¹

Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд».

¹

Обновля́йтеся ко мнѣ́, о́строви, кня́зи бо измѣня́тъ крѣ́пость: да прибли́жатся и да глаго́лютъ вку́пѣ, тогда́ су́дъ да возвѣща́ютъ.

²

Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром.

²

Кто́ возста́ви от восто́къ пра́вду, призва́ ю́ къ нога́мъ свои́мъ, и по́йдетъ? да́стъ предъ язы́ки, и цари́ ужаси́тъ: и пове́ржетъ на зе́млю мечы́ и́хъ, и а́ки сте́бліє отве́ржени лу́цы и́хъ,

³

Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми.

³

и прожене́тъ я́, и про́йдетъ съ ми́ромъ пу́ть но́гъ єго́.

⁴

Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий.

⁴

Кто́ содѣ́ла и сотвори́ сія́? призва́ ю́ призыва́яй ю́ от нача́ла родо́въ. А́зъ Бо́гъ пе́рвый, и въ гряду́щая а́зъ є́смь.

⁵

Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися;

⁵

Ви́дѣша язы́цы и убоя́шася, концы́ земні́и прибли́жишася и пріидо́ша вку́пѣ.

⁶

кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!»

⁶

Судя́й кі́йждо бли́жнему, и бра́ту помощи́, и рече́тъ:

⁷

Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо.

⁷

превозмо́же му́жъ древодѣ́латель, и кова́чь бія́й мла́томъ, вку́пѣ прокова́яй: овогда́ у́бо рече́тъ: спая́ніє добро́ є́сть, утверди́ша я́ гвоздьми́, положа́тъ я́, и не подви́гнутся.

⁸

А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, —

⁸

Ты́ же, Ізра́илю, ра́бе мо́й, Іа́кове, єго́же избра́хъ, сѣ́мя Авраа́мле, єго́же возлюби́хъ,

⁹

ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»:

⁹

єго́же поя́хъ от коне́цъ земли́, и от стра́жбъ єя́ призва́хъ тя́, и реко́хъ ти́: ра́бъ мо́й єси́, избра́хъ тя́, и не оста́вихъ тебе́:

¹⁰

не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.

¹⁰

не бо́йся, съ тобо́ю бо є́смь, не прельща́ю: а́зъ бо є́смь Бо́гъ тво́й, укрѣпи́вый тя́, и помого́хъ ти́, и утверди́хъ тя́ десни́цею моє́ю пра́ведною:

¹¹

Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою.

¹¹

се́, постыдя́тся и посра́мятся вси́ сопротивля́ющіися тебѣ́, бу́дутъ бо я́ко не су́щіи, и поги́бнутъ вси́ сопе́рницы твои́:

¹²

Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо;

¹²

взы́щеши и́хъ, и не обря́щеши человѣ́ковъ, и́же поруга́ются тебѣ́: бу́дутъ бо а́ки не бы́вшіи и не бу́дутъ ра́тующіи тебе́.

¹³

бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі».

¹³

Я́ко а́зъ Бо́гъ тво́й держа́й десни́цу твою́, глаго́ляй тебѣ́:

¹⁴

Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів.

¹⁴

не бо́йся, Іа́кове, ма́лый Ізра́илю, а́зъ помого́хъ ти́, глаго́летъ Бо́гъ тво́й, избавля́яй тя́ святы́й Ізра́илевъ:

¹⁵

Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову.

¹⁵

се́, сотвори́хъ тя́ а́ки коле́са колесни́чная но́вая, стира́ющая а́ки пила́, и сотре́ши го́ры, и истончи́ши хо́лмы, и а́ки пра́хъ положи́ши,

¹⁶

Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.

¹⁶

и извѣ́єши, и вѣ́тръ во́зметъ я́, и бу́ря развѣ́єтъ я́: ты́ же возвесели́шися во святы́хъ Ізра́илевыхъ.

¹⁷

Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.

¹⁷

И возра́дуются убо́зіи и неиму́щіи: пои́щутъ бо воды́, и не бу́детъ, язы́къ и́хъ от жа́жди и́зсше. А́зъ Госпо́дь Бо́гъ, а́зъ услы́шу и́хъ, Бо́гъ Ізра́илевъ, и не оста́влю и́хъ,

¹⁸

Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води;

¹⁸

но отве́рзу на гора́хъ рѣ́ки и среди́ по́ля исто́чники, сотворю́ пусты́ню въ лу́ги водны́я и жа́ждущую зе́млю въ водоте́чы,

¹⁹

посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом,

¹⁹

положу́ въ безво́дную зе́млю ке́дръ и сме́рчіє, и мирсі́ну и кипарі́съ и топо́лю:

²⁰

щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це.

²⁰

да у́зрятъ и уразумѣ́ютъ, и помы́слятъ и увѣ́дятъ вку́пѣ, я́ко рука́ Госпо́дня сотвори́ сія́ вся́, и святы́й Ізра́илевъ показа́.

²¹

Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова.

²¹

Приближа́єтся су́дъ ва́шъ, глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ: прибли́жишася совѣ́ти ва́ши, глаго́летъ Ца́рь Іа́ковль.

²²

Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє.

²²

Да прибли́жатся и возвѣстя́тъ ва́мъ, я́же сбу́дутся, или́ я́же пре́жде бы́ша, рцы́те: и приста́вимъ у́мъ и уразумѣ́ємъ, что́ послѣ́дняя и бу́дущая: рцы́те на́мъ,

²³

Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили.

²³

возвѣсти́те на́мъ гряду́щая на послѣ́докъ, и увѣ́мы, я́ко бо́зи єсте́: бла́го сотвори́те и зло́ сотвори́те, и почуди́мся и у́зримъ вку́пѣ.

²⁴

Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас.

²⁴

Я́ко отку́ду єсте́ вы́, и отку́ду дѣ́ло ва́ше? от земли́ ме́рзость избра́ша ва́съ.

²⁵

Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину.

²⁵

А́зъ же возста́вихъ, и́же от сѣ́вера и и́же от восто́къ со́лнечныхъ, прозову́тся и́менемъ мои́мъ: да пріи́дутъ кня́зи, и я́ко бре́ніє скуде́льника и я́ко скуде́льникъ то́пчущь бре́ніє, та́ко попра́ни бу́дете.

²⁶

Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших.

²⁶

Кто́ бо возвѣсти́тъ, я́же испе́рва, да увѣ́мы, я́же напреди́, и рече́мъ, я́ко и́стинна су́ть? нѣ́сть предглаго́лющаго, ни слы́шащаго слове́съ ва́шихъ.

²⁷

Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника.

²⁷

Нача́ло Сіо́ну да́мъ и Ієрусали́ма утѣ́шу на пути́.

²⁸

Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь.

²⁸

От язы́къ бо, се́, ни єди́нъ: и от кумі́ръ и́хъ нѣ́сть возвѣща́яй. И а́ще вопрошу́ и́хъ, отку́ду єсте́, не отвѣща́ютъ ми́.

²⁹

Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх.

²⁹

Су́ть бо творя́щіи ва́съ и всу́є прельща́ющіи ва́съ.