¹

Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе.

¹

Го́ре оби́дящымъ ва́съ! ва́съ никто́же изоби́дитъ, и отверга́яй ва́съ не отве́ржетъ: плѣне́ни бу́дутъ отмета́ющіи [ва́съ] и предадя́тся, и я́ко мо́ліє въ ри́зѣ, та́ко побѣжде́ни бу́дутъ.

²

Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви.

²

Го́споди, поми́луй ны́, на тя́ бо упова́хомъ: бы́сть пле́мя непокаря́ющихся въ па́губу, спасе́ніє же на́ше во вре́мя печа́ли.

³

Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена,

³

Гла́сомъ стра́ха твоєго́ ужасо́шася лю́діє от стра́ха твоєго́, и разсѣ́яшася язы́цы.

⁴

і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.

⁴

Ны́нѣ же соберу́тся коры́сти ва́шя ма́лаго и вели́каго: я́коже а́ще кто́ собере́тъ пру́ги, та́ко наруга́ются ва́мъ.

⁵

Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою.

⁵

Святъ Бо́гъ живы́й въ вы́шнихъ, напо́лнися Сіо́нъ суда́ и пра́вды.

⁶

І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм.

⁶

Въ зако́нѣ предадя́тся, въ сокро́вищихъ спасе́ніє на́ше, та́мо прему́дрость и хи́трость и благоче́стіє ко Го́сподеви: сія́ су́ть сокро́вища пра́вды.

⁷

Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру гірко плачуть.

⁷

Се́, ны́нѣ во стра́сѣ ва́шемъ ті́и убоя́тся: и́хже боя́стеся, возопію́тъ от ва́съ: вѣ́стницы бо по́слани бу́дутъ го́рцѣ пла́чущеся, прося́ще ми́ра.

⁸

Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей.

⁸

Опустѣ́ютъ бо си́хъ путіє́: преста́ стра́хъ язы́ковъ, и завѣ́тъ и́же къ ни́мъ взе́млется, и не вмѣните́ и́хъ въ человѣ́ки.

⁹

Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.

⁹

Воспла́кася земля́, посра́мленъ Ліва́нъ, бла́то бы́сть Са́ронь: явле́на бу́детъ Галіле́а и херме́ль.

¹⁰

Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся.

¹⁰

Ны́нѣ воскре́сну, глаго́летъ Госпо́дь, ны́нѣ просла́влюся, ны́нѣ вознесу́ся.

¹¹

Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас.

¹¹

Ны́нѣ у́зрите, ны́нѣ ощутите́, тще́тна бу́детъ крѣ́пость ду́ха ва́шего: о́гнь вы́ поя́стъ.

¹²

І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні.

¹²

И бу́дутъ язы́цы пожже́ни, а́ки те́рніє на ни́вѣ разме́тано и пожже́но.

¹³

Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою.

¹³

Услы́шатъ да́льніи, я́же сотвори́хъ, [глаго́летъ Госпо́дь,] увѣ́дятъ приближа́ющіися крѣ́пость мою́.

¹⁴

Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?»

¹⁴

Отступи́ша, и́же въ Сіо́нѣ, беззако́нницы, пріи́метъ тре́петъ нечести́выя: кто́ возвѣсти́тъ ва́мъ, я́ко о́гнь гори́тъ? кто́ возвѣсти́тъ ва́мъ мѣ́сто вѣ́чноє?

¹⁵

Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла;

¹⁵

Ходя́й въ пра́вдѣ, глаго́ляй пра́вый пу́ть, ненави́дяй беззако́нія и непра́вды и ру́цѣ оттряса́яй от даро́въ: отягчава́яй у́шы, да не услы́шитъ суда́ кро́ве: смежа́яй о́чи, да не у́зритъ непра́вды,

¹⁶

той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне.

¹⁶

се́й всели́тся во высо́цѣ пеще́рѣ ка́мене крѣ́пкаго: хлѣ́бъ єму́ да́стся, и вода́ єго́ вѣ́рна.

¹⁷

Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену;

¹⁷

Царя́ со сла́вою у́зрите, и о́чи ва́ши у́зрятъ зе́млю издале́ча,

¹⁸

серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?»

¹⁸

душа́ ва́ша поучи́тся стра́ху Госпо́дню: гдѣ́ су́ть книго́чіи? гдѣ́ су́ть совѣщава́ющіи? гдѣ́ є́сть исчита́яй пита́ємыя ма́лы и вели́ки лю́ди?

¹⁹

Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою.

¹⁹

И́мже не совѣща́ше, ниже́ вѣ́дяше глубо́кій гла́съ иму́щаго, я́ко не слы́шати лю́демъ уничтоже́нымъ, и нѣ́сть слы́шащему смы́сла.

²⁰

Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься.

²⁰

Се́, Сіо́нъ гра́дъ, спасе́ніє на́ше, о́чи твои́ у́зрятъ, Ієрусали́ме, гра́де бога́тый, ку́щы не поколе́блются, ниже́ подви́гнутся ко́ліє хра́мины єго́ въ вѣ́чноє вре́мя, и у́жя єго́ не прето́ргнутся.

²¹

Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель.

²¹

Я́ко и́мя Госпо́дне вели́ко ва́мъ є́сть, мѣ́сто ва́мъ бу́детъ, рѣ́ки и рове́нницы широ́цы и простра́нни: не по́йдеши по сему́ пути́, ниже́ по́йдетъ кора́бль плову́щь:

²²

Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас.

²²

Бо́гъ бо мо́й вели́къ є́сть: не мине́тъ мене́ Госпо́дь судія́ на́шъ, Госпо́дь кня́зь на́шъ, Госпо́дь Ца́рь на́шъ, Госпо́дь то́й на́съ спасе́тъ.

²³

Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок.

²³

Прерва́шася у́жя твоя́, я́ко не укрѣпи́шася: що́гла твоя́ преклони́ся, не распу́ститъ вѣ́трилъ, не воздви́гнетъ зна́менія, до́ндеже преда́стся на плѣне́ніє: тѣ́мже мно́зи хромі́и плѣ́нъ сотворя́тъ,

²⁴

І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.

²⁴

и не реку́тъ: тружда́ємся, лю́діє живу́щіи въ ни́хъ, оста́вися бо и́мъ грѣ́хъ.