¹

Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд».

¹

Њбновлsйтесz ко мнЁ, џстрови, кн‰зи бо и3змэнsтъ крёпость: да прибли1жатсz и3 да глаг0лютъ вкyпэ, тогдA сyдъ да возвэщaютъ.

²

Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром.

²

Кто2 возстaви t востHкъ прaвду, призвA ю5 къ ногaмъ свои6мъ, и3 п0йдетъ; дaстъ пред8 kзhки, и3 цари6 ўжаси1тъ: и3 повeржетъ на зeмлю мечы2 и4хъ, и3 ѓки стeбліе tвeржени лyцы и4хъ,

³

Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми.

³

и3 проженeтъ |, и3 пр0йдетъ съ ми1ромъ пyть н0гъ є3гw2.

⁴

Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий.

⁴

Кто2 содёла и3 сотвори2 сі‰; призвA ю5 призывazй ю5 t начaла родHвъ. Ѓзъ бGъ пeрвый, и3 въ грzд{щаz ѓзъ є4смь.

⁵

Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися;

⁵

Ви1дэша kзhцы и3 ўбоsшасz, концы6 земнjи прибли1жишасz и3 пріид0ша вкyпэ.

⁶

кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!»

⁶

Судsй кjйждо бли1жнему, и3 брaту помощи2, и3 речeтъ:

⁷

Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо.

⁷

превозм0же мyжъ древодёлатель, и3 ковaчь біsй млaтомъ, вкyпэ проковazй: nвогдA ќбw речeтъ: спаsніе добро2 є4сть, ўтверди1ша | гвоздьми2, положaтъ |, и3 не подви1гнутсz.

⁸

А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, —

⁸

Тh же, ї}лю, рaбе м0й, їaкwве, є3г0же и3збрaхъ, сёмz ґвраaмле, є3г0же возлюби1хъ,

⁹

ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»:

⁹

є3г0же поsхъ t конє1цъ земли2, и3 t стрaжбъ є3S призвaхъ тS, и3 рек0хъ ти2: рaбъ м0й є3си2, и3збрaхъ тS, и3 не њстaвихъ тебE:

¹⁰

не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.

¹⁰

не б0йсz, съ тоб0ю бо є4смь, не прельщaю: ѓзъ бо є4смь бGъ тв0й, ўкрэпи1вый тS, и3 помог0хъ ти2, и3 ўтверди1хъ тS десни1цею моeю првdною:

¹¹

Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою.

¹¹

сE, постыдsтсz и3 посрaмzтсz вси2 сопротивлsющіисz тебЁ, бyдутъ бо ћкw не сyщіи, и3 поги1бнутъ вси2 сопє1рницы твои2:

¹²

Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо;

¹²

взhщеши и5хъ, и3 не њбрsщеши человёкwвъ, и5же поругaютсz тебЁ: бyдутъ бо ѓки не бhвшіи и3 не бyдутъ рaтующіи тебE.

¹³

бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі».

¹³

Ћкw ѓзъ бGъ тв0й держaй десни1цу твою2, гlzй тебЁ:

¹⁴

Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів.

¹⁴

не б0йсz, їaкwве, мaлый ї}лю, ѓзъ помог0хъ ти2, гlетъ бGъ тв0й, и3збавлszй тS с™hй ї}левъ:

¹⁵

Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову.

¹⁵

сE, сотвори1хъ тS ѓки колeса колєсни1чнаz нHваz, стир†ющаz ѓки пилA, и3 сотрeши г0ры, и3 и3стончи1ши х0лмы, и3 ѓки прaхъ положи1ши,

¹⁶

Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.

¹⁶

и3 и3звёеши, и3 вётръ в0зметъ |, и3 бyрz развёетъ |: тh же возвесели1шисz во с™hхъ ї}левыхъ.

¹⁷

Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.

¹⁷

И# возрaдуютсz ўб0зіи и3 неимyщіи: пои1щутъ бо воды2, и3 не бyдетъ, љзhкъ и4хъ t жaжди и4зсше. Ѓзъ гDь бGъ, ѓзъ ўслhшу и5хъ, бGъ ї}левъ, и3 не њстaвлю и4хъ,

¹⁸

Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води;

¹⁸

но tвeрзу на горaхъ рёки и3 среди2 п0лz и3ст0чники, сотворю2 пустhню въ лyги водны6z и3 жaждущую зeмлю въ водотeчы,

¹⁹

посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом,

¹⁹

положY въ безв0дную зeмлю кeдръ и3 смeрчіе, и3 мmрсjну и3 кmпарjсъ и3 топ0лю:

²⁰

щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.

²⁰

да ќзрzтъ и3 ўразумёютъ, и3 помhслzтъ и3 ўвёдzтъ вкyпэ, ћкw рукA гDнz сотвори2 сі‰ вс‰, и3 с™hй ї}левъ показA.

²¹

Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова.

²¹

Приближaетсz сyдъ вaшъ, гlетъ гDь бGъ: прибли1жишасz совёти вaши, гlетъ цRь їaкwвль.

²²

Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє.

²²

Да прибли1жатсz и3 возвэстsтъ вaмъ, ±же сбyдутсz, и3ли2 ±же прeжде бhша, рцhте: и3 пристaвимъ ќмъ и3 ўразумёемъ, что2 послBднzz и3 б{дущаz: рцhте нaмъ,

²³

Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили.

²³

возвэсти1те нaмъ грzд{щаz на послёдокъ, и3 ўвёмы, ћкw б0зи є3стE: блaго сотвори1те и3 ѕло2 сотвори1те, и3 почуди1мсz и3 ќзримъ вкyпэ.

²⁴

Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас.

²⁴

Ћкw tкyду є3стE вы2, и3 tкyду дёло вaше; t земли2 мeрзость и3збрaша вaсъ.

²⁵

Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину.

²⁵

Ѓзъ же возстaвихъ, и5же t сёвера и3 и5же t востHкъ с0лнечныхъ, прозовyтсz и4менемъ мои1мъ: да пріи1дутъ кн‰зи, и3 ћкw брeніе скудeльника и3 ћкw скудeльникъ т0пчущь брeніе, тaкw попрaни бyдете.

²⁶

Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших.

²⁶

Кт0 бо возвэсти1тъ, ±же и3спeрва, да ўвёмы, ±же напреди2, и3 речeмъ, ћкw и4стинна сyть; нёсть предглаг0лющагw, ни слhшащагw словeсъ вaшихъ.

²⁷

Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника.

²⁷

Начaло сіHну дaмъ и3 їеrли1ма ўтёшу на пути2.

²⁸

Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь.

²⁸

T kзы6къ бо, сE, ни є3ди1нъ: и3 t кум‡ръ и4хъ нёсть возвэщazй. И# ѓще вопрошY и5хъ, tкyду є3стE, не tвэщaютъ ми2.

²⁹

Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.

²⁹

Сyть бо творsщіи вaсъ и3 всyе прельщaющіи вaсъ.