Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 37
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній;
1
И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь єзекі́а, растерза́ ри́зы и облече́ся во вре́тище и вни́де во хра́мъ Госпо́день:
2
і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.
2
и посла́ Єліакі́ма домострои́теля, и со́мну книго́чія, и старѣ́йшины жре́чески оболче́ны во вре́тища ко Иса́іи проро́ку сы́ну Амо́сову.
3
І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити.
3
И реко́ша єму́: сія́ глаго́летъ єзекі́а: де́нь печа́ли и укори́зны и обличе́нія и гнѣ́ва дне́шній де́нь, поне́же пріи́де болѣ́знь ражда́ющей, крѣ́пости же не имѣ́єтъ роди́ти:
4
Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.
4
да услы́шитъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й словеса́ рапса́кова, я́же посла́ ца́рь Ассирі́йскій, господи́нъ єго́, укаря́ти Бо́га жива́го и поноси́ти словесы́, я́же слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и да помо́лишися ко Го́сподеви Бо́гу твоєму́ о оста́вшихся си́хъ.
5
І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї.
5
И пріидо́ша о́троцы царя́ єзекі́и ко Иса́іи.
6
І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
6
И рече́ и́мъ Иса́іа: си́це рцы́те ко господи́ну ва́шему: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от слове́съ, я́же єси́ слы́шалъ, и́миже укори́ша мя́ послы́ царя́ Ассирі́йска:
7
Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.
7
се́, а́зъ вложу́ въ него́ ду́хъ, и услы́шавъ вѣ́сть возврати́тся во страну́ свою́ и паде́тъ мече́мъ на своє́й земли́.
8
І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса.
8
И возврати́ся рапса́къ и обрѣ́те царя́ Ассирі́йскаго облежа́ща ловну́: и услы́ша ца́рь Ассирі́йскъ, я́ко отъи́де от лахі́са,
9
І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав послів до Єзекії, сказавши:
9
и изы́де Ѳарака́ ца́рь єѳіо́пскій воєва́ти на́нь: и услы́шавъ возврати́ся и посла́ послы́ ко єзекі́и, глаго́ля:
10
так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
10
си́це рцы́те єзекі́и царю́ Іуде́йску: да не прельща́єтъ Бо́гъ тво́й тебе́, на него́же упова́я єси́, глаго́ля, я́ко не преда́стся Ієрусали́мъ въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:
11
Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш?
11
или́ не слы́шалъ єси́ ты́, что́ сотвори́ша ца́ріє Ассирі́йстіи, ка́ко всю́ зе́млю погуби́ша, и ты́ ли изба́вишися?
12
Боги народів, яких розорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
12
єда́ изба́виша си́хъ бо́зи язы́честіи, и́хже погуби́ша отцы́ мои́, гоза́нъ и Харра́нъ и расе́мъ, и́же су́ть во странѣ́ Ѳеєма́ѳи?
13
Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
13
гдѣ́ су́ть ца́ріє Єма́ѳовы, и гдѣ́ Арфа́ѳовы, и гдѣ́ гра́да єпфарує́ма, Анагуга́на?
14
І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім;
14
И взя́ єзекі́а кни́гу от посло́въ и прочте́ ю́, и вни́де во хра́мъ Госпо́день и отве́рзе ю́ предъ Го́сподемъ.
15
і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив:
15
И помоли́ся єзекі́а ко Го́сподеви, глаго́ля:
16
Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю.
і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх.
19
и вверго́ша кумі́ры и́хъ во о́гнь, не бѣ́ша бо бо́зи, но дѣла́ ру́къ человѣ́ческихъ, древа́ и ка́меніє, и погуби́ша я́:
20
І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.
20
ны́нѣ же, Го́споди Бо́же на́шъ, спаси́ ны от руки́ и́хъ, да увѣ́дятъ вся́ ца́рствія земна́я, я́ко ты́ єси́ [Госпо́дь] Бо́гъ єди́нъ.
