Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній!
1
Приступи1те, kзhцы, и3 ўслhшите, кн‰зи: да слhшитъ землS и3 живyщіи на нeй, вселeннаz и3 лю1діе, и5же на нeй.
2
Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення.
2
ЗанE ћрость гDнz на вс‰ kзhки и3 гнёвъ на число2 и4хъ, є4же погуби1ти и5хъ и3 предaти | на заклaніе.
3
І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.
3
И# ћзвеніи и4хъ повeргнутсz и3 мертвецы2, и3 взhдетъ и4хъ смрaдъ, и3 нам0кнутъ г0ры кр0вію и4хъ:
4
І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці.
4
и3 и3стaютъ вс‰ си6лы небє1сныz, и3 свіeтсz нeбо ѓки сви1токъ, и3 вс‰ ѕвёзды спадyтъ ћкw ли1ствіе съ лозы2, и3 ћкоже спaдаетъ ли1ствіе смок0вницы.
5
Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю.
5
Ўпи1сz мeчь м0й на небеси2: сE, на їдумeю сни1детъ и3 на лю1ди п†губныz съ суд0мъ.
6
Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.
6
Мeчь гDень нап0лнисz кр0ве, растолстЁ тyкомъ, t кр0ве козлHвъ и3 ѓгнцєвъ и3 t тyка козлHвъ и3 nвнHвъ: ћкw жeртва гDеви въ вос0рэ, и3 заклaніе вeліе во їдумeи.
7
І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.
7
И# падyтъ съ ни1ми си1льніи, и3 nвны2 и3 ю3нцы2, и3 ўпіeтсz землS t кр0ве и3 t тyка и4хъ насhтитсz:
8
Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион.
8
дeнь бо судA гDнz, и3 лёто воздаsніz судA сіHнz.
9
І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою:
9
И# њбратsтсz дє1бри є3гw2 въ смолY, и3 землS є3гw2 въ жyпелъ,
10
не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній;
10
и3 бyдетъ землS є3гw2 горsщи ћкw смолA днeмъ и3 н0щію, и3 не ўгaснетъ въ вёчное врeмz, и3 взhдетъ дhмъ є3S выс0цэ, въ р0ды сво‰ њпустёетъ.
11
і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення.
11
И# во врeмz мн0го пти6цы и3 є4жеве, сwвы2 и3 врaнове возгнэздsтсz въ нeмъ: и3 возложaтъ нaнь ќже землемёрно пустhни, и3 nнокентavри вселsтсz въ нeмъ.
12
Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо.
12
Кн‰зи є3гw2 не бyдутъ: цaріе бо и3 вельмHжи є3гw2 бyдутъ въ пaгубу.
13
І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів.
13
И# возни1кнутъ во градёхъ и4хъ тернHваz древесA и3 во твердhнехъ є3гw2, и3 бyдутъ селє1ніz сjринwмъ сели6ща струfі0нwмъ:
14
І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.
14
и3 срsщутсz бёси со nнокент†vры и3 возопію1тъ дрyгъ ко дрyгу, тY почjютъ nнокентavри, њбрётше себЁ покHища:
15
Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.
15
тaмw возгнэзди1тсz є4жь, и3 сохрани1тъ землS дёти є3гw2 со ўтверждeніемъ: тaмw є3лє1ни срэт0шасz и3 ўви1дэша ли1ца дрyгъ дрyга.
16
Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.
16
Числ0мъ преид0ша, и3 є3ди1нъ t ни1хъ не поги1бе, дрyгъ дрyга не взыскA, ћкw гDь заповёда и5мъ, и3 д¦ъ є3гw2 собрA |.
17
І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.
17
И# т0й вeржетъ и5мъ жрє1біz, и3 рукA є3гw2 раздэли2 пасти1сz: въ вёчное врeмz наслёдите, въ р0ды родHвъ почjютъ въ нeмъ.