметъ трђсъ нечестивыя” Кт^о со'вњститъ ва'мъ ја%ко ѓ%гнь горитъ, кт^о совњститᲆ ва'мъ мњсто вњчно'е”

¹⁵

Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла;

¹⁵

Ходя'и въ пра'вдњ гл~яи правы'и пђть, ненавидя'и беꙁако'нїя и^ непра'вды, и^ рђцњ эTтряса'яи эT м#зды. ѓ^тяж#чава'яи ё%ши, да не слы'шиT сђда` кро'внаго, смњжа'яи ѓ%чи да не ё%ꙁритъ непра'вды.

¹⁶

той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне.

¹⁶

се'и в#селиTся въ высо'цњ пещерњ ка'мене крњпка. хлњбъ ся е^мђ да'сᲄь, и^ вода` е^го вњрна.

¹⁷

Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену;

¹⁷

цр~я съ сла'вою ё%ꙁриᲄе. и^ ѓ'чи ваши ё^ꙁряT землю и^ꙁдалече,

¹⁸

серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?»

¹⁸

дш~а ваша поё^чи'тся страхђ`” Гдњ` сђть кни'гочїя, гдњ сђть совњщава'ющеи, гдњ` е^сть съчита'яи смята'ющая ма'лы и^ вели'ки лю'ди.

¹⁹

Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою.

¹⁹

и%мже не совњща'ша, ни глђ'бокиM гла'сомъ ё^же`, ја%ко не слы'шати лю'дїи и^скаженїи. и^ нњсть слы'шащемђ смышле'нїя”

²⁰

Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься.

²⁰

Се сїѓn граD сп~съ нашᲆ, ѓ%чи твои` ё%ꙁрита і^ерsли'ма граD бога'тыи. хра'ми не поколњ'блются н^и подви'гнђтся, ко'лїе хра'ма е^го въ вњ'чное вре'мя, и^ ё'жа е^го не претръгнђтся.

²¹

Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель.

²¹

ја%ко и^мя гн~е вели'ко ва'мъ. мњсто вамъ бђдеT рњки`, рвени'ца широ'ки и^ просᲄра'нны. не пои^дете по семђ` пђти` н^и корабль пловыи.

²²

Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас.

²²

б~ъ б^о мо'и вели'къ е^сть не минетъ мене` г~ь. сђдїи наj г~ь, кня'ѕь наj г~ь, цр~ь на'шъ г~ь, то'и насъ сп~сетъ”

²³

Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок.

²³

Прерва'шася ё%жа твоя`, ја%ко не ёкрњпи` нњдро твое. преклони'ся не поло'житъ нњдръ, не въꙁдви'гнетъ зна'менїя. до'ндеже преда'сться на плњненїе” Тњмже ё^бо мно'ѕи хро'мїи плњнь сътворяT.

²⁴

І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.

²⁴

и^ не рекђтᲆ трђжда'емся лю'дїе живђщеи в не'мъ, ѓ^ста'ви бо ся и^мъ грњхъ”