Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх.
1
И҆ бы́сть во четвертоена́десѧть лѣ́то ца́рствꙋющꙋ є҆зекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ на гра́ды твє́рды і҆ꙋдє́йски и҆ взѧ̀ ѡ҆́ныѧ.
2
І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного.
2
И҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ раѱа́ка ѿ лахі́са во і҆ерⷭ҇ли́мъ ко царю̀ є҆зекі́и съ си́лою вели́кою, и҆ ста̀ оу҆ водова́жды кꙋпѣ́ли вы́шнїѧ на пꙋтѝ села̀ кнафе́ова [бѣли́лнича].
3
І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач.
3
И҆ и҆зы́де къ немꙋ̀ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и҆ сомна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́хъ сы́нъ а҆са́фовъ памѧтопи́сецъ.
4
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш?
4
И҆ речѐ и҆̀мъ раѱа́къ: рцы́те є҆зекі́и: сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь вели́кїй, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ: на что̀ оу҆пова́еши;
5
Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене?
5
є҆да̀ совѣ́томъ и҆ словесы̀ оу҆́стными би́тва быва́етъ; и҆ нн҃ѣ на кого̀ оу҆пова́еши, ꙗ҆́кѡ не покарѧ́ешисѧ мнѣ̀;
6
Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього.
6
сѐ, оу҆пова́еши на же́злъ тро́стѧнъ сокрꙋше́нный се́й, на є҆гѵ́петъ, на него́же а҆́ще ѡ҆пре́тсѧ мꙋ́жъ, вни́детъ въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀ и҆ прободе́тъ ю҆̀: та́кѡ є҆́сть фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ всѝ оу҆пова́ющїи на него̀:
7
А якщо скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»?
7
а҆́ще же глаго́лете, на гдⷭ҇а бг҃а на́шего оу҆пова́емъ: не се́й ли є҆́сть, є҆гѡ́же разорѝ є҆зекі́а высѡ́каѧ и҆ трє́бища є҆гѡ̀, и҆ заповѣ́да і҆ꙋ́дѣ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: пред̾ ѻ҆лтаре́мъ си́мъ поклони́тесѧ;
8
Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них?
8
нн҃ѣ соедини́тесѧ господи́нꙋ моемꙋ̀ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ, и҆ да́мъ ва́мъ двѣ̀ ты́сѧщы ко́ней, а҆́ще мо́жете да́ти всѣда́ющыѧ на ни́хъ:
9
І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней?
9
и҆ ка́кѡ мо́жете ѿврати́ти лицѐ воево́ды є҆ди́нагѡ; рабѝ сꙋ́ть, и҆̀же оу҆пова́ютъ на є҆гѵ́птѧнъ, на ко́ней и҆ вса́дникѡвъ:
10
Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.
10
и҆ нн҃ѣ є҆да̀ без̾ гдⷭ҇а прїидо́хомъ на странꙋ̀ сїю̀, воева́ти на ню̀; гдⷭ҇ь речѐ ко мнѣ̀: взы́ди на зе́млю сїю̀ и҆ погꙋбѝ ю҆̀.
11
І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні.
11
И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїакі́мъ и҆ сомна́съ книго́чїй и҆ і҆ѡа́хъ: глаго́ли къ рабѡ́мъ твои̑мъ сѵ́рски, разꙋмѣ́емъ бо мы̀, а҆ не глаго́ли къ на́мъ і҆ꙋде́йски: и҆ вскꙋ́ю глаго́леши во оу҆́шы человѣ́кѡмъ сѣдѧ́щымъ на стѣнѣ̀;
12
І сказав Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
12
И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: є҆да̀ ко господи́нꙋ ва́шемꙋ, и҆лѝ къ ва́мъ посла́ мѧ господи́нъ мо́й глаго́лати словеса̀ сїѧ̑; не къ человѣ́кѡмъ ли сѣдѧ́щымъ на ѡ҆гра́дѣ, да ꙗ҆дѧ́тъ моты̑ла и҆ пїю́тъ мо́чь съ ва́ми вкꙋ́пѣ;
13
І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
13
И҆ ста̀ раѱа́къ, и҆ возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ і҆ꙋде́йски и҆ речѐ: слы́шите словеса̀ царѧ̀ вели́кагѡ, царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
14
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас;
14
сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь: да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а словесы̀, не мо́жетъ и҆зба́вити ва́съ:
15
і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського».
15
и҆ да не глаго́летъ ва́мъ є҆зекі́а, ꙗ҆́кѡ и҆зба́витъ вы̀ бг҃ъ, и҆ не преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
16
Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
16
не слꙋ́шайте є҆зекі́и: сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: а҆́ще хо́щете благослове́ни бы́ти, и҆зыди́те ко мнѣ̀ и҆ ꙗ҆ди́те кі́йждо вїногра́дъ сво́й и҆ смѡ́кви, и҆ пі́йте ѿ пото́ка ва́шегѡ,
17
доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників.
17
до́ндеже прїидꙋ̀ и҆ поимꙋ̀ вы̀ въ зе́млю, ꙗ҆́же а҆́ки ва́ша землѧ̀, землѧ̀ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ хлѣ́бѡвъ и҆ вїногра́дѡвъ:
18
Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
18
да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а, глаго́лѧ: бг҃ъ ва́шъ и҆зба́витъ вы̀: є҆да̀ и҆зба́виша бо́зи ꙗ҆зы́честїи, кі́йждо странꙋ̀ свою̀ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска;
19
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
19
гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ є҆ма́ѳовъ и҆ а҆рфа́ѳовъ; и҆ гдѣ̀ бо́гъ гра́да сепфарі́ма; є҆да̀ возмого́ша и҆зба́вити самарі́ю ѿ рꙋкѝ моеѧ̀;
20
Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї?
20
кто̀ ѿ богѡ́въ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ, и҆́же и҆зба́ви зе́млю свою̀ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, ꙗ҆́кѡ и҆зба́витъ бг҃ъ і҆ерⷭ҇ли́ма ѿ рꙋкѝ моеѧ̀;
21
Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому.
21
И҆ оу҆молко́ша, и҆ никто́же ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ словесѐ, повелѣ́нїѧ ра́ди царе́ва, да никто́же ѿвѣща́етъ.
22
І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.
22
И҆ вни́де є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и҆ сомна́съ книго́чїй си́лы, и҆ і҆ѡа́хъ сы́нъ а҆са́фовъ памѧтопи́сецъ ко є҆зекі́и въ расте́рзаныхъ ри́захъ и҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀ словеса̀ раѱа́кѡва.