¹

Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд».

¹

Понови'теся кᲆ мнњ` ѓ%сᲄрови, кн~ѕи б^о и^ꙁмњняT ѓ%бласть. да ся приближатъ и^ да гл~юT вкђ'пњ, тогда` сђ'дъ да совњстђ'ютъ”

²

Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром.

²

Кт^о въста'ви эT въсто'къ пра'вдђ. приꙁыва я& ꙁапя'ть но'гђ е^го, и^ по'идетъ. станет# же преD странами, и^ цр~я ё^жаси'тъ. и^ пове'ржетъ на земли` меча и^хъ, и^ а^ки плњвы эTве'ржены лђцы ихъ,

³

Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми.

³

и^ прожене'тъ я&, и^ по'идеT с ми'ромъ. пђть но'гђ е^го

⁴

Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий.

⁴

кт^о съдњла, и^ сътвори с^е приꙁыва'я, призыва'яи эT рожде'нїи и^спе'рва” А$зъ б~ъ пе'рвыи, и^ вᲆ приходя'щее аZ е^смь.

⁵

Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися;

⁵

ви'дњша ја^зы'цы, и ё^боя'шася кон#цы зе'мнїи, приближи'шася и^ прїидо'ша вкђ'пњ.

⁶

кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!»

⁶

сђдя'и ко'ждо бли'жнемђ помощи бра'тђ, и^ речетъ.

⁷

Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо.

⁷

ё^крњпи мђ'жъ дре'водњ'ля, и^ коваq бїя мла'томъ, вкђ'пњ прокова'я” ѓ^ воли же речетъ спое'нїе добро` е^сть. ё^тверди'ша е& въ гво'здњхъ, и^ положатъ е& и^ не подвигнется”

⁸

А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, —

⁸

Ты же і^и^л~ю рабе мои і^акове, е^гоже и^з#бра'хъ, племя` а^враа'мле е^гоже възлюби'хъ.

⁹

ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»:

⁹

е^гоже поDя'хъ эT конець зе'мныхъ, и^ эT стра'жбы е^я` призваX т^я, и^ реко'хъ т^и. ра'бᲆ мои е^си і^ и^збра'хъ т^я, и^ не ѓ^ста'вихъ тебе.

¹⁰

не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.

¹⁰

не бо'ися, с тобо'ю б^о е^смь. не прелща'ися, а^зъ б^о е^смь б~ъ твои. ё^крњпи'выи т^я, и^ помого'хъ т^и, и^ ё^тверди'хъ т^я десни'цею свое^ю пра'веDною”

¹¹

Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою.

¹¹

Се^ постыдя'тся и^ посрамя'тся вс^и сђпротивя'щеися тебњ`. бђдђтъ б^о ја%ко не сђщеи, и^ поги'бнђтъ вс^и сђперницы твои.

¹²

Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо;

¹²

възы'щеши и^хъ, и^ не ѓ^бря'щеши. чл~кы и^же порђга'ются тебњ, бђдђтъ б^о а^ки не бы'вшеи, и^ не бђдђтъ ратя'щеися с тобо'ю”

¹³

бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі».

¹³

ЈА/ко а^ꙁъ б~ъ твои держа'и т^я ꙁа десницђ твою, гл~яи тебњ.

¹⁴

Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів.

¹⁴

не бо'ися і^а'кове малы'и і^и^л~ю, а^зъ помогоX т^и гл~еT г~ь, и^збавля'аи т^я ст~ыи і^и^л~ев#”

¹⁵

Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову.

¹⁵

Се^ сътвориX т^я а^ки колеса` ко'лная но'ва, верхђща пи'лныM ѓ%бразомъ. і^ и^ꙁвержеши го'ры, и^ ѓ^бтон#чи'ши хо'лмы. и^ а^ки пра'хъ положи'ши

¹⁶

Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.

¹⁶

і^ и^ꙁвњ'еши, и^ вњтръ воZмеT я&, и^ бђ'ря раꙁвњ'етъ я&” ты же възвесели'шися въ ст~ыхъ і^и^л~ю,

¹⁷

Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.

¹⁷

и^ възра'дђюTся ё^бо'ѕїи, и^ не и^мђщеи пои%щђтъ б^о воды`, и^ не бђ'детъ, ја^зы'къ и^хъ эT жа'жди и^с#хнђлъ е^сть” А$зъ г~ь б~ъ, послђшаю ё^бо'гихъ і^и^л~евъ, и^ не ѓ^ста'влю и^хъ.

¹⁸

Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води;

¹⁸

н^о эTверзђ на рогахъ рњки, и^ среди по'ля и^сто'чники. и^ сътворю пђсты'ню въ лђ'ги, и^ жа'ждђщђю зе'млю въ водоте'чахъ.

¹⁹

посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом,

¹⁹

положђ` в# вђзвоDнњи земли` с#мрњчїе, и^ зелени'чїе, и^ ми'рътђ и^ кљ=пари'съ, и^ топо'ль.

²⁰

щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.

²⁰

да ё^зряT и^ разђмњ'ютъ, и^ помы'слятъ, и^ пристђ'пятъ въкђ'пњ. ја%ко рђка гн~я сътвори с^е вс^е, и^ ст~ыи і^и^л~евъ ё^каза'лъ е^сть.

²¹

Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова.

²¹

приближа'ется сDђ вашᲆ гл~етъ г~ь б~ъ. приближи'шася совњти ваши гл~етъ цр~ь і^а'ковль.

²²

Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє.

²²

да ся приближатъ и^ съвњстяT ваM, е^мђ'же е^сть събы'тися. а^ще пе'рвое кое е^сть рцњте, да приста'влю ёM, и^ разђмњ'емъ чт^о послњ'днее, чт^о л^и приходя'щее рцњте намъ,

²³

Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили.

²³

и^ съвњстите намъ грядђщ'ее послњжDе и^ ё^вњмъ ја%ко бо'ѕи е^сте. бл~го сътвори'те и^ ꙁаꙁли'те, и^ почюди'мся и^ ё'ꙁримъ въкђпњ.

²⁴

Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас.

²⁴

ја%ко эTкђдђ е^сᲄе в^ы, и^ эTкђдђ дњ'ло ваше, эT ꙁемля` гнђшенїе и^з#бра'выи в^ы.

²⁵

Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину.

²⁵

а%зъ же съста'вихъ и^же эT сњ'вера, і^ и'же эT востокъ сл~нчныхᲆ приꙁовђтся и^мени мое^мђ. да прихо'дятъ кня'ѕи ја^ко бла'то, и^ ја%ко горньчарь первыи гли'нђ, та'ко же ся поперете.

²⁶

Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших.

²⁶

кт^о б^о възвњститъ е^же и^спе'рва да ё^вњмы, ја%же и^спе'рва и^ речемъ, ја%ко и%стин#на еs. и^ нᲇсть проповᲇда'ющаго, н^и слы'шаща слове'съ нашихъ.

²⁷

Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника.

²⁷

зача'токъ сїѓ'нђ дамъ, і^ерsлима ё^тњшђ въ пђть,

²⁸

Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь.

²⁸

эT стра'нъ б^о сиX н^и е^ді'нъ же, и^ эT кђми'ръ и^хъ нњсть и^же совњсти'тъ. и^ а'ще въпрошђ иX эTкђдђ е^сте, т^о не эTвњща'юᲄъ м^и.

²⁹

Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.

²⁹

сђть б^о творя'щеи ва'съ, и^ прельща'ю^щеи ва'съ”