21
І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, —
21
И по́сланъ бы́сть Иса́іа сы́нъ Амо́совъ ко єзекі́и и рече́ єму́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́лся єси́ ко мнѣ́ о сеннахирі́мѣ цари́ Ассирі́йстѣмъ.
22
ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима.
22
Сіє́ сло́во, є́же глаго́ла о не́мъ Бо́гъ: поху́ли тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца дщи́ Сіо́ня, на тя́ главо́ю покива́ дщи́ Ієрусали́мля:
23
Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого.
23
кого́ укори́лъ и разгнѣ́валъ єси́? или́ къ кому́ возвы́силъ єси́ гла́съ тво́й, и не воздви́глъ єси́ на высоту́ оче́съ твои́хъ? ко свято́му Ізра́илеву!
24
Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його;
24
я́ко посла́ми укори́лъ єси́ Го́спода, ты́ бо ре́клъ єси́: мно́жествомъ колесни́цъ а́зъ взыдо́хъ на высоту́ го́ръ и на послѣ́дняя Ліва́на, и посѣко́хъ высоту́ ке́дра єго́ и добро́ту кипарі́сову, и внидо́хъ въ высоту́ ча́сти дубра́вныя
25
і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
25
и положи́хъ мо́стъ, и опустоши́хъ во́ды и все́ собра́ніє водно́є:
26
Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн?
26
не слы́шалъ ли єси́ издре́вле си́хъ, я́же а́зъ сотвори́хъ? от дре́внихъ дні́й совѣща́хъ, ны́нѣ же показа́хъ опустоши́ти язы́ки въ тверды́нехъ и живу́щыя во тве́рдыхъ градѣ́хъ:
27
І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився.
27
опусти́хъ ру́цѣ, и изсхо́ша и бы́ша а́ки су́хо сѣ́но на кро́вѣхъ и а́ки тро́скотъ:
28
Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене.
28
ны́нѣ же поко́й тво́й и исхо́дъ тво́й и вхо́дъ тво́й а́зъ вѣ́мъ,
29
За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов.
29
я́рость же твоя́, є́юже разгнѣ́вался єси́, и огорче́ніє твоє́ взы́де ко мнѣ́, и вложу́ брозду́ въ но́здри твоя́ и узду́ во уста́ твоя́, и возвращу́ тя путе́мъ, и́мже єси́ прише́лъ.
30
І ось, тобі, Єзекіє, знамення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх.
30
Сіє́ же тебѣ́ зна́меніє: я́ждь сего́ лѣ́та, є́же єси́ всѣ́ялъ, а во второ́є лѣ́то, є́же от себе́ расте́тъ: а въ тре́тіє насѣ́явше по́жнете и насадите́ віногра́ды и снѣ́сте плоды́ и́хъ:
31
І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі,
31
и бу́дутъ оста́вшіи во Іуде́и, прорастя́тъ коре́ніє до́лу и сотворя́тъ въ ве́рхъ пло́дъ,
32
бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
32
я́ко от Ієрусали́ма бу́дутъ оста́вшіися и спа́сшіися от горы́ Сіо́ни: ре́вность Го́спода Савао́ѳа сотвори́тъ сія́.
33
Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу.
І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві.
36
И изы́де а́нгелъ Госпо́день и изби́ от полка́ Ассирі́йска сто́ о́смьдесятъ пя́ть ты́сящъ. И воста́вше зау́тра, обрѣто́ша вся́ тѣлеса́ ме́ртва.
37
І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
37
И отъи́де возвра́щься сеннахирі́мъ ца́рь Ассирі́йскій и всели́ся во Ніневі́і.
38
І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
38
И внегда́ покланя́тися єму́ въ дому́ насара́ху отечествонача́лнику своєму́, Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове єго́ уби́ста єго́ мечьми́, са́ми же убѣжа́ста во Арме́нію. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.