Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній!
1
Пристꙋпи́те, ꙗ҆зы́цы, и҆ оу҆слы́шите, кнѧ̑зи: да слы́шитъ землѧ̀ и҆ живꙋ́щїи на не́й, вселе́ннаѧ и҆ лю́дїе, и҆̀же на не́й.
2
Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення.
2
Занѐ ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки и҆ гнѣ́въ на число̀ и҆́хъ, є҆́же погꙋби́ти и҆̀хъ и҆ преда́ти ѧ҆̀ на закла́нїе.
3
І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.
3
И҆ ꙗ҆́звенїи и҆́хъ пове́ргнꙋтсѧ и҆ мертвецы̀, и҆ взы́детъ и҆́хъ смра́дъ, и҆ намо́кнꙋтъ го́ры кро́вїю и҆́хъ:
4
І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці.
4
и҆ и҆ста́ютъ всѧ̑ си̑лы небє́сныѧ, и҆ свїе́тсѧ не́бо а҆́ки сви́токъ, и҆ всѧ̑ ѕвѣ́зды спадꙋ́тъ ꙗ҆́кѡ ли́ствїе съ лозы̀, и҆ ꙗ҆́коже спа́даетъ ли́ствїе смоко́вницы.
5
Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю.
5
Оу҆пи́сѧ ме́чь мо́й на небесѝ: сѐ, на і҆дꙋме́ю сни́детъ и҆ на лю́ди па̑гꙋбныѧ съ сꙋдо́мъ.
6
Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.
6
Ме́чь гдⷭ҇ень напо́лнисѧ кро́ве, растолстѣ̀ тꙋ́комъ, ѿ кро́ве козлѡ́въ и҆ а҆́гнцєвъ и҆ ѿ тꙋ́ка козлѡ́въ и҆ ѻ҆внѡ́въ: ꙗ҆́кѡ же́ртва гдⷭ҇еви въ восо́рѣ, и҆ закла́нїе ве́лїе во і҆дꙋме́и.
7
І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.
7
И҆ падꙋ́тъ съ ни́ми си́льнїи, и҆ ѻ҆вны̀ и҆ ю҆нцы̀, и҆ оу҆пїе́тсѧ землѧ̀ ѿ кро́ве и҆ ѿ тꙋ́ка и҆́хъ насы́титсѧ:
8
Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион.
8
де́нь бо сꙋда̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ лѣ́то воздаѧ́нїѧ сꙋда̀ сїѡ́нѧ.
9
І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою:
9
И҆ ѡ҆братѧ́тсѧ дє́бри є҆гѡ̀ въ смолꙋ̀, и҆ землѧ̀ є҆гѡ̀ въ жꙋ́пелъ,
10
не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній;
10
и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ є҆гѡ̀ горѧ́щи ꙗ҆́кѡ смола̀ дне́мъ и҆ но́щїю, и҆ не оу҆га́снетъ въ вѣ́чное вре́мѧ, и҆ взы́детъ ды́мъ є҆ѧ̀ высо́цѣ, въ ро́ды своѧ̑ ѡ҆пꙋстѣ́етъ.
11
і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення.
11
И҆ во вре́мѧ мно́го пти̑цы и҆ є҆́жеве, сѡвы̀ и҆ вра́нове возгнѣздѧ́тсѧ въ не́мъ: и҆ возложа́тъ на́нь оу҆́же землемѣ́рно пꙋсты́ни, и҆ ѻ҆нокента́ѵри вселѧ́тсѧ въ не́мъ.
12
Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо.
12
Кнѧ̑зи є҆гѡ̀ не бꙋ́дꙋтъ: ца́рїе бо и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ въ па́гꙋбꙋ.
13
І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів.
13
И҆ возни́кнꙋтъ во градѣ́хъ и҆́хъ тернѡ́ваѧ древеса̀ и҆ во тверды́нехъ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ селє́нїѧ сі́ринѡмъ сели̑ща стрꙋѳїо́нѡмъ:
14
І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.
14
и҆ срѧ́щꙋтсѧ бѣ́си со ѻ҆нокента̑ѵры и҆ возопїю́тъ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ, тꙋ̀ почі́ютъ ѻ҆нокента́ѵри, ѡ҆брѣ́тше себѣ̀ покѡ́ища:
15
Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.
15
та́мѡ возгнѣзди́тсѧ є҆́жь, и҆ сохрани́тъ землѧ̀ дѣ́ти є҆гѡ̀ со оу҆твержде́нїемъ: та́мѡ є҆лє́ни срѣто́шасѧ и҆ оу҆ви́дѣша ли́ца дрꙋ́гъ дрꙋ́га.
16
Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.
16
Число́мъ преидо́ша, и҆ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ не поги́бе, дрꙋ́гъ дрꙋ́га не взыска̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь заповѣ́да и҆̀мъ, и҆ дх҃ъ є҆гѡ̀ собра̀ ѧ҆̀.
17
І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.
17
И҆ то́й ве́ржетъ и҆̀мъ жрє́бїѧ, и҆ рꙋка̀ є҆гѡ̀ раздѣлѝ пасти́сѧ: въ вѣ́чное вре́мѧ наслѣ́дите, въ ро́ды родѡ́въ почі́ютъ въ не́мъ.