Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
4
вся́ка де́брь напо́лнится, и вся́ка гора́ и хо́лмъ смири́тся, и бу́дутъ вся́ стро́потная въ пра́во, и о́страя въ пути́ гла́дки.
5
і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це.
5
И яви́тся сла́ва Госпо́дня, и у́зритъ вся́ка пло́ть спасе́ніє Бо́жіє, я́ко Госпо́дь глаго́ла.
6
Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий.
6
Гла́съ вопію́щаго: возопі́й. И реко́хъ: что́ возопію́? вся́ка пло́ть сѣ́но, и вся́ка сла́ва человѣ́ча я́ко цвѣ́тъ травны́й:
7
Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава.
7
и́зсше трава́, и цвѣ́тъ отпаде́,
8
Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно.
8
глаго́лъ же Бо́га на́шего пребыва́єтъ во вѣ́ки.
9
Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш!
9
На го́ру высо́ку взы́ди, благовѣству́яй Сіо́ну, возвы́си крѣ́постію гла́съ тво́й, благовѣству́яй Ієрусали́му: возвы́сите, не бо́йтеся. Рцы́ градо́мъ Іу́динымъ:
10
Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його.
10
се́, Бо́гъ ва́шъ, се́, Госпо́дь, Госпо́дь со крѣ́постію и́детъ, и мы́шца єго́ со вла́стію: се́, мзда́ єго́ съ ни́мъ, и дѣ́ло єго́ предъ ни́мъ:
11
Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
11
а́ки па́стырь упасе́тъ па́ству свою́, и мы́шцею своє́ю собере́тъ а́гнцы, и иму́щыя во утро́бѣ утѣ́шитъ.
12
Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
12
Кто́ измѣ́ри го́рстію во́ду и не́бо пя́дію и всю́ зе́млю го́рстію? кто́ поста́ви го́ры въ мѣ́рилѣ и хо́лмы въ вѣ́сѣ?
13
Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
20
Дре́во бо негнію́щеє избира́єтъ древодѣ́латель и му́дрѣ и́щетъ, ка́ко поста́витъ о́бразъ єго́, и да не поколе́блется.
21
Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
21
Не разумѣ́сте ли, не слы́шасте ли, не возвѣсти́ся ли ва́мъ испе́рва? не разумѣ́сте ли основа́нія земли́?
22
Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
22
Содержа́й кру́гъ земли́, и живу́щіи на не́й а́ки пру́зи: поста́вивый не́бо я́ко кама́ру и просте́ръ є́, я́ко ски́нію обита́ти:
23
Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
23
дая́й кня́зи а́ки ничто́же владѣ́ти, и зе́млю а́ки ничто́же сотвори́.
24
Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
24
Не насадя́тъ бо, ниже́ насѣ́ютъ, и не вкорени́тся въ земли́ коре́ніє и́хъ: дхну́ на ни́хъ вѣ́тръ, и изсхо́ша, и бу́ря а́ки сте́бліє во́зметъ и́хъ.
25
До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий.
25
Ны́нѣ у́бо кому́ мя уподо́бисте, и вознесу́ся? рече́ святы́й.
26
Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
26
Воззри́те на высоту́ очи́ма ва́шима и ви́дите, кто́ сотвори́ сія́ вся́: нося́й по числу́ у́тварь свою́, и вся́ по и́мени прозове́тъ от мно́гія сла́вы и въ держа́вѣ крѣ́пости своєя́: ничто́же утаи́ся от тебе́.
27
Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
27
Єда́ бо рече́ши, Іа́кове, и что́ глаго́лалъ єси́, Ізра́илю: утаи́ся пу́ть мо́й от Бо́га, и Бо́гъ мо́й су́дъ отъя́, и отступи́?
28
Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
28
И ны́нѣ не уразумѣ́лъ ли єси́? ни ли́ слы́шалъ єси́? Бо́гъ вѣ́чный, Бо́гъ устро́ивый концы́ земли́, не вза́лчетъ, ниже́ утруди́тся, ниже́ є́сть изобрѣ́теніє прему́дрости єго́,
29
Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
29
дая́й а́лчущымъ крѣ́пость и неболѣ́зненнымъ печа́ль.
30
Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
30
Вза́лчутъ бо юнѣ́йшіи, и утрудя́тся ю́ноты, и избра́нніи не крѣ́пцы бу́дутъ:
31
а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться.
31
терпя́щіи же Го́спода измѣня́тъ крѣ́пость, окрыла́тѣютъ а́ки орли́, потеку́тъ и не утрудя́тся, по́йдутъ и не вза́лчутъ